Методичні вимоги та поради щодо оформлення текстових робіт для студентів вищих навчальних закладів

1.1. Структура та зміст курсових і дипломних робіт

Структура текстових робіт (рефератів, курсових і дипломних робіт) незалежно від теми, як правило, складається з двох умовних частин – основної (текстово-ілюстративної), та поза текстової. До першої частини належать текст (з його ілюстративними матеріалами), висновки та список використаної літератури. Складові цієї структури, особливо при написанні текстових робіт, можуть об’єднуватись, дещо змінюватись або доповнюватись певними нестандартними розділами. До складу поза текстової частини роботи належать титульний аркуш, зміст, перелік умовних позначень, символів та скорочень, а також додатки.

Специфіка складових в текстовій роботі та послідовність висвітлення матеріалу

Основна та поза текстова частини текстової роботи, за своєю функцією та змістом, мають певну специфіку, своє місце, послідовність та порядок висвітлення матеріалу. Нижче подано усталену, вже традиційну послідовність складових текстових робіт, а також розглянуто найголовніші особливості цих складових та їх специфіку.

Титульний аркуш. Титульний аркуш подається на самому початку роботи і в головному має на меті зазначити автора та тему роботи.

Зміст подається з метою зазначення назви структурних складових роботи і номерів сторінок, на яких починається той чи інший розділ, підрозділ роботи.

Вступ  невелика за обсягом, але важлива складова текстових робіт. Вступ “вводить” читача до загального, широкого розуміння проблеми, яка піднімається в темі роботи. Тут чітко визначаються мета, об’єкт і предмет дослідження, конкретні задачі (до п’яти) роботи, з’ясовуються актуальність та практична важливість піднятої проблеми. Під актуальністю розуміється важливість досліджуваного питання з позицій сьогодення. У вступі слід зазначити головні методи, які були використані в роботі, хоч більш детально це питання може розглядатись в окремому розділі.

За бажанням автора тут можуть бути висловлені слова подяки науковому керівнику, рецензенту, певним організаціям та установам за надання інформації, сприяння у підготовці роботи. У вступі також може бути присутня певна інформація щодо головних проблем, негараздів, з якими автор зіткнувся при збиранні фактичного матеріалу або в ході підготовки тексту роботи, її оформлення. Тут можуть бути подані і певні рекомендації, поради тим, хто у майбутньому буде розвивати тему даної роботи.

Обсяг вступу в роботах переважно становить 1-3 сторінки.

Перелік умовних позначень, символів та скорочень застосовується в разі наявності великої кількості (більше трьох) різноманітних скорочень, умовних позначень, кодів, шифрів, символів. Його обсяг, як правило, 1-2 сторінки.

Текстова частина роботи складається з огляду літератури, згідно теми дослідження, методики дослідження та викладу матеріалу, власне головного текстового матеріалу роботи, який витікає з теми і мети роботи. З метою аргументування тих чи інших положень роботи до тексту роботи, а за необхідності і до додатків, включають певний ілюстративний матеріал – таблиці, карти, схеми тощо.

Огляд літератури з теми дослідження є необхідним елементом роботи. Для цього необхідно ретельно вивчити опубліковану літературу, проаналізувати матеріал, а також по можливості ознайомитись з фондовими даними  звітами, пояснювальними записками тощо. Познайомившись з різними джерелами інформації студент описує результати проведеного аналізу. Особливо важливим є увага щодо аналізу протиріч, які нерідко зустрічаються в різних матеріалах. Вміння виявити протиріччя є свідченням високого рівня знань студента та його здатності до глибокого аналізу.

В разі потреби аналіз вивченості теми дослідження може бути лише частиною певного розділу, а не самостійною складовою роботи.

Методика проведення дослідження – один з важливих підрозділів у загальній структурі текстової роботи. Він дає можливість зрозуміти яким чином проводилось дослідження, як було отримано фактичний матеріал, як велись підрахунки певних параметрів, за який проміжок часу аналізувався фактичний матеріал тощо. Опис методики виконання роботи сприяє об’єктивній оцінці рівня її виконання, правильності вибору шляхів і прийомів вирішення поставлених задач.

Виклад матеріалу роботи є центральним підрозділом всієї роботи. В ньому здійснюється аналіз отриманого фактичного матеріалу або аналіз тих матералів, які були знайдені в різних літературних джерелах. Тут розкриваються головні ідеї теми роботи, наводяться аргументи тих чи інших положень роботи, які повинні підкріплюватись певним ілюстративним матеріалом, – табличним чи графічним (карти, графіки, діаграми, схеми, епюри, математичні розрахунки, формули, фотознімки тощо). Найважливішим тут є аналіз отриманих фактів, співвідношення їх з раніше проведеними науковими роботами.

Основна частина роботи повинна обов’язково мати як суто теоретичні розділи, підрозділи, так і опис конкретних, процесів, явищ. Особливо важливим у регіональній чи компонентній частинах роботи є наявність своїх власних спостережень, розрахунків, оригінальних схем, карт. Студент повинен усвідомлювати, що саме в цій частині роботи, він може показати себе потенційним науковцем, фахівцем, який здатен до глибокого аналізу фактичних даних, до вміння систематизувати і класифікувати матеріали, робити необхідні висновки, висловлювати певні теоретичні і практичні пропозиції.

Висновки – це заключна частина роботи. Вони призначені для висвітлення найголовніших результатів дослідження, практичних рекомендацій до яких дійшов автор. Тут можуть бути сформульовані ступінь завершеності пошукових робіт, напрями, принципи подальших досліджень, їх періодичність.

Висновки в роботі потрібно формулювати лаконічно і чітко, вони можуть бути пронумеровані. Тут не слід, навіть у стислій формі, переповідати зміст усіх розділів роботи, характеризувати особливості методики проведення роботи, наводити ілюстративний матеріал. Висновки повинні базуватись як на проаналізованих літературних матеріалах, так і, що найважливіше, на своїх власних результатах досліджень. У висновках формулюються рекомендації щодо практичного втілення теоретичних розробок.

Список літератури (бібліографія). До списку літератури можуть бути включені певні опубліковані і неопубліковані матеріали.

До перших належать книги, в тому числі монографії (книги одного або декількох авторів, присвячених певному питанню, проблемі), підручники, навчальні посібники, статті та збірники статей, автореферати дисертацій, тези доповідей, препринти (відбитки, частини книги або стаття зі збірника, яка опублікована до виходу у світ всієї книги), патентні документи, депоновані рукописи, енциклопедичні видання, офіційно-документальні матеріали (кодекси, доповіді, стандарти та ін.), програми для ЕОМ.

До неопублікованих матеріалів належать дисертаційні роботи (кандидатські та докторські), архівні та фондові матеріали (звіти з певних наукових програм, проектів, експедицій тощо), компакт-диски (наприклад, атласи).

При компонуванні літератури слід врахувати, що цей список може бути зробленим в алфавітному порядку або, що буває рідше, у порядку, в якому бібліографічні дані згадуються вперше. В разі застосування першого варіанту в оформленні літератури, україномовні та інші джерела, надруковані кирилицею (яка є основою слав’янської абетки), компонують разом, без будь-якої черговості. Потім до списку літератури вносять джерела, опубліковані на основі латиниці (яка є основою латинської абетки). За другим варіантом, будь-яка черговість у компонуванні списку літератури, орієнтована на мовну специфіку, відсутня.

Список літератури повинен оформлюватись, згідно існуючих норм, дотримання яких є обов’язковим.

Додатки в роботі не є обов’язковими. Вони використовуються в разі необхідності, для того, щоб розвантажити від численного, одноманітного ілюстративного матеріалу текстову частину. Для фахівців такий матеріал буде слугувати додатковим доказом до певних тез, принципових положень, висновків, зафіксованих в роботі. В текстовій же частині залишають лише найголовніші карти, узагальнюючі таблиці, принципово важливі графіки і т.п. Великі за форматом карти, таблиці також виносять в додатки або подають окремо як демонстраційний матеріал, що застосовується під час процедури захисту роботи.

Ілюстративний матеріал є важливою складовою як текстової, так і поза текстової частин роботи. За допомогою певних карт, картосхем, картограм, таблиць, схем, діаграм, графіків, епюр, блок-схем тощо він дає можливість більш грунтовно довести ті чи інші положення роботи, наочно відобразити певні особливості регіонів, які досліджувалися.

Ілюстративний матеріал текстової частини повинен відображати лише найсуттєвіше щодо змісту роботи. Ілюстрацій в цій частині не повинно бути дуже багато. Якщо студент має значний ілюстративний матеріал і бажає його показати у своїй роботі, то для цього він може бути поданий у додатках. В текстовій частині роботи слід обов’язково посилатись на той ілюстративний матеріал, який наведений в тексті роботи і той матеріал, який подається у додатках.

Найбільш важливі ілюстрації спеціальної частини можуть бути оформлені на ватмані для демонстрування під час прилюдного захисту роботи.

Рубрикація. З метою системного підходу до друкованих матеріалів у науковій літературі, а відповідно, і в текстових роботах, прийнято змістовно пов’язані частини виділяти у вигляді розділів, глав, параграфів, пунктів і т.п.

Вони повинні мати певні назви у змісті та заголовки в тексті, які обов’язково мають бути однаковими. З метою системності, назви та заголовки змісту і текстової частини нумерують арабськими, інколи, римськими цифрами на зразок:

Розділ 2. Грунти Євразії………………………………………………… 100

2.1. Особливості грунтового покриву……………………………..104

2.2. Загальні відомості з історії вивчення……………………… 137

2.3. Формації (біокліматичні пояси)……………………………… 155

Розділ 3. Грунти Африки…………………………………………………..188

3.1. Особливості грунтового покриву……………………………..222

3.2. Загальні відомості з історії вивчення……………………… 291

3.3. Формації (біокліматичні пояси)……………………………… 333

3.3.1. Формація аллітних грунтів……………………………… 334

3.3.2. Формація пустельних засолених грунтів………………..339

3.3.3. Грунти гірських областей………………………………...345