Вступ

Вивчення дисципліни «Автомобілі» направлене на придбання знань щодо основних експлуатаційних властивостей автомобіля і вироблення необхідних навичок їх оцінки безпосередньо прив'язаних до конкретних умов руху.

Як відомо, ефективність роботи автомобіля визначається впливом техніко-експлуатаційних властивостей конструкції, пов'язаних з його рухом. До них відносяться тягово-швидкісні і гальмівні властивості, паливна економічність, стійкість, керованість, плавність руху і прохідність.

Перераховані властивості визначаються окремо в певній послідовності. Однак, необхідно відмітити, що вони тісно взаємозв'язані, що зміна однієї з них приводить до зміни інших. Це необхідно враховувати ще і тому, що покращення однієї з них може призвести до погіршення інших.

В зв'язку з цим, особливе значення має пошук оптимальних рішень як при проектуванні автомобіля, так і при виборі режимів його руху в різних умовах експлуатації.

Вимірювачі і показники перерахованих основних техніко-експлуатаційних властивостей встановлюються і визначаються на основі закономірностей руху автомобіля.

1 Тяговий розрахунок автомобіля і визначення його тягово - швидкісних властивостей

Основним завданням тягового розрахунку є визначення максимальної потужності двигуна і передаточних чисел трансмісії проектованого автомобіля, які зможуть забезпечити необхідні показники тягово-швидкісних властивостей.

Тяговий розрахунок виконують у відповідності з вихідними даними, вказаними в завданні.

ККД трансмісії автомобіля визначається як добуток ККД її функціональних елементів:

де - ККД функціональних елементів трансмісії (коробка передач, карданна передача, головна передача та ін.).

При виборі ККД трансмісії слід орієнтуватись на найбільш сучасні конструкції автомобілів. При відсутності точного значення ККД трансмісії можна прийняти такі значення ККД:

- легкові автомобілі і автобуси особливо малого класу = 0,92... 0,96;

- вантажні автомобілі і автобуси з колісною формулою 4x2 і одинарною головною передачею = 0,90...0,94;

- вантажні автомобілі і автобуси з подвійною головною передачею

= 0,88...0,90;

- вантажні автомобілі з колісною формулою 4x4 =0,84...0,86;

- вантажні автомобілі з колісною формулою 6x4 =0,80...0,84.

Оскільки у завданні розглядається вантажний автомобіль з колісною формулою 4x2 і одинарною головною передачею, то приймаємо .

Фактор опору повітря визначається як добуток коефіцієнта обтічності k на площу поперечного перерізу автомобіля F; k = 0,49 с²м^-4.

Площа поперечного перерізу F вказана у завданні; F=5,01 м².

1.1 Визначення максимальної ефективної потужності двигуна

Максимальну ефективну потужність двигуна визначають, користуючись рівняннями балансу потужності для встановленого руху автомобіля із заданою максимальною швидкістю по дорозі з сумарним опором дороги

Розрахункову потужність визначають за формулою:

(кВт) ,

де - повна маса автомобіля, кг;

- прискорення вільного падіння, м/с²;

- максимальна швидкість автомобіля, м/с;

- коефіцієнт опору кочення при русі на горизонтальній ділянці дороги, який визначається при максимальній швидкості за формулою:

,

- швидкісний коефіцієнт, що характеризує протікання зовнішньої швидкісної характеристики двигуна, ;

а, b, с - постійні коефіцієнти: для бензинових та газових двигунів a =0,53; b =1,56; с =1,09 .

Одержане значення максимальної ефективної потужності заокруглюємо до цілого числа і використовуємо як вихідний параметр при розрахунку зовнішньої швидкісної характеристики двигуна розроблюваного автомобіля.

Для побудови кривих зовнішньої швидкісної характеристики і використовується формула Лейдермана:

(кВт) .

Наступні точки розраховуємо аналогічно.

Відповідно, значення крутного моменту двигуна визначаються за формулою:

(Нм) .

Наступні точки розраховуємо аналогічно.

Границі робочого діапазону частоти обертання вала двигуна приймаємо у межах від (об/хв.)

до (об/хв.) , а сам діапазон розбиваємо на 10 частин:

(об/хв.) .

Для зручності розрахунків значення обертів заокруглюємо, встановивши між ними одинакові діапазони. Для цього можна дещо підкоректувати мінімальні оберти колінчастого валу.

Результати розрахунків і зводимо у таблицю 1.1 (Додаток A), за якими будуємо зовнішню швидкісну характеристику двигуна (Додаток B).