19. Облік продажу виробничих запасів

Запаси є найважливішою частиною оборотних активів підприємства і займають особливе місце у складі майна та велику частку у структурі витрат підприємства та обов’язково враховується при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та інформації про його фінансовий стан.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності, а також саме поняття запасів містяться у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 “Запасів” ( П(С)БО 9). Відповідно до цього стандарту і побудовано облік ТМЦ у конфігурації «1С: Підприємство»

На сьогодні в Україні найбільше поширення мають програмно-технічні комплекси сімейства 1С:Підприємство, що базуються на ідеології автоматизованої

системи управління і передбачають можливість аналізу фінансової та господарської діяльності.

Під схемою реалізації розуміють рахунки бухгалтерського обліку, що використовуються під час продажу. Перелік комбінацій таких рахунків зберігається в спеціальному довіднику "Схеми реалізації" (меню "Операції" — "Довідник" — "Схеми реалізації"), який в міру потреби заповняє користувач. Увійти до нього можна також з форми запису регістра відомостей "Рахунки номенклатури". Такі схеми підставляють

до табличних частин документів реалізації (окремо для кожної номенклатурної позиції) і використовують для формування проводок за операціями продажу. При цьому у формі елементів зазначають рахунок вирахування з доходів для відображення операцій повернення від покупця.

Жорстка контрольована відповідність номенклатури, що продається, і використовуваної схеми реалізації в загальному випадку не встановлюється. Для будь-якого виду запасів користувач може вибрати будь-яку комбінацію рахунків доходу і собівартості реалізації. Наприклад, у разі продажу виробничих запасів система дозволяє вибирати "товарну" схему з використанням рахунків 702 "Дохід від реалізації товарів" і 902 "Собівартість реалізованих товарів".

Та, маючи бажання дотримуватися правильної методології бухгалтерського обліку, можна задати "за замовчуванням" відповідність окремих позицій номенклатури (або груп довідника "Номенклатура") і використовуваних під час їх продажу схем реалізації. Такий порядок задають у регістрі відомостей "Рахунки номенклатури".

20. Облік переміщення і пересортиці виробничих запасів

Виробничі запаси зі складів підприємства відпускаються в цехи для виготовлення продукції на господарські потреби, а також на сторону для переробки залишків чи реалізації як надлишкові чи непотрібні.

Відпуск виробничих запасів до комор цехів вважається внутрішнім переміщенням запасів. При відпуску матеріалів у виробництво необхідно дотримуватись наступних вимог:

1)запаси повинні обліковуватись за вагою, обсягом, масою відповідно до нормативів витрат на визначений обсяг виробництва;

2)відпуск запасів, як правило, повинен здійснюватись в межах попередньо встановлених лімітів;

3)з головним бухгалтером повинні узгоджуватися списки осіб, яким надано право отримувати зі складів запаси, а також отримуються зразки їх підписів.

Документи з відпуску виробничих запасів.

• Лімітно-забірна картка (М-8, 9, 28, 28а) — використовується для систематичного відпуску у виробництво лімітованих матеріалів, а також для поточного контролю за дотриманням встановлених лімітів їх відпуску;

• Акт-вимога на заміну матеріалів (М — 10) — оформляється при разовому відпуску запасів для виробничих та господарських потреб;

• Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (М-11)- використовується для разового відпуску запасів всередині підприємства;

• Матеріальний звіт (М-19) .

У бухгалтерському обліку взаємний залік надлишків і нестач внаслідок пересортиці відображається на відповідних субрахунках рахунків обліку матеріальних цінностей.

Щодо виробничих запасів в бухгалтерському обліку відображають зарахування за дебетом рахунка 20 (аналітичний рахунок обліку товару, який є у лишку) і кредиту цього ж рахунка 20(аналітичний рахунок товару, якого бракує). При цьому якщо вартість виробничого запасу, який є у лишку, перевищує вартість виробничого запасу, якого бракує, сумову різницю списують проведенням за дебетом рахунка 20 і кредитом субрахунка 719.

Якщо ж вартість товару, якого бракує, перевищує вартість виробничого запасу, який є у лишку, сумову різницю списують так:

1) до товарів, яких бракує, застосовують норми убутку або норми втрат. У межах таких норм сумову різницю списують проведенням за дебетом субрахунка 947 і кредитом рахунка 20;

2) сумову різницю, що перевищує норми, або всю сумову різницю, якщо норми убутку або втрат для виробничих запасів, яких бракує, не встановлені, відносять на винних осіб проведенням за дебетом субрахунка 375 і кредитом рахунка 20;

3) але іноді встановити винних неможливо. Тоді на сумову різницю, що перевищує норми, або всю сумову різницю, якщо норми убутку або втрат для виробничих запасів, яких бракує, не встановлені, роблять проведення за дебетом субрахунка 947 і кредитом рахунка 20. Одночасно цю сумову різницю зараховують на позабалансовий субрахунок 072.

Документом, в якому встановлюється пересортиця, а також визначаються вин­ні або зазначаються причини, є протокол засідання інвентаризаційної комісії.