3. Основні завдання валеології як навчального предмета

Інформаційний простір валеології як інтегративного освітнього курсу включає в себе теоретичні й практичні надбання таких галузей знань, як біологія, психологія, педагогіка, філософія, філологія, фізична культура, етика, релігія тощо, виокремлюючи валеологічний аспект.

Розробка і реалізація холістичного принципу у вирішенні завдань валеологічної освіти створює реальну можливість використання здобутків наук про здоров'я людини. Так, валеологія обмежує коло своїх інтересів проблемою індивідуального здоров'я. Суспільне здоров'я - - предмет дослідження соціальної гігієни. Разом з тим валсологи усвідомлюють роль соціально-гігієнічних факторів у збереженні та зміцненні здоров'я окремого індивіда і в системі оздоровчих засобів передбачають відповідний напрямок ;а.\одів, які корегують спосіб життя людини. Розробка практичних основ санології є досить суттєвою для валеології. У свою чергу, санологічні технології вимагають інтегрального рівня здоров'я, його прогнозування, пошуків причин його низького ріння і, нарешті, підбору оздоровчих засобів, котрі включають корекцію способу житія. А останнє неможливе без валеологічної просвіти. Це ще раз доводить можливості формування загальної теорії здоров'я на основі валеології і наук медичного напрямку.

Широкий спектр інформації обумовлює необхідність узагальнити значення базових знань, умінь та практичних навичок, які може надати валеологія як навчальний предмет. Валеологічні знання допоможуть слухачам вищої і середньої школи сформувати свідоме, дбайливе ставлення до здоров'я як найвищої людської цінності, як умови реалізації духовного, творчого і фізичного потенціалу особистості, як ефективного методу запобігання інфекційним, соматичним і психічним захворюванням, хворобам, які передаються статевим шляхом, СНІДу, а також допоможуть набути навичок безпечної життєдіяльності з метою запобігання дитячому травматизму та нещасним випадкам, здобути вміння першої медичної само- і взаємодопомоги в екстремальних умовах.

Слід нагадати, що в наш час людина вмирає не стільки від інфекцій, як від хвороб, в основі яких неправильний спосіб життя, тяжкі переживання, глибоке і невідступне почуття незадоволеності, страхи, психічна травматизація тощо. Тому одним з найголовніших завдань української національної школи, визначених Державною програмою "Освіта (Україна XXI століття), є формування і збереження здоров'я дітей та молоді.

Стратегічним шляхом виконання цього завдання є створення і розвиток системи валеологічної освіти, що цілком відповідає реалізації цілей, передбачених Державною національною програмою "Діти України" (Указ Президента України від 18.01.96 р. № 63/96).

Формування основ здорового способу життя, ціннісних настанов, дієвого ставлення до себе, до проблем власного здоров'я- прерогатива вчителя. Саме він володіє методикою виховуючого впливу, допомагає дитині виробити таку життєву стратегію, яка б дала змогу відчувати себе щасливим, вільним, самосвідомим, сповненим турботи про себе, про іншу людину, про оточуючий світ.

У проекті концепції неперервного валеологічного виховання й освіти визначено головні складові:

• валеологічне навчання учнів у закладах освіти дасть можливість отримати спеціальні знання і навички, необхідні для виховання валеологічного світогляду, поведінки і здорового способу життя як важливої умови і ефективного механізму формування, збереження і зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров'я підростаючого покоління;

• створення валеологічних умов навчання, праці та відпочинку учнів, що повинно забезпечити їх всебічний і гармонійний розвиток з метою формування, збереження і зміцнення здоров'я дітей, підлітків та молоді.

Головною метою валеологічної освіти і виховання є формування валеологічного світогляду та поведінки учнів, мотивацій, що забезпечать активне й свідоме залучення кожного індивіда до процесу творення свого здоров'я.

Валеологія як навчальний предмет є системою наукових і емпіричних (народних) знань, умінь та практичних навичок, необхідних для виховання валеологічного світогляду і поведінки, стійких мотивацій здорового способу життя і безпечної життєдіяльності як важливої умови і потужного механізму формування, збереження і зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров'я молоді.

Валеологічне навчання та виховання повинні здійснюватися двома взаємодоповнюючими напрямками: через навчальний курс та інтегративні взаємозв'язки з іншими предметами.

Курс валеології повинен забезпечувати реалізацію таких завдань:

• ознайомлення учнів з основними валеологічними принципами та закономірностями життєдіяльності людини;

• створення в учнів сталих мотиваційних настанов на валеологічну поведінку і здоровий спосіб життя як провідних умов і ефективного механізму формування, збереження і зміцнення здоров'я;

• формування в учнів переконання, що людина є частиною Природи і що стан її здоров'я закладається і знаходиться у певній залежності від природних факторів та встановлення гармонійних взаємин з природою і суспільством;

• свідоме оволодівання учнями валеологічними знаннями, вміннями та навичками й активне творче їх застосування з метою формування, збереження та зміцнення індивідуального здоров'я.

Вирішення цих завдань неможливе без осмислення основних віх історії пізнання людиною проблем власного здоров'я від стародавніх часів до сьогодення.

Таким чином, курс "Валеологія" дає теоретичні основи та формує практичні навички, а також узагальнює, систематизує та доповнює знання валеологічного спрямування, здобуті в освітніх галузях.

Питання для самоперевірки

1. Що с об'єктом і предметом вивчення валеології як науки?

2. Як ієрархічно пов'язаний індивідуальний рівень здоров'я із суспільним і груповим?

3. Дайте визначення поняття "здоров 'я ". Як ви розумієте його зміст?

4. Що таке хвороба? Які точки зору існують у розумінні проблем сутності хвороби і значущості її для організму?

5. Чи сумісні здоров 'я і хвороба? Яка природа їх взаємозалежності?

6. Що таке "третій стан"? Який, на вашу думку, ступінь усвідомлення сучасною людиною ролі впливу цього стану на загальний показник життєдіяльності організму.

7. У чому полягають теоретичні основи валеології?

8. Дайте характеристику процесам формування, збереження і зміцнення здоров я людини, які становлять практичні аспекти валеології.

9. У чому сутність стратегії і тактики оздоровлення, закладених у валеологічному просвітницькому курсі?

10. Як визначаються основні складові валеологічної освіти та виховання за проектом Концепції неперервного валеологічного виховання в Україні (1994р.)?

11. .До вирішення яких завдань повинен бути готовий учитель -валеолог у своїй практичній діяльності?

Література

1. Апанасенко Г.Л., Попова Л.А. Валеологія як наука //Валеологія: науково-практичний журнал. — Київ-Тернопіль, 1996. — № 1. — С. 4-9.

2. Бобрицька В.І. Валеологія в системі наук про здоров'я людини //Четверті каришинські читання: Всеукр. міжвуз. наук.-метод. конф. — Полтава, 1997. — С. 28-30.

3. Бойченко Т.Є. Валеологічна освіта в Україні: особливості і проблеми формування // Валеологія: науково-практичний журнал. — Київ-Тернопіль, 1996. — № 1!—С.25-27.

4. Валеологія: Державний стандарт середньої освіти України //Освіта України. -- № 26-21. -

27 липня. — 1997.

5. Самошкіна К.М. Основні напрямки валеології в системі шкільної освіти //Валеологія: методичний бюлетень. — № 10. — Харків, 1995. — С. 5-9.

РОЗДІЛ І.

ІСТОРІЯ ПІЗНАННЯ ЛЮДИНОЮ ПРОБЛЕМ ВЛАСНОГО ЗДОРОВ'Я ВІД СТАРОДАВНІХ

ЧАСІВ ДО НАШИХ ДНІВ

Лекція № З

РОЗВИТОК НАУКИ ПРО ЗДОРОВ'Я ВІД РЕЛІКТОВИХ

КУЛЬТУР ДО ЦИВІЛІЗОВАНИХ ДЕРЖАВ

МЕСОПОТАМІЇ, ЄГИПТУ ТА ІЗРАЇЛЮ

План

1. Примітивна медицина реліктових культур.

2. Медицина Месопотамії: особливості, розвиток і значення для сучасності.

3. Лікування у Стародавньому Єгипті.

1. Погляди на проблеми здоров'я і нездоров'я людини та можливості лікування в Ізраїлі.

Проблема здоров'я здавна привертала пильну увагу людини. Хвороба, як і нещастя, біда, безпосередня загроза життю, збуджувала уяву і примушувала людину вести пошук засобів порятунку. Тисячоліттями найкращі у лікуванні, найбільш спостережливі і близькі до природи люди, шляхом спроб і помилок, обнадійливих успіхів і драматичних невдач накопичували досвід, передаючи його з покоління в покоління. На цьому шляху були великі перемоги і фатальні помилки, але час відсіяв зерна від плевел. Невідомі генії медицини зіставляли, узагальнювали, осмислювали досвід попередників. Виникали теорії, концепції, які перевірялися віками. Це був великий багатотисячолітній експеримент, історія творчого осмислення надбань і прорахунків, те, що зробило сучасний світ і людину такою, якою вона є сьогодні. Безцінний спадок медицини Китаю, Індії, Тібету, Персії, Греції та інших країн належить людству, і упередженість та зверхність сучасників у ставленні до великої культури зцілення душі і тіла стародавнього світу і середніх віків - - не припустима. У зв'язку з цим хочеться згадати слова Гете, котрий стверджував, що все правильне було знайдено давно.

Майбутньому вчителеві неможливо сформувати істинні настанови своїх вихованців на пізнання власного тіла і власної психіки, усвідомлення проблем і складових свого здоров'я, мотивів оздоровчої поведінки без аналізу, осмислення та розуміння бататотисячолітнього досвіду людства у збереженні, відновленні та зміцненні свого здоров'я.