5. Файлова система Windоws

Персональний комп’ютер використовує дискову пам’ять для збереження всіх існуючих документів та додатків. При цьому вони подаються у вигляді окремих файлів.

Файлом називається іменована сукупність певним чином упорядкованих даних, яка зберігається у зовнішній пам’яті.

У більшості випадків дані файлу організовані у вигляді послідовності однаково побудованих записів. В свою чергу запис являє собою сукупність різнотипних полів, в кожному з яких міститься конкретне значення. Моделлю файлу може бути наступна таблиця.

Таблиця 1.1

СТУДЕНТ

Прізвище	Домашня адреса	Рік народження	Середній бал успішності	Чи має пільги?
текст	текст	ціле	дійсне	логічне
Петренко Іваненко	Шевченка 45 Зелена 28	1986 1985	4.7 4.8	Так Ні

Тут назва таблиці моделює ім’я файлу. Кожний інформаційний рядок являє собою запис файлу. Кожний запис складається із п’яти полів. Кожне з них містить значення відповідного типу (текст, ціле або дійсне число, логічне значення).

Збереження файлів у зовнішній дисковій пам’яті організує файлова система, яка є складовою частиною операційної системи.

У відповідності з правилами файлової системи дискам надають послідовні стандартні імена A:, B:, C:, D: і т.д. Імена A: і B: мають дисководи для гнучких дисків (дискет). Жорсткі диски магнітні починають іменувати з C:. При цьому кожний із жорстких дисків може бути поділений на частини, і тоді кожній частині надають власне ім’я. Наприклад, фізично один жорсткий магнітний диск може бути поділений на дві частини C: і D:. Такі жорсткі диски називають логічними. Відразу після імен жорстких магнітних дисків йдуть імена оптичних дисків CD-ROM.

У відповідності з правилами файлової системи ім’я файлу складається із двох частин – основної (до 257 символів) та розширення (3 англійськи символи), між якими ставиться крапка. Рекомендовано основну частину імені вибирати так, щоб вона відтворювала зміст даних файлу або нагадувала про його власника. Основне призначення розширення – указувати на тип інформації файлу, в тому числі, на додаток, за допомогою якого може оброблятись той чи інший файл. Саме тому рекомендовано використовувати стандартні розширення, в тому числі:

• EXE, COM  – для файлів, які містять виконувані програми;

• DOC, TXT – для файлів, які містять текстові документи додатків Word та Блокнот;

• XLS – для файлів, які містять документи додатку Excel;

• SYS – для файлів, які належать операційній системі;

• BAK – для файлів, які є резервними копіями текстових документів;

• PAS, BAS – для файлів, які містять тексти програм на мовах програмування тощо.

У разі наявності великої кількості файлів слід використовувати папки, які є засобом їх впорядкування та групування. В окремі папки збирають імена файлів, які мають певні спільні ознаки. Такими ознаками можуть бути призначення файлів, тематика файлів, користувач файлів тощо. Наприклад, у відповідності з правилами файлової системи Windows, всі документи рекомендовано зберігати в папці Мои документы, всі прикладні програми – в папці Program Files, все, що має відношення до операційної системи – в папці Windows, робочий стіл теж являє собою папку, яка містить всю інформацію ПК і т.д.

Імена папок будують у відповідності з тими ж рекомендаціями, що й імена файлів, але розширення не використовують.

Застосування папок дозволяє утворити на диску ієрархічну деревовидну структуру зберігання файлів. Це означає, що будь-яка папка може містити імена не тільки файлів, але й імена інших папок, які підпорядковані даній. Приклад деревовидної структури папок та файлів представлено на малюнку.

┌ ┌

│ File1.txt ┌ │ File3.doc

C: ┤ File2.txt │ File3.doc ┌──┤ File4.xls

│ Папка1 ─────┤ Папка2 ─────┘ │ File5.xls

└ │ Папка3 ─────┐ └

└ │ ┌

└──┤ File6.txt

│ File7.txt

└

Приклад показує, що в різних папках можуть зберігатись файли з однаковими іменами. Це ж саме стосується і різних дисків. Наприклад, різні файли з однаковими іменами File3.doc зберігаються в папках Папка1 і Папка2. Щоб відрізняти такі файли, операційна система фактично використовує розширені імена файлів.

Розширене ім’я файлу утворюється, якщо до його імені приписати зпереду адресу цього файлу. Адреса файлу являє собою шлях по всіх папках, починаючи з найменування диску. Всі елементи розширеного імені відокремлюються символом “\” – слеш. Наприклад, різні файли з однаковими іменами File3.doc в різних папках матимуть імена C:\Папка1\File3.doc і C:\Папка1\Папка2\File3.doc.

Як путівник по розгалуженому дереву папок використовується додаток Windows, який називається Проводником.

Для Проводника конкретним об’єктом обробки є папка. В своєму вікні Проводник має всі необхідні для цього засоби, в тому числі: для вибору потрібної, для вилучення непотрібної, для створення нової, для відкриття, перейменування або копіювання існуючої і т.п. Аналогічні операції додаток Проводник може виконувати також і з файлами, які є вмістом цих папок.

Найчастіше використовується спосіб запуску додатку Проводник шляхом клацання ПКМ по кнопці Пуск з наступним вибором у контекстному меню пункту Проводник. Аналогічного результату можна добитись, клацнувши ПКМ по будь-якій папці на Рабочем столе. Але найзручнішим способом слід вважати натискування клавіш <Windows+E>. При цьому з’являється вікно додатку з відкритою папкою Мой компьютер.

Ефективність роботи з Проводником визначається способом подання даних у його вікні. Практика показує, що найзручніший варіант полягає у наявності в цьому вікні двох областей. У лівій частині має бути представлена ієрархічна структура папок у вигляді дерева. Для цього треба виконати команду Вид-Панели обозревателя-Папки. У правій частині вікна має відображати вміст папки у вигляді списку (Вид-Список) або таблиці (Вид-Таблица). В останньому варіанті у правому підвікні можна бачити повну інформацію про кожний файл папки. При цьому в ньому з’являється заголовок з полями Имя, Размер, Тип, Изменён. Клацаючи по цим полям ЛКМ, можна впорядковувати відображення вмісту папки бажаним способом.