7. У чому полягає зв’язок фінансів з державою і товарно-грошовими відносинами?

Сутність фінансів, закономірності їх розвитку, сфера охоплюваних ними товарно-грошових відносин і роль у процесі суспільного відтворення визначаються економічним ладом суспільства, природою й функціями держави.

Як історична категорія фінанси з'явилися одночасно з виникненням держави при розшаруванні суспільства на класи. У часи первіснообщинного ладу не було класів, не було й держави. Перший великий розподіл суспільства на класи – це розподіл на рабовласників і рабів і перша держава – рабовласницька. Перехід від рабовласницької суспільно-економічної формації до феодальної привів до утворення феодальних держав.

У докапіталістичних формаціях більша частина потреб держави задовольнялася шляхом установлення різного роду натуральних повинностей і зборів. Грошове господарство у той період було розвинене тільки в армії. Головними витратами рабовласницьких і феодальних держав були витрати на ведення війн, утримання двору монарха, державного апарату; будівництво суспільних споруд (храмів, каналів для зрошувальних систем, портів, доріг, водопроводів). Головними доходами були: надходження від державного майна (доменів) і регалій (монопольного права монарха на окремі промисли й торгівлю певними товарами); військова здобич, данина зі скорених народів; натуральні й грошові збори й повинності, мито, позики.

В умовах капіталізму, коли товарно-грошові відносини здобувають всеохоплюючого характеру, фінанси виражають економічні відносини у зв'язку з формуванням, розподілом і використанням фондів коштів у процесі розподілу й перерозподілу національного доходу.

В умовах державно-монополістичного капіталізму, особливо після Другої світової війни, різко зростають державні витрати, значною мірою обумовлені витратами на мілітаризм. Стрибок державних витрат відбувається в роки війн. Так, у США під час Другої світової війни внаслідок стрибкоподібного зростання військових витрат державні витрати збільшилися в 10 разів. Однак у післявоєнні роки витрати держави скорочуються незначною мірою, і основна тенденція полягає у постійному їх збільшенні.

Значного розвитку набули витрати з втручання держави в економіку. Це виразилося в тому, що зросли державні капітальні вкладення в електроенергетику, вугільну, газову й іншу галузі промисловості, на підтримку сільського господарства – однієї з найбільш опікуваних галузей економіки. У головних капіталістичних країнах за рахунок державних коштів була створена атомна промисловість. Різко збільшився державний сектор економіки. Намагаючись підвищити зайнятість населення й скоротити безробіття, уряди видають підприємцям, що розширюють виробництво, субсидії для капіталовкладень. Різко підвищилися витрати на науково-технічний прогрес (до 50-70% загальної суми витрат на ці цілі). Держава стала активно допомагати монополіям своєї країни в гострій конкурентній боротьбі на світовому ринку, надаючи експортним фірмам так звані експортні премії.

Величезні витрати викликали необхідність збільшення податків – головного фінансового методу мобілізації ресурсів у державний і місцеві бюджети. Податки– найважливіше знаряддя перерозподілу національного доходу. У 20 ст. зросло значення прямих податків і головного серед них – прибуткового податку з фізичних осіб. Уперше цей податок був уведений у Великобританії в 1842 р., а у більшості країн Західної Європи й США – в першій чверті 20-го ст. Унаслідок зниження неоподатковуваного мінімуму й зменшення податкових пільг щодо сімейного стану в роки Другої світової війни цей податок перетворився в масовий податок, у податок на заробітну плату й невеликі доходи. Ним обкладається практично все самодіяльне населення. Другим великим прямим податком є податок на прибуток корпорацій. Поряд зі збільшенням прямих податків у 1970–1990 рр. відбулося підвищення непрямих податків, насамперед за рахунок надходжень за акцизами і податку на додану вартість. Зросла питома вага податків у валовому національному продукті – з 30% (у США) до 50% і більше (у малих країнах Західної Європи). Однак, незважаючи на підвищення податків, аккумулюємих доходів не вистачає на покриття все зростаючих витрат держави. Бюджети капіталістичних країн у роки після Другої світової війни характеризуються великими хронічними дефіцитами, що покриваються державними позиками, випуск яких спричиняє зростання державного боргу. Після Другої світової війни різко розширилася сфера фінансових відносин. Значний розвиток одержали місцеві (регіональні) фінанси, позабюджетні спеціальні урядові фонди, фінанси державних підприємств.