• видовжене несегментоване тіло циліндричної форми, покрите шкірно- м'язовим мішком, що складається із зовнішньої кутикули, гіподерми і м'язів у ви­гляді поздовжніх тяжів;

• травна система у вигляді трубки, складається з трьох відділів: передньої, се­редньої і задньої кишок, ротовий отвір оточений кількома кутикулярними вироста- ми-губами;

• дихальна і кровоносна системи відсутні;

• Нервова система утворена навкологлотковим нервовим кільцем і чотирма не- рвовими стовбурами із слаборозвиненими органами чуття;

• видільна система — одноклітинні шкірні залози; Ф^С-Кг^л-То^и-^

• нематоди роздільностатеві з вираженим статевим диморфізмом (самки більші за самців).

Залежно від особливостей круглих червів їх поділяють на геогельмінтів і біо­гельмінтів.

Круглі черви — геогельмінти

Геогельмінти характеризуються спільними особливостями:

• на стадії яйця або личинки обов'язково розвиваються у зовнішньому середо­вищі, зазвичай у грунті;

• яйця, що потрапляють у грунт, розвиваються і або самі стають інвазійними, або з них виходять личинки, що досягають інвазійності через деякий час;

• паразитують лише в організмі людини і спричинюють антропонозні захворю­вання;

• розвиваючись в організмі людини, здійснюють складні переміщення у крово­носних судинах і дихальній системі; розвиток від яйця до статевозрілої стадії може проходити у кишках без переміщень.

Аскарида людська (Азсагіз ІитЬгісоісІез; рис. 10.29, а, див. кольорову вклейку) є збудником аскаридозу — захворювання, поширеного повсюдно, переважно в зонах з теплим вологим кліматом.

Довжина самців — 5—25 см, самок — 20—40 см. Тіло веретеноподібне. Задній кінець тіла самця загнутий на черевну поверхню.

Аскарида живе в тонкій кишці, живиться її вмістом; не маючи органів прикріп­лення. постійно рухається проти потоку харчових мас.

Запліднене яйце (рис. 10.29, б) округле або овальне, жовто-коричневого кольо­ру з горбкуватою зовнішньою оболонкою.

Життєвий цикл (рис. 10.30) відповідає такій схемі: статевозріла самка -» за­пліднення -> відкладення яєць -» фекалії зовнішнє середовище Ц інвазійне яйце через 2—3 тиж. (висока вологість грунту, доступ кисню й температура 18—25 °С) проковтування яйця (із забрудненою їжею, водою або з немитих рук) -4 травний канал -> личинки —> стінки тонкої кишки кровоносна система —> рознесення кров'ю по організму -> печінка альвеоли легень, ріст і розвиток -> бронхи трахея глотка повторне проковтування -» травний канал —> ріст і розвиток, статевозрілі форми.

Тривалість життя аскариди в тонкій кишці становить близько року. Самка за добу може виділяти понад 200 000 яєць. У ході набуття інвазійності (свіжовиділені

яйця не є інвазійними) під оболонкою яйця розвивається личинка. Перебуваючи середовищі, яйце здатне зберігати інвазійність упродовж 3—7 років.

Патогенна дія:

• отруєння організму продуктами виділення;

алергійні реакції, дисбактеріоз, гіповітамінози, виснаження організму;

крововиливи у дихальній системі й запалення легень;

• перекривання кишки або жовчних проток;

• іноді локалізація аскарид у незвичних місцях: гортані, середньому вусі, пе чінці і навіть у серці, що потребує термінового хірургічного втручання.

Лабораторна діагностика. Виявлення яєць у мазках фекалій, личинок — мокротинні.

Профілактика:

• дотримання правил особистої гігієни: миття рук, фруктів, овочів, вживанні: л^гре&йреиоі води;

ткужиня хворих на аскаридоз, охорона грунту від фекальною забруднення . — санпарно-просиітницька робота. . .

Гострик (ЕпІегоЬіш УсгтісиїагІБ) є збудником ентеробіозу — найпоширенішої паразитарної хвороби людини, що трапляється переважно серед дітей. Локалізуєть­ся збудник у нижніх відділах тонкої кишки, живиться її вмістом. Самки досягають довжини 12 мм, самці — до 5 мм (рис. 10.31, а, б, див. кольорову вклейку). Задній кінець тіла самця закручений; у самки він загострений, крізь кутикулу просвічуєть­ся матка, заповнена яйцями. Яйця (рис. 10.31, в) прозорі, безбарвні, овально-аси- метрнчної форми: один бік рівнин, протилежний — опуклий. Усередині яйця мож­на спостерігати личинку.

Життєвий цикл (рис. 10.32) дуже простий, оскільки паразити розвиваються в організмі людини (санного хазяїна) без переміщень по кровоносній системі. Після мичілнсння самці гинуть. Самки зі зрілими яйцями спускаються вниз по кишках і кмномають через иідхідннк, спричинюючи при цьому свербіж. Яйця відкладаються у складках шкіри промежини, зазвичай уночі. За температури 35—37 °С і вологості

% нони стають інвазійними вже через 4—6 тод і розносяться, потрапляючи на руки (при розчухуванні сверблячих місць), білизну й іграшки. У разі потрапляння яєць під нігті вони можуть бути занесені у рот (автореінвазія). При проковтуванні яєць у кишках із них розвиваються дорослі паразити. Тому, хоча тривалість життя гостриків — усього близько 1 міс., людина може хворіти на ентеробіоз довго. Мож­лива також ретроішазія — вихід личинок із дозрілих яєць у промежин ній ділянці і міграція їх через відхідник у кишки.

Патогенна дія:

• токсично-алергій на:

• ураження слизової оболонки кишок, шкіри промежинної ділянки і приєд­нання вторинної інфекції;

• розвиток запальних процесів піхви при заповзанні гостриків у жіночі статеві шляхи; \

• сильнцй свербіж, порушення сну, зниження працездатності.

Лабораторна діагностика:

• виявлення яєць паразита при мікроскопічному дослідженні зішкрібка зі скла­док промежинної ділянки або використання методу «липкої стрічки» (шматок про-

зорої целофанової стрічки з липким шаром прикладають до шкіри промежинної ділянки, а згодом до предметного скла);

• виявлення яєць паразита у фекаліях при високому ступені інвазії або проносі.

Профілактика:

• підстригання нігтів й ретельне миття рук після сну;

• виявлення й лікування хворих, регулярні обстеження дітей у дитячих устано­вах, а також їх працівників;

• ретельне дотримання санітарного режиму в дитячих установах.

Волосоголовець людський (ТгісЬосерІїаІиз ІгісЬіигиз; рис. 10.33, а, б₉ див. кольо­рову вклейку) — збудник трихоцефальозу. Паразит поширений повсюдно, частіше трапляється в країнах з теплим вологим кліматом. Передній кінець тіла тонкий, сильно витягнутий, що нагадує волосся. У ньому розташований стравохід. Задній кінець потовщений, там знаходяться кишківник і органи репродукції. У самців задній кінець тіла спірально закручений. Довжина паразита — 3—-5 см. Паразитує в

Г0ВСТ1Й КІ'ІШЦІ людини. Волосоподібним переднім кінцем тіла він проникає в сли­зову оболонку й живиться кров'ю і тканинною рідиною.

Яйця (рис. 10.33, в) жовтувато-коричневого кольору, за формою нагадують ли­мон з безбарвними прозорими корками на полюсах.

У ході життєвого циклу (рис. 10.34) яйця виводяться з фекаліями в навко­лишнє середовище. У ґрунті за достатньої вологості вони досягають інвазійності впродовж кількох тижнів. Зараження людини відбувається у разі проковтування яєць із овочами й фруктами та через брудні руки. У кишках з них через кілька днів розвиваються дорослі паразити. Патогенна дія: — токсично-алергійна;