Література

1. Гарбузов В.И. Человек — жизнь — здоровье: древние й новьіе каноньї медициньї. -• СПб.,

1995. —429с.

2. В заботах о здоровье: медицина в Греции //Винничук Л. Люди, нравьі й обьічаи Дрсвней

Греции й Рима. — М., 1988. — С. 237-243.

3. Медицина в Риме //Винничук Л. Люди, нравьі й обьічаи Древней Греци й Рима. М., 1^С)88.

-С.244-251.

4. Франц Александер, Шелтон Селесник Человек й его душа: познанис й врачсванпс от

древности до наших дней. — М., 1995. — С. 46-79.

Лекція № 5

ВНЕСОК ЛІКАРІВ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ТА ЕПОХИ

ВІДРОДЖЕННЯ.

СУЧАСНИЙ ЕТАП: МОЖЛИВОСТІ НОВОЇ СТРАТЕГІЇ

ОЗДОРОВЛЕННЯ

План

1. Досягнення лікарів Середньовіччя у вирішенні проблем здоров'я людини.

2. "Ера розуму і досліджень" (XVII - XIX ст.): культурні передумови й основні здобутки в галузі оздоровлення людини.

3. Кінець XX століття: проблеми, знахідки та пошуки шляхів вирішення питань

здоров'я людини.

1. Досягення лікарів Середньовіччя у вирішенні проблем здоров'я людини

У прагненні визначити досягнення Середньовіччя щодо вирішення проблем здоров'я спеціалістам доводиться вирішувати важкі завдання оцінки складних і різнорідних тенденцій. У цю епоху переплелися досить суперечливі течії: греко-римські ідеї, що розвивалися, відродження ранньохристиянського руху, регресивне ставлення до надприродної демонології і вплив Сходу.

Можна оцінювати досягнення цієї епохи за окремими напрямками.

Для середньовічного Заходу в історії розв'язання проблем збереження і відновлення здоров'я характерне повернення до містицизму, магії, демонології, від яких людство сім століть тому було звільнене генієм грецьких мислителів. Порівняно рідкісні приклади раціональних підходів були лише пережитками минулого, а не оригінальними науковими напрямками.

Протягом перших п'яти віків після падіння Риму монахи взяли у свої руки справу лікування людини. Вони були однаковою мірою і теологами, і медиками. Тільки в Х1-ХІІ ст. університет в Салерно діяльністю своїх членів сприяв вивільненню медицини від теології і повернув справу лікування хворих у руки неклерикальних лікарів.

Середньовічні вчені вважали своєю основною діяльністю збереження наукової спадщини, а не розробку нових ідей. Лише зрідка помічалися спроби арабських учених внести нове в науку авторитетів, яка суворо охоронялася схоластиками та монахами. Найвідомішим ученим серед арабських лікарів був Разі (865-925), котрого називали персидським Галеном. У своїй практиці він поєднував терапевтичні і психологічні методи, як це робили лікарі школи Гіппократа.

Згідно з уявленнями середньовічних лікарів

кожною частиною тіла людини керувало сузір 'я. Тому при лікуванні хвороби зцілювач зважав на положення зірок на небі. Але все ж найбільшої популярності і серед сучасників, і серед нащадків здобув Дшцснна (980 - 1037). Його книга "Канон лікарської науки" систематизувала і зіставила філософію Арістотеля, спостереження Гіппократа і висновки Галена. Авіценна, як і Разі, шернув увагу на взаємообумовленість самостійного та психічного і запропонував у досягненні здоров'я думати як про здоров'я тіла, так і про здоров'я душі.

Схема, за якою середньовічні лікарі здійснювали лікування: хрести вказують на ті місця людського тіла, де, згідно з їх думкою слід робити кровопускання, а банки - місця для лікування п п’явками

Однак практичні психотерапевтичні методи Авіценни й Разі мало використовувалися у практиці європейців. Оскільки монахам ввіряли людину і її хвороби, вони однаково лікували і душу, і тіло. З цієї опіки з'явилася система гуманізованих лікарень. І все ж, якщо деякі духовні страждання і могли полегшуватися з допомогою віри, то органічні (тілесні) порушення - - ні. Відомі університети, що були засновані у середні віки, сприяли розповсюдженню інформації, але не схвалювали винаходів. Схоластики захоплювалися логікою Арістотеля, світські лікарі благоговіли перед Гіппократом і Галеном. Але наука не просувалася вперед.

До кінця XIII століття тоненька течія ідей із грецьких манускриптів перетворилася в могутній потік. У Європі настала епоха Відродження.

Лікар після ампутації кінцівки хворому обробляв рану водою і припікав розпеченим залізом

Безболісно ''лікував" лише король: варто йому лише торкнутися хворого, і той вже був зцілений

У період Ренесансу спостерігалось повернення західної людини у світ реальності. Хоча боротьба з релігійними забобонами в цю епоху продовжувалася, проте чітко окреслювалися майбутні зміни. Людина була захоплена пошуком правди про саму себе. Цей пошук стосувався багатьох галузей науки, філософії, політики, художньої творчості. Століття стимулювало широкі комплексні дослідження людини, які стали основою подальших наукових знахідок. Були відроджені принципи об'єктивного спостереження, що й стало найціннішою складовою частиною спадщини Ренесансу.

На шляху до пошуку істини найактивнішу протидію тих, хто притримувався старих авторитетів, витримав видатний анатом - - Андреас Везалій (1514-1564). Його праця "Про будову людського тіла" заклала підвалини сучасної анатомічної науки.

2. "Ера розуму і досліджень" (ХУП-ХІХ ст.): культурні передумови й основні здобутки в галузі оздоровлення людини

Сімнадцятому століттю судилося започаткувати основи фундаменту сучасного світу. Якщо волюнтаристи XVI ст. відкрили для пізнання світ бажань і почуттів людини, а гуманісти й художники, лікарі-практики і вчені створили передумови для розвитку пізнання людиною себе і свого здоров'я, то внесок дослідників-природознавців XVII ст. полягав у тому, що вони привернули увагу до ролі розуму в спробах людини пізнати своє єство, насамперед взяти під контроль сили природи, скерувати процеси, що регулюють життєдіяльність організму, а значить і здоров'я. Це була епоха народження істинного наукового раціоналізму. Один із родоначальників "нової філософії" Рене Декарт (1596-1650) відмовився від уявлень про душу як "двигун тіла". Його міркування про свідомість як особливу непросторову субстанцію і механічну залежність психічних процесів від зовнішніх і внутрішніх матеріальних впливів сприяли розвитку асоціативної теорії І д вчення про рефлекси.. На думку середньовічних учених, наявність горбиків на голові в певних ^: місцях свідчила про нахили людини: ненажерство, жадібність, агресивність тощо

Дослідження проблем взаємозв'язку тілесного і психічного у формуванні здоров'я належали відомому вченому-медикові Уільяму Гарвею. У своєму "Ое Моїй СогсНз" (1628) Гарвей писав: "... будь-які психічні афекти різного змісту можуть супроводжуватися розладами здоров'я або бути пов'язані з порушеннями хімічних процесів і їх недостатністю, з загостренням усіх проявів хвороби і виснаження тіла людини".

Емпіричне раціональне спрямування і схильність до спостереження, характерні для XVII ст., слугували стимулом для розвитку досягнень ХУІІ-ХІХ століть. До кінця XVII ст. експеримент витіснив дедуктивну абстракцію з наукових і біологічних досліджень. Найголовнішою рисою цього періоду можна вважати те, що віра в розум оволоділа всіма верствами суспільства.

Вітчизняна історія пізнання людиною проблем власного здоров'я і підходів до його збереження й зміцнення є невід'ємною частиною світової науки і медичної практики. Досить згадати про багатовіковий досвід монастирів, створення спеціальних лікарень і притулків. Існуюча практика базувалася на міцних природничо-наукових традиціях, закладених І.Сєченовим, І.Павловим, В.Бехтерєвим, І.Пироговим та іншими.

Головне, що характеризує XIX і початок XX ст. - це зниження впливу магічних систем на медицину, домінування емпірики та раціоналізму, їх поєднання з точними методами спостереження і класифікації. Але це не означає, що помилкові системи мислення не залишили ніяких слідів як у науковій, так і у сфері буття сучасної людини.

3. Кінець XX століття: проблеми, знахідки та пошуки шляхів вирішення питань здоров'я людини

В останні роки століття, що минає, проблеми духовного, психічного й фізичного здоров'я і нездоров'я людини опинилися в центрі уваги прогресивного співтовариства в нашій країні, яка порівняно недавно (в історичному контексті) втратила свої звичні кордони, стійкі ціннісні орієнтації, набула проблем соціально-економічного характеру. Питання здоров'я громадян постали також з разючою гостротою. Виявилася небувала неврівноваженість суспільства, котра знайшла вияв у вибухах немотивованого насильства, агресивності, у відродженні масової віри "в чудеса", можливостей екстрасенсорних методів впливу. Багато в чому питання здоров'я індивідів і суспільства в цілому втратили ілюзорну стійкість, що виявляється, зокрема в зростаючому процесі депопуляції в Україні. Це потребує негайної зміни ситуації, але не дилетантами і гіпнотизерами, а кваліфікованими соціальними реформаторами, просвітителями і лікарями.

Неблагополучна обстановка в країні погіршується широкою психологічною, медичною й історико-культурною безграмотністю населення. Люди мають лише елементарні уявлення про біологію власного тіла, фізіологічні процеси, які в ньому відбуваються, способи профілактики недуг, збереження свого фізичного стану в нормі. Гірша ситуація з наявними уявленнями людини про свій внутрішній світ, про сфери душі й духовного, методи наукової психотерапії та регулювання власних емоцій. Люди потребують спеціальної просвіти. І корисним у цьому плані стане введення курсу "Валеологія" в систему середніх і вищих навчальних закладів саме як просвітницько-культурологічного курсу, який будуть вести педагоги-професіонали, ті, що віками були покликані сіяти "розумне, добре, вічне".

Питання для самоперевірки

/. Охарактеризуйте основні тенденції у вирішенні проблем здоров'я людини епохи Середньовіччя. Що було в цих тенденціях позитивного, а що гальмувало розвиток оздоровчої практики?

2. Що було характерним для досліджень проблеми здоров'я душі й тіла на початку XVII століття?

3. Які культурні передумови сприяли розвитку теорії та практики лікування у ХУІІ-ХІХ століттях?

4. Чим визначаються суперечливі підходи до вирішення проблем здоров'я людини у XX столітті взагалі та в Україні зокрема?

Література

1. Апанасенко Г.Л., Попова Л.А. Валеологія як наука //Валеологія: Науково-практичний журнал.

- № 1. — Київ-Тернопіль, 1996. — С. 4-9.

2. Бобрицька В.І. Духовна і тілесна сутність людини: від древності до сучасної тактики оздоровлення //"Духовний світ людини і суспільство": Матер. міжвуз. студ. наук.-практ. конф. Кіровоград, 1998. — С. 5-7.

3. Валеологія //Інформаційно-методичний збірник. — К., 1996. — 336 с.

4. Диагностика здоровья (практическое пособие по оздоровленню). — Херсон, 1994. — 207 с.

5. Франц Александер, Шелтон Селесник. Человек й его душа: познание й врачсвание от древности й до наших дней. — М., 1995. — С. 80-263.

Лекція № 9 СУЧАСНИЙ СТАН ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

План

1. Антропічні порушення біосфери Землі і здоров'я людини.

2. Здоров'я як складова особистого інтересу людини в умовах інформаційного суспільства.

3. Особливості захворюваності населення України:

1. Загальні тенденції і детермінанти здоров'я населення України.

2. Основні показники захворюваності підлітків.

3. Інвалідизація населення України і її причини.

4. Професійні захворювання.

1. Антропічні порушення біосфери Землі і здоров'я людини

Проблема співвідношення соціального і біологічного включає в себе найважливіші питання розвитку біосфери нашої планети, стихійного і розумного врегулювання стосунків людини і природи, генетичного і життєвого розвитку людини, наслідків урбанізації та індустріалізації, які прямо чи опосередковано впливають на здоров'я людини. Все це становить основу теорії людини і підлягає аналізу та інтеграції в аспекті внутрішньої єдності, взаємозв'язку та протиріччя соціального та біологічного в людині у контексті проблем її здоров'я.

Сфера розповсюдження та еволюції життя біосфера, існує більше трьох мільярдів років. Еволюція людини в межах біосфери проходить на стадії біо- і антропогенезу. Поступово людство стає у біосфері могутнім фактором, який змінює структуру самих основ біосфери. Але ми не пануємо над природою, а знаходимося всередині неї. Найвищі соціальні закономірності грають провідну роль у людському суспільстві і біосфері доти, доки вони не вступають у протиріччя із законами біології, хімії, фізики і т.д. Найвища соціальна закономірність не в силах спинити законів, які є провідними на всіх рівнях розвитку природи, хоча й має реальну можливість використати її для себе.

Людству потрібно усвідомити, що наша планета - - це свого роду живий організм, який живе у відповідності з певними принципами, законами і нормами існування. Ігнорування цього положення, стихійне використання у гігантських масштабах ресурсів неорганічного світу і біосфери призвело до непередбачуваних серйозних порушень законів біосфери, зокрема законів біотичного кругообігу.

Кінець XX ст. ознаменувався тим, що внаслідок науково-технічної революції і урбанізації нашої планети негативний вплив порушень біосфери Землі на здоров'я людини значно зріс. Організм людини вже не спроможний швидко адаптуватися до цих швидких і глобальних змін. Особливу загрозу для здоров'я людини несе антропічне забруднення компонентів природного середовища. Хімічне, радіоактивне, бактеріологічне забруднення повітря, води, грунту, продуктів харчування, а також шум, вібрація, електромагнітні поля тощо викликають в організмі людини тяжкі патологічні явища, глибокі генетичні зміни. Вплив антропічних змін у біосфері, які перетворюють її на техносферу, згубно діє на здоров'я людей, що позначається їх передчасним старінням і смертю, народженням неповноцінних дітей.

2. Здоров'я як складова особистого інтересу людини в умовах інформаційного суспільства

Ніколи ще в світі не існувало такого молодого покоління, котре б настільки випереджало за інформованістю своїх батьків, як нинішні 20-30-річні. Але якраз тепер, коли телевізори, радіо несуть у наші оселі, школи, заклади і підприємства швидко зростаючі потоки інформації, важко передбачити результат такої експансії. Стрімке зростання рівня інформації не дозволяє нам усвідомити дійсне значення цього явища.

Через сучасні засоби масових комунікацій — газети, радіо, телебачення - увесь світ може одержувати ту ж саму інформацію майже одночасно. Застосовуючи електронні інформаційні системи, ми наблизилися до того стану, коли вся інформація, що публікується у світі, може бути виражена у стислій числовій формі і стане, як передбачається, загальним здобутком, який може мати кожен. У перспективі той час, коли здійсниться еволюційна мрія Тейяра де Шардена та В.І.Вернадського - утвориться ноосфера, котра огорне увесь світ і об'єднає людство. Коротко цей процес можна назвати так: "Від біосфери до ноосфери". Перетворення біосфери в ноосферу - сферу розуму й інформації - - супроводжується негативними впливами на природу і людину. Період стихійного розвитку технічної могутності людства, в результаті якого біосфера змінюється якісно, повинен, за ідеєю Тейяра де Шардена та В.І.Вернадського, змінитися новим рівнем, стрибком. Цей стрибок обумовлює перетворення біогенної еволюції органічного світу в ноогенну, перехід від стихійного використання природи до свідомого регулювання взаємовідносин між природою і суспільством. Етап техносфери, упродовж якого наноситься величезна шкода природі і самій людині як частині природи, корисний тим, що збагачує людство інформацією про природні процеси і шляхи їх раціонального використання.

Жан-Жак Серван-Шрейбер у своїй книзі "Ье Оей МопсІіаГ ("Світовий виклик"), опублікованій у 1980 році, показав розгубленість людства перед натиском інформації. Сучасна людина постійно працює, але підсвідомо розуміє, що її трудові здобутки можуть бути марними. І хоч влада людини над матеріальним зростає, вона відчуває своє безсилля, свою залежність від чогось і когось у індивідуальному та суспільному житті. Ця книга не залишає сумнівів у безпрецедентності нинішніх змін в інформаційному розвитку. Сучасне стрімке зростання інформації прискорює появу змін поведінки людини, але не створює достатньої основи для керування ними або утримання від них. Інформаційний вибух, що відбувається, є переворотом у галузі накопичення і передачі нової інформації, але найважливіше знання — інформація про саму людину, — як і раніше недостатнє.

Оскільки людина є істотою, що бореться за виживання, біологічна природна концепція людини вчить її захищати себе і від самої себе. Це питання складає основу поняття життєвого, особистого інтересу людини — одного з ключових символів сучасного суспільства. Згідно з позиціями об'єктивізму, сформульованими ще Б.Спінозою ( Етика. IV. Теорема 20.), людина має тільки один реальний інтерес - повний розвиток своїх можливостей, самої себе як людської істоти. Така концепція особистого інтересу є об'єктивною, оскільки "інтерес" розуміється не як суб'єктивне сприйняття того, що є інтересом для даного індивіда, а, з точки зору природи людини, об'єктивно.

Протягом трьох останніх сторіч поняття особистого інтересу все більше звужувалося, доки не набуло значення майже протилежного тому, яке воно мало у Спінози. Особистий інтерес уже не виводився з природи людини, а виходив з ідеї про те, що людина має право і обов'язок зробити задоволення своїх інтересів вищою формою життя. В результаті сучасна людина мислить з точки зору особистого інтересу, хоча з точки зору загальнолюдських цінностей, живе за принципом самообману і самозречення. Людина вважає, що діє у своїх особистих інтересах, у той час, як насправді її першочерговим інтересом є гроші та професійна влада; вона не усвідомлює того, що найважливіші людські цінності залишаються не реалізованими, і вона губить себе в процесі пошуків того, що здається їй найкращим.

Відродження змісту поняття особистого інтересу, перегляд його сутнісних складових в умовах життя людини в розвинутому інформаційному суспільстві пов'язано зі зміною концепції Я. У Середні віки людина усвідомлювала себе необхідною частиною соціальної та релігійної спільноти, у єднанні з якою вона знаходила своє Я. З початком нового часу, коли людина як індивід зіткнулася із завданням сприйняття себе незалежною істотою, постала проблема її ідентичності. У ХІП-ХІХ ст. поняття Я все більше і більше звужувалося; формула поняття Я: "Я — те, що я думаю" змінилась формулою "Я - - тс, що я маю", "Я - те, чим я володію". Останнім часом під впливом ринку поняття Я змінило значення з "Я — те, що я маю" на значення "Я — те, чого від мене хочуть".

Внутрішнє розчарування і готовність до переоцінки змісту особистого інтересу є реалією існування людини в сучасному технологізованому суспільстві. Можна погодитися з тезою про те, що віддача людської енергії роботі і бажання до успіху були необхідними умовами досягнень наукового прогресу, технічної революції. Але на підході та стадія суспільного розвитку, коли проблема виробництва буде фактично вирішена, і першочерговим завданням для людства постане проблема організації соціального життя. Людина створила такі джерела механічної енергії, які дають змогу звільнитися від необхідності вкладати всю свою людську енергію в роботу для створення матеріальних умов життя. Вона може віддавати значну частину енергії проблемі самого життя, пізнанню себе у світі, який сама створила.

Повертаючись до витоків свого Я, усвідомлення сутності особистого інтересу, сучасна людина намагається визначити умови розвитку своїх можливостей, самореалізації. Основною умовою, а також складовою особистого інтересу сучасної людини є здоров'я, бо повна або часткова відсутність здоров'я є перешкодою до здійснення мрій і життєвих планів людини.

На сьогодні можна визначити чотири фундаментальні процеси, які визначають стан здоров'я як індивіда, так і популяції в цілому: відтворення здоров'я, його формування, споживання та відновлення.

Аналізуючи схему, можна зробити висновок, що складові означених процесів, безперечно, детермінуються більшою чи меншою мірою інформаційними впливами, які існують у суспільстві людей, і повинні бути об'єктивно керованими.

Процеси, які визначають здоров'я (за Апанасенком Г.Л.) Відтворення

здоров 'я

Формування здоров'я

Споживання здоров 'я

Відновленій

здоров 'я

стан генофонду стан репродук­тивної функції батьків, її реалізація здоров'я батьків умови перебігу вагітності стан пологово-допоміжної служби наявність правових актів, що оберігають генофонд і вагітних спосіб життя (рівень виробництва і про­дуктивності праці, ступінь задоволення матеріальних і куль­турних потреб, особливості хар­чування, рухової активності, між-особистісних взаємин, шкідливі звички) стан довкілля

Схема № 3.

культура І ха­рактер вироб­ництва, стан виробничого середовища соціальна ак­тивність індивіда тощо

• рекреація

• лікування

• рсабілітац

3. Особливості захворюваності населення України

Статистичні дані свідчать про те, що в Україні помічається різке погіршення г динаміки демографічних процесів, показників дитячої смерті, середньої тривалості життя. Патологія неепідемічного профілю особливо характеризується зростанням кількості випадків серцево-судинних захворювань, які є основними серед причин смертності, інвалідності і тимчасової непрацездатності. 70-80 відсотків усіх випадків раку викликані дією хімічних канцерогенів. Уже тепер близько 4 відсотків новонароджених відрізняються генетичними дефектами, які ведуть далі до виражених спадкових захворювань. Порушилася внутрішня єдність ієрархії рівнів у піраміді соціальних і природники закономірностей. Виникли різмоманітні симптоми, які загрожують подальшому І існуванню людства і живої природи в цілому. Згадати хоча б трагедію на Чорнобильській АС, що стала для України фатальним фактором, котрий спричинив загрозу генетичному здоров'ю нації. Унаслідок катастрофи загальний рівень здоров'я населення України в останні роки різко змінився. Смертність перевищила народжуваність. Порушилися генетичні процеси, народження дітей з різними спадковими хворобами збільшилося у 2-4 раза. Україна посіла одне з перших місць у світі за рівнем дитячої смертності. Зменшилася тривалість життя людей на шість років, зріс показник первинної інвалідизації. Значно збільшилася кількість серцево-судинних захворювань, особливо інфаркту міокарда та ішемічної хвороби серця, судинних уражень мозку, захворювань на рак, бронхіальну астму, цукровий діабет, алергічних захворювань та захворювань травного каналу.

Разом з тим з'ясування питання про стан здоров'я населення України та найважливіших факторів, які його обумовлюють, потребує конкретизації та аналізу вищенаведених загальних положень.

З.І.Загальні тенденції і детермінанти здоров'я населення України.

Доведено, що приблизно на 51% здоров'я людини визначається способом життя, Негативними його чинниками є шкідливі звички, незбалансоване, неправильне харчування, несприятливі умови праці, моральне і психічне навантаження, малорухливий спосіб життя, погані матеріально-побутові умови, незгода в сім'ї, самотність, низький освітній та культурний рівень тощо. Серед інших провідних факторів, які впливають на здоров'я людини (див. діаграму № 1), можна назвати соціальні й природні умови - 17-

Істотне значення має стан генетичного фонду популяції, схильність до спадкових хвороб. Це ще близько 17-20% факторів, які визначають сучасний рівень здоров'я населення. Безпосередньо на охорону здоров'я та медичну допомогу, стан профілактичних закладів припадає 10% внеску.

Статистика захворюваності населення України, що ґрунтується на реєстрації звертань хворого до лікаря, свідчить, що у структурі захворюваності перше місце посідають хвороби органів дихання, далі йдуть хвороби системи кровообігу, на третьому місці хвороби нервової системи та органів чуття.

За період з 1980 до 1992 р.р. відбулися значні зміни у захворюваності населення України. З усіх хвороб відзначається зростання її рівня на 27,3%. Захворюваність на цукровий діабет зросла у 2,1 раза, бронхіальну астму - у 2,1 раза, на виразкову хворобу шлунку і 12-палої кишки - 1,9 раза. Особливо значне зростання спостерігається за класом хвороб органів кровообігу: захворюваність на стенокардію зросла у 8,6 раза, гострий інфаркт міокарду -- у 2,6 раза.

За іншими групами захворювань відзначається також збільшення показників. Так, злоякісні новоутворення зросли на 27,8%, тиреотоксикоз --на 21,2%, психічні розлади -на 2,0,070, й І ги лр^иі А_ААджП _ЇЛ з зол ^а^оортпріяшсть на туберкульоз і ревматизм знизилася за цей період на 7%.

Протягом останніх років відбулися зміни за низкою певних хвороб та їх груп, які свідчать про вплив таких нових чинників, як забруднення навколишнього середовища радіонуклідами, вплив на людину стресових ситуацій, зумовлених різким погіршенням соціально-економічного становища країни.

Упродовж останніх років визначається зростання захворюваності населення на хвороби крові та кровотворних органів на 51,3%, природжені аномалії розвитку - - на 21,5%, хвороби органів кровообігу - на 54%, хронічний бронхіт - - на 21%, жовчнокам’яну хворобу — на 28%.

За останні 10 років у 1,6 раза зросла захворюваність на цукровий діабет, питома вага якого серед ендокринних захворювань становить 70% і більше. У країні відзначається тенденція до зростання поширеності гіпер- і гіпофункції щитовидної залози тощо.

3.2. Основні показники захворюваності підлітків

Важливим критерієм інтегральної оцінки здоров'я населення є показник захворюваності підлітків. За даними Українського НДІ педіатрії, акушерства і гінекології та Українського НДІ соціальної гігієни та управління охорони здоров'я, кількісна та якісна оцінка здоров'я дітей свідчить про стійке погіршення їх фізичного, психічного та інтелектуального розвитку, що ставить під загрозу існування нації. Протягом кожного року близько 40 тис. жінок не доношують вагітність. За останні 10 років збільшилася кількість недоношених дітей майже у 5 разів, з природженими вадами розвитку - - у З раза, а загальна захворюваність дітей раннього віку - - у 2 раза. За даними З.А.Шкіряк-Нижник (1991), нині в Україні близько 70% новонароджених з 1-го дня життя мають ті чи інші відхилення у стані здоров'я, а серед контингенту дитячих дошкільних закладів таких дітей 75-81%.

Серед школярів перша група здоров'я відзначається у 25-35% дітей.

За даними статистичної звітності Міністерства охорони здоров'я України, зростає враженість підлітків багатьма захворюваннями.

Так, серед юнаків призовного віку 1992 р. III диспансерна група (важкі захворювання) склала 50,3%, II група - - 24,4%. За окремими захворюваннями деякі показники поширеності серед підлітків перевищують показники дорослого населення (ожиріння — на 50%, захворювання органів дихання — на 33%).

3.3. Інвалідизація населення України і її причини

•сіб

.

Більшість основних захворювань, що спричиняють інвалідність, за винятком психічних розладів і травм, виникають і призводять до інвалідності після 40 років. Демографічні процеси в Україні, що характеризуються збільшенням кількості осіб середнього і старшого віку, мають прямий кореляційний зв'язок зі зростанням рів інвалідності населення.

У 82% випадків до інвалідності призвело загальне захворювання, в 6% випадків інвалідність зумовлена захворюванням або ушкодженням, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, із них 2,2 % -- під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АС. Інвалідність осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також населення, що проживає на забруднених радіонуклідами територіях або евакуйованого з цієї причини, складають 3% загальної інвалідності населення. Інвалідність осіб віком понад 16 років унаслідок аномалій розвитку, захворювань або травм, одержаних у дитинстві, складає 6,4%.

Інвалідності,

20,6 випадку

-ІХС, 11,9%'

Серед дорослого населення захворювання, які призвели до розподіляються так: перше місце посідають хвороби системи кровообігу -на 10 тис. дорослого населення (32,2% загальної інвалідності, із них 10,8%

- хвороби судин головного мозку); на 2-му місці в структурі інвалідності дорослого населення знаходяться новоутворення -- 8,8 випадку (13,7%, із них 13% -- злоякісні); на 3-му - - хвороби нервової системи і органів чуття - 7,2 випадку (11,3%); на 4-му -травми всіх локалізацій - - 5,9 випадку (9,3%); на 5-му - - хвороби кістково-м'якової. системи і сполучної тканини - - 5,2 випадку (8,1%). Для показника інвалідності характерна тенденція до зростання головним чином за рахунок інвалідів загального захворювання та інвалідів з дитинства.

Серед причин, що зумовлюють інвалідність у дітей, основними є різке погіршення екологічної обстановки, несприятливі умови праці жінок, високий рівень захворюваності батьків тощо.

Показник інвалідності склав на 1993 рік 18,3% на 10 тис. дитячого населення віком від 0 до 16 років. Значно вищий цей показник у Запорізькій (27,5%), Херсонській (26,4%) областях, у республіці Криму (25,8%).

У структурі дитячої інвалідності на 1-му місці хвороби нервової системи та органів чуття - - 41,9%, на 2-му місці - - психічні розлади - - 30,6%, на 3-му - - природжені аномалії - - 8,2% (див.діаграму № 3). Структура інвалідності дітей раннього віку дещо відрізняється від загальної структури дітячої інвалідності. Друге рангове місце в цій групі (від 0 до 3 років) посідають природжені аномалії.

У віковій структурі дитячої інвалідності переважають діти віком 7-15 років (73,1%); діти віком 3-6 років складають 18,7%; віком до 3 років 8,2%. 70% дітей -інвалідів проживають у містах.

41,94%

Хвороби нервової системи та органів чуття	30,6%	8,2%
	Психічні розлади
		Природжені аномалії

Діаграма № 3. Хвороби, які призводять до інвалідизації дитячого населення України

Особливу стурбованість викликає різке зростання кількості інвалідів серед дітей 7-15 років, їх частотність значно домінує в таких класах хвороб, як злоякісні новоутворення, хвороби ендокринної системи, психічні розлади, хвороби нервової системи.

3.4. Професійні захворювання

Завдяки багаторічному вивченню професійної захворюваності в Україні, встановлено, що інтенсивний показник профзахворюваності на 10 тис. працюючих складав 1992р. 3,51.

У період 1988-1991 рр. загальна кількість осіб, які постраждали (осіб із професійними захворюваннями і отруєннями, уперше виявлених І зареєстрованих), зросла з 1770 до 8488, тобто в 4,8 раза в більшості регіонів України. Найбільш суттєво кількість постраждалих, що визначають зростання профзахворюваності в Україні, збільшилась у промислових областях країни. Так, у період 1988-1992 рр. цей показник збільшився з 296 до 4642 (в 15,7 раза) в Луганській області, з 404 по 1331 (в 3,3 раза) --в Донецькій; з 159 до 644 (в 4 раза) — в Дніпропетровській, у Львівській області даний показник збільшився з 72 до 567 (в 7,1 раза), у Харківській з 66 до 168 (в 2,5 раза), по м.Києву -- з 75 до 138 (в 1,8 раза).

Зростає кількість постраждалих у сільському господарстві. Це стосується всіх основних форм професійної патології (захворюваність, пов'язана з вдиханням пилу, впливом шуму, вібрації, хімічних речовин тощо).

Професійна захворюваність виявляється серед осіб понад 100 професій, причому в^ половині випадків - - зі стажем роботи від 5 до 19 років, в 10% - - до 5 років, у працездатному віці 40% постраждалих віком до 44 років.

Основна кількість постраждалих — це чоловіки (забійники, прохідники, підривники, бурильники, слюсарі, трактористи, зварювальники тощо). Проте в останні роки до 15-20% і більше постраждалих (тобто кожний 5-6-й випадок) припадає на жінок, які зайняті в| різних галузях народного господарства (наприклад, апаратниці, гальваніки, муляри/ робітники ливарних цехів, ткалі, шліфувальниці, медпрацівники, доярки тощо). За даними, 1992 р., ця цифра досягає, наприклад, у Харківській області 31,4%; у Житомирській -34,2%; у Черкаській області — 27,6%; у м.Києві — 31,2%.

Зростання црофесійної захворюваності зумовлене комплексом чинників, пов'язаних як з умовами праці (високі рівні професійної шкоди, які впливають на здоров'я працюючих), так і з поліпшенням діагностики професійної патології (створення регіональних профпатологічних центрів).

Зміни, які відбулися в рівнях захворюваності, інвалідності, смертності, свідчать про^г_? шкідлививй вплив комплексу чинників на здоров'я: це і важке соціально-економічнеї становище населення країни, і забруднення навколишнього середовища шкідливими відходами промислових підприємств, інтенсивне хліборобство із застосуванням токсичних пестицидів та гербіцидів, забруднення значної території України радіонуклідами. На здоров'я населення згубно впливають стреси, недоброякісне і? неповноцінне харчування, руйнівну дію чинять важкі метали, отрути, радіонукліди. Окрім названих чинників, неабияку роль у формуванні здоров'я населення відіграє спосіб життя

Питання для самоперевірки

1. У чому виявляється антропічний вплив на біосферу?

2. Як відбивається сучасний стан біосфери на здоров'ї людини?

3. Охарактериуйте особливості життя людини в умовах інформаційного суспільства.

4. Чому здоров'я визначається однією з головних складових особистого інтересу людини?

5. Які особливості захворюваності дорослого і дитячого населення України?

6. Прокоментуйте діаграму "Питома вага основних факторів здоров'я".

7. Назвіть основні причини інвалідизації дорослого і дитячого населення України.

8. Які, на вашу думку, причини захворюваності населення України носять об'єктивний, і які суб'єктивний характер? Відповідь обгрунтуйте.

Література

1. Апанасенко Г.Л. Здоров'я, яке ми вибираємо. — К., 1989. — 48 с.

2. Булич Е.Г., Муравов І.В. Валеологія. Теоретичні основи валеології. — К., 1997. — 224с.

3. Кууси П. Зтот человеческий мир. — М., 1988. — 368 с.

4. Фром 3. Человек для себя. — Мн., 1992. — 253 с.

5. 5егуап-5сЬгеіЬег, ^еап-^ас^ие5 Ье сіеїї топсііаі. Рауагсі Рагі$, 1980.— 481р.