Стаття 406. Припинення сервітуту

Сервітут припиняється у разі:  1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом;  2) відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут;  3) спливу строку, на який було встановлено сервітут;  4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту;  5) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд;  6) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.  2. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.  3. Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням.  4. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом. 

3. Аналіз законів України про земельні сервітути

Верховна Рада України; Закон від 14.05.2013 № 233-VII

Стаття 4-1. Особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності

Рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність або користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) приймається без здійснення державної реєстрації права держави чи територіальної громади на такі земельні ділянки, крім випадків, коли право власності на земельні ділянки державної або комунальної власності вже зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно…

Цей закон дає змогу проаналізувати та більш чітко розглянути сервітут.

Зрозуміти з якою метою встановлюеться сервітут або з яких причин не можливо встановити земельний сервітут

Розділ 2

Аналіз наукових вітчизняних і закордонних публікацій.

Землевпорядний вісник (ст.48-52 вип.4 2012р)

Отже, земельний серітуг, за вищенаведеним визначенням, є

правом особи на користування земельною ділянкою сусіда.

Земельний сервітут обов'язково прив'язується до земельних ділянок,

бо стосується і тієї земельної ділянки, на якій встановлюється, і тієї, для якої він встановлюється. Як видно із визначення земельного сервітуту,

неважливо чи то земельні ділянки перебувають у власності громадян або юридичних осіб, чи то в користуванні.

Земельний сервітут може встановлюватися договором, законом, заповітом або рішенням суду на певний строк або безстроково.

Встановлення земельного сервітуту без встановлення строку має

місце лише у тому випадку, коли земельні ділянки перебувають у

власності і є, так званим, «постіиним сервітутом». Такий «постійний сервітут» існуватиме стільки, скільки буде в ньому потреба, не залежно від того, як змінюватимуться власники земельних дшянок, на яких такий сервітут

встановлений, і для яких він встановлений. При переході права власності до набувача разом із земельною ділянкою також переходять права і обов'язки, які виникли за договором сервітуту. При

цьому внесення будь-яких змін до самого договору земельного сервітуту може мати місце лише за взаємною згодою власників таких

земельних ділянок.

Сервітутне право підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Тобто до кінця 2012 року право земельного сервітуту має бути зареєстрованим територіальним органом земельних ресурсів у Поземельній книзі та мають бути внесені відповідні дані до державного земельного кадастру.

Слід пам'ятати, що встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної

ділянки, на якій він встановлений, прав володіння, користування та розпорядясення нею.

Встановлення сервітуту здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної дшянки, щодо якої він встановлений.

Сервітугне право (сервітут) не

може відчужуватися.