2. Введення формул

Практично всі документи, які можна віднести до розряду наукових, технічних або навчальних, використовують у складі свого тексту формули. Такими документами можуть бути повідомлення і доповіді, журнальні і газетні статті, збірники і книги і т. ін.

В загальному випадку, для формул характерне використання специфічних знаків, “багатоповерховість”, а також різноманітність розмірів шрифтів. Все це не дозволяє розмістити формулу в звичайній системі рядків документа. Її доводиться розглядати як особливий графічний об'єкт і “малювати” спеціально призначеними для цього засобами.

Для розміщення на сторінках документів формул текстовий процесор використовує додаток Microsoft Equation 3.0, який ми будемо називати редактором формул. При цьому формулою будемо називати будь-який текст, створений за його допомогою.

Доступ до редактора формул можна одержати, виконавши команду Вставка-Объект…. При цьому на екрані з'являється діалогове вікно Вставка объекта, у якому вибирають вкладку Создание. В цій вкладці в прокручуваному списку Тип объекта: потрібно виділити пункт Microsoft Equation 3.0, після чого натиснути кнопку OK.

Враховуючи частоту звернень до редактора формул, описаний спосіб доступу до нього потрібно вважати неприйнятним. Щоб робити це швидко, потрібна спеціальна кнопка.

Розглянемо дві схеми вставки формули в документ. Відповідно до першої схеми вікно документа приймає атрибути редактора формул, безпосередньо в документі у позиції вставки формули розташовується поле введення, набір символів формули завершується виходом з поля введення з поверненням в початковий документ. Відповідно до другої схеми редагування формули виконується в спеціальному вікні Редактор формул і завершується його закриттям з поверненням в початковий документ. Формула ж передається в документ автоматично. До речі, використовуючи другу схему, можна відкрити одночасно декілька вікон для різних формул, що може виявитися корисним.

3. Робота з графічними об’єктами

В рамках текстового процесора є можливості для роботи з двома різновидами графічних об'єктів: власними і запозиченими. Власні графічні об'єкти створюють засобами самого текстового процесора. Запозичені графічні об'єкти вставляють в текст документа після підготовки їх іншими засобами (наприклад, графічними редакторами).

Для роботи з малюнками використовується вкладку Вставка, групу Иллюстрации.

Основний спосіб малювання вручну, забезпечуваний групою Иллюстрации, полягає у використанні автофігур з відповідного списку, що розгортається каскадно. Цей список можна одержати, натиснувши кнопку Фигуры.

В списку фігур представлені Линии (звичайні, із стрілками, а також криві), Основные фыгуры (різноманітні багатокутники, овали, дуги, просторові тіла, дужки різної форми і т.п.), Фигурные стрелки, елементи під загальною назвою Блок-схема, Звезды и ленты, а також різного виду Выноски до тексту. Автофігури, що є найбільш споживаними, винесені, крім того, безпосередньо на панель інструментів (наприклад, Линия, Прямоугольник, Овал).

Якщо бажання малювати вручну відсутнє, то можна спробувати підібрати відповідний малюнок з числа готових до використання. Для цієї цілі вкладка Вставка має кнопку WordArt в групі Текст і кнопки Картинка та Рисунок в групі Иллюстрации.

Об'єкти WordArt вставляють в документи у разі необхідності створення художньо оформлених заголовків. Картини в документи вставляють з числа тих, які підготовлені заздалегідь у вигляді файлів графічних форматів.

Створення більш менш складних малюнків – справа дуже трудомістка. Необхідно володіти художнім смаком і навичками малювання. Природньо, не чекати таких здібностей від рядового користувача, щонайменше, безперспективно. Текстовий процесор надає цілу колекцію готових картин (кліпів). Особливо важливо те, що ця колекція (Microsoft Clip Gallery) має достатньо розвинутий сервіс. По-перше, вона має засоби поповнення, у тому числі, і через Internet. В колекцію входять не тільки картини, але і звукові, і відеофрагменти. Зручно також те, що кожна картина є не єдиним цілим. Вона побудована з окремих елементів, завдяки чому з'являється можливість збирати і розбирати малюнки.

Рисунок 7.3 – Створення власних графічних об’єктів