Круглі чьрии біогельмінти

Іхшми спільними асоблиносіши < те, то ня ас\% стшя% жигтсі роїмимлкмьси и організмі хазяїв і більшу частину СВОГО житія пропо, нах; крім того, всі вони живородні.

Трихінела (ТгісНіпеІІа зрігаїів; рис. 10.38) є збудником трихінелі вання, що має природну осередковість з великим колом хазяїв ( пацюк, ведмідь та інші м'ясоїдні і всеїдні ссавці) і поширена на в< (крім Австралії). Статевозріла особина має посмуговану кутикулу ки 3 4 мм, самий 1,4 1,6 мм. Самки живородні, з непарни разом.

Для людини інвазійною стадією є личинки, що містяться у сі диких тварин.

Особливостями життєвого циклу (рис. 10.39) є те, що хазі головними та проміжними) трихінели є різні хижі й всеїдні ссавці, « Поширення паразита серед тварин відбувається по ланцюгах жиі данні ними один одного. Людина заражається трихінельозом, сп< хворих тварин, найчастіше свиней, які, своєю чергою, можуть за] ючи трупи пацюків з інвазійними личинками. Проковтнуті лич людини впродовж 3 діб досягають статевої зрілості. Після запліднення самки про­никають у слизову оболонку кишки і починають народжувати личинок безпосе­редньо в лімфатичні судини (1500—2000 за весь період життя). Личинки з течією лімфи і крові розносяться по всьому організму, осідають у посмугованих м'язах. Інкапсуляція личинок починається приблизно на 17—21-у добу. Личинки спіраль­но закручуються й покриваються спочатку оболонкою зі сполучної тканини. Кап­сула має вигляд лимона розміром 0,6—0,2 мм, яка через 2 роки повністю звап- нюється. На стадії личинки в м'язах людини й тварин трихінели можуть існувати до 40 років.

Людина є біологічним тупиком у життєвому циклі трихінели. Свині та інші ха­зяї паразита заражаються, з'ївши трихінельозне м'ясо.

Патогенна дія:

• висока температура, набряки обличчя (переважно повік), шиї, кінцівок, біль в уражених м'язах;

• можливий розвиток міокардиту, запалення легень, головного мозку, що може призвести до смерті.

Лабораторна діагностика:

• виявлення личинок трихінели в м'язах хворого при дослідженні вирізаного шматочка м'яза (найчастіше надсухожилкова ділянка литкового м'яза) під мікроско­пом (біопсія);

• повторні імунологічні реакції з огляду на динаміку наростання титру антитіл.

Профілактика:

• навіть ретельне термічне оброблення м'яса свиней і диких тварин може бути неефективним через збереження личинками життєздатності завдяки щільним звап- неним капсулам;

• санітарне оцінювання свинини на бойнях і в торговельній мережі, відмова від вживання свинини, шо не пройшла санітарного ветеринарного контролю;

• запобігання поїданню домашніми свиньми трупів пацюків.

і збудником дракункульазу — захворювання.

Загальна характеристика членистоногих

Медична арахноентомологія вивчає представниківтипу Членистоногі (Агйігоройа), шо мають медичне значення. Представники членистоногих є тимчасовими або пос­тійними паразитами людини, переносниками збудників інфекційних або парази­тарних хвороб, а також отруйними тваринами.

Для представників цього типу характерні загальні ознаки:

• хітиновий покрив і членисті кінцівки;

• тіло складається із сегментів, які групуються у відділи: голову, груди й черевце; травна система має ротовий апарат, побудований з видозмінених кінцівок,

травмі залози;

• органами дихання залежно від способу життя є зябра, мішкоподібні легені або трахеї,

• кровоносна система незамкнута, наявне серце, розташоване на спинній по­верхні тіла;

• нервова система добре розвинена, представлена надглотковим і підглотковим вузлами, з'єднаними у кільце, і черевним нервовим ланцюжком;

• органи виділення — мальпігієві судини, або коксальні залози (видозмінені метансфридії).

Членистоногі роздільностатеві з вираженим статевим диморфізмом. Розвиток як прямий, так і непрямий.

До типу Членистоногі належать класи Ракоподібні (Сгшіасеа), Павукоподібні (АгасЬпоісіеа), Комахи (Іпзесїа).

Отруйні павукоподібні

Скорпіони (Бкогрїопез; рис. 11.1) поширені в тропічних і субтропічних країнах, ляяються на Кавказі, у Криму й Середній Азії. За формою тіла нагадують раків.

Головогруди не розділені, черевце почленоване на сегменти — широкий передній і вузький задній, що завернутий догори й закінчується отруйною голкою. Пара отруйних залоз зна­ходиться на останньому членику черевця. Протоки залоз відриваються поблизу верхівки голки двома маленькими отворами. Хелідери у вигляді гачків, педипальпи — клешень.

Скорпіони — хижаки, живляться дрібни­ми членистоногими.

Ведуть нічний спосіб життя. Розвиток прямий, молоді скорпіони залишаються поб­лизу матері впродовж 10—12 днів. Якщо не­обережно притиснути скорпіона, наступити на нього або взяти рукою, він жалить. Отрута скорпіона, особливо тропічних видів, небез­печна для людини. Вона має переважно ней- ротропну і кардіотоксичну дію, зумовлює ви­никнення болю і набряку ураженої ділянки. Загальні прояви з'являються через 5 хв або Рис. 11.1. Кримський скорпіон протягом 24 год. Можливі головний біль, біль

шщя смертельна.

. Павуки поширені всюди. Тіло їх складається з несегментованих головофудей і ■ черевця. Практично всі павуки мають отруйні залози, розташовані в основі хеліцер. Для людини небезпечне вжалення лише деяких павуків: тарантула, каракурта й низки тропічних видів.

Тарантул (рис. 11.2) — це дуже великий павук, шо сягає завдовжки 4 см у дов­жину. Живе у степах і лісостепах. Селиться в норах. Ловильної сітки не будує, під­стерігає здобич із засідки. Ужалення його болюче, але смертельної небезпеки для людини не має. Отрута зумовлює підвищення судинної проникності і порушення кальцієвого балансу, що призводить до крововиливів, некрозу в місці укусу. З'являється сильний біль, згодом почервоніння шкіри і набряк. Біль зберігається впродовж доби.

Каракурт (рис. 11.3) — чорний павук. Самка розміром до 2 см у довжину, має велике округле черевце чорного кольору, з червоними плямами у 2 ряди на спинній поверхні. Самці значно менші і неотруйні. Живе в пустельних і напівпустельних районах Середньої Азії й Південної Європи. Самки будують гнізда у вигляді без­ладних грудок павутиння, рідше використовують нори гризунів. Після запліднення самець гине, самка відкладає у гніздо 5—12 коконів, що містять кілька сотень яєць. Молодь, що вийшла із яєць, зимує всередині кокона, а навесні мігрує. Дорослі самки розселяються по місцевості наприкінці літа. Збільшення кількості вжалень відбувається в період міграції. Ужалення для людини дуже небезпечне. Отрута має нейротоксичну дію, спричинює сильний біль не лише в місці вжалення, а й у сугло­бах, животі, грудях. Виникає озноб, підвищується температура тіла, іноді спостері­гаються судоми, марення. У тяжких випадках настає смерть.