ПЕРЕДМОВА

Першочерговим завданням України як соціально-орієнтованої держави є сприяння духовному зростанню молодого покоління, розвитку його життєтворчості. Основою його розв'язання є правильне розуміння здорового способу життя, існування в гармонії з навколишнім світом. Це питання набуло глобального характеру. У Програмі дій Міжнародної конференції з народонаселення і розвитку (Каїр, 1994) підкреслюється, що однією з найважливіших цілей світової спільноти та окремих держав є забезпечення охорони здоров'я, безпеки життєдіяльності дітей, підлітків та молоді. На Всесвітній зустрічі в інтересах дітей в Нью-Йорку (1990) була прийнята декларація про забезпечення виживання, захисту й розвитку дітей і план дій щодо її здійснення до 2000-ю року відповідно до Конвенції ООН про права дитини.

Права дитини в Україні регулюються нормативними актами держави: Кодексом про шлюб і сім'ю України, Законами України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", "Про освіту", Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Основами законодавства України про охорону здоров'я" та ін. Враховуючи важливість існуючої в Україні еколого-демографічної ситуації, Президент своїм Указом від 18.01.96 р. №36/96 затвердив національну програму "Діти України".

Формування, збереження і зміцнення здоров'я підростаючого покоління є обов'язковим компонентом системи національної освіти. Знання, необхідні для контролю станом свого здоров'я та його поліпшення без медичної та фармацевтичної допомоги, дає наука валеологія. Перед системою освіти постає проблема підготовки вчителів-валеодогів нової формації, здатних готувати дітей до нових життєвих умов.

Саме через світоглядну функцію валеологічної освіти реалізуються ідеї гуманізації, інтеграції, впровадження здорового способу життя, набуття духовного здоров'я як джерела життєвої сили та енергії.

ВСТУП ДО ВАЛЕОЛОГІЇ

Лекція № 1

ВАЛЕОЛОГІЯ ЯК СТРАТЕГІЯ ВИЖИВАННЯ ЛЮДИНИ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

План

1. Причини і передумови виникнення валеології.

2. Медицина і валеологія: реальні перспективи наукового і практичного вирішення проблем здоров'я населення.

1. Причини і передумови виникнення валеології

Бути здоровим і якомога рідше хворіти - природне бажання і прагнення людини, її неусвідомлена потреба. Здоров'я - основа всіх наших справ і починань, трудових і творчих звершень, сподівань, надій на майбутнє. І відому мудрість "Хліб усьому голова" сьогодні можна перефразувати так: "Здоров'я - усьому голова", бо відсутність здоров'я - повна або часткова - забирає у людини багато повсякденних радощів активного життя, праці, кохання, захоплюючих подорожей... Тому в усі часи здоров'я було і залишається основною сутністю людського існування.

Науковий аналіз глобальної еколого-демографічної ситуації, що склалася напередодні нового тисячоліття, примусив замислитися кожного, хто дбає про власне життя і здоров'я, про долю своїх нащадків, майбутнє людства. Сформоване за останні десятиліття в суспільній свідомості державне спрямування національно-економічного господарювання з суто технічною орієнтацією на вибір помилкової стратегії підкорення природи вичерпало себе. Найбільш перспективним шляхом створення нового стилю взаємовідносин людини і біосфери є утвердження природно-онтологічної орієнтації в суспільній діяльності, формування оздоровчої свідомості у кожної людини, починаючи з появи її на світ.

Аналіз ситуації, що склалася за сучасних умов, порушує питання про необхідність зміни наших уявлень, вимог щодо здоров'я людини, нації, людства. Для України ситуація ускладнюється ще й тим, що водночас з екологічною кризою країна перебуває в економічно-політичній кризі. Через це спостерігається прогресуюча деградація здоров'я населення, особливо дитячого. Від'ємним стало відтворення населення, зменшується тривалість життя, підвищується смертність, високими темпами збільшується кількість хронічних інфекційних захворювань (серцево-судинних, онкологічних, ендокринних, хвороб органів дихання). Існуюча ситуація щодо збільшення захворюваності та зростаюча депопуляція в Україні, згідно з даними ЮНЕСКО, визначили для нашої держави статус вимираючої.

Ситуація із станом здоров'я населення в Україні погіршується ще й низьким рівнем знань переважної більшості людей щодо фундаментальних законів раціонального формування, збереження і зміцнення свого власного здоров'я впродовж усього життя, в зневажливому й нерідко безвідповідальному ставленні до цієї єдиної онтологічної цінності, якою природа нагороджує людину разом з життям. Єдиним способом розв'язання проблеми є кардинальна зміна поглядів людини на причини і наслідки

нездоров'я, формування основ здорового способу життя. А досягти цього можна лиш шляхом перебудови системи освіти та виховання людини, набуття знань, що дозволяють їй здійснювати гармонійний розвиток згідно з вимогами сьогодення.

Стратегію виживання і створення нового світоупорядкування на осное формування у кожної людини, починаючи з її народження, оздоровчої свідомості, ста науковий і просвітницький напрям - валеологія (від лат. "уаіео" - бути здоровим грец. "1оgos'' - наука). Основоположником науки про здоров'я в сучасному її розумінні вважається 1.1. Брехман, який обґрунтував методологічні основи здоров'я практично здорових людей (1987 р) і назвав цей напрямок "валеологією".

1. Медицина і валеологія: реальні перспективи наукового і практичного вирішення проблем здоров'я населення

Цивілізований світ, у якому живе сучасна людина, настільки спеціалізований, що в ньому має місце тенденція довіряти ведення своїх справ і вирішення своїх складних проблем спеціалістам: владнати юридичну справу - адвокатам і нотаріусам, побудувати дім - будівельникам, поїхати в далеку подорож - водіям, різним турагенствам. Тощо Ця тенденція стосується і найголовнішого для людини — здоров'я. В час недуги, хвороб людина звертається до лікаря, що досить природно, бо провідним, хоч і не єдиним соціальним інститутом, який відповідає за здоров'я людини, в нашій країні є охорони здоров'я система державних і суспільних закладів попередження і лікування захворювань.

Науково-практичною основою охорони здоров'я є медицина. В існуючій клініко профілактичній парадигмі медичних знань є два відповідних напрямки підтримки здоров'я населення: перший - через лікування хворих і другий - шляхом збережена здоров'я практично здорової людини. Реалізація першого привела до розробки вчення про хвороби (патологію) і клінічну медицину, другого - до комплексу гігієнічних дисциплін.

Неспроможність досягти здоров'я шляхом лікування хвороб очевидна: вихід організму з хвороби є завжди вихід з поразкою (одним із винятків є створення імунітету

Гігієнічна наука, яка очолила другий напрямок, також не спроможна розв'язати дану проблему. Адже в центрі її уваги не сама людина і її здоров'я, а умови, в яких вона існує. У той же час проблема здоров'я невіддільна від проблеми самої людини, вона виникає разом з людиною і видозмінюється з розвитком людської культури. Відділ профілактики не знайшли свого усталеного місця в традиційній практиці повсякдення роботи медичних закладів і згодом, в умовах кризи, найпершими потрапили п скорочення.

На сьогодні вища медична школа продовжує готувати спеціалістів з патології, а І спеціалістів у галузі здоров'я. Недарма відомий лікар і учений П.К.Анохін, вказую* саме на цю науково-практичну орієнтацію медицини, зазначив: "Ми дуже добре знаємо чому хворіємо, але досить погано знаємо, чому здорові".

Криза сучасної медицини частково пов'язана з вузькою спеціалізацією її фахівці У медичній науці відомо 10 тисяч синдромів і нозологічних форм, хвороб ( діагностуються і лікуються представниками більш як 300 медичних спеціальностей. Безсумнівно, вузька спеціалізація - природний етап розвитку будь-якої науки, в тому числі й медицини. На даному етапі її розвитку немає і не може бути лікаря, здатного одночасно надати кваліфіковану допомогу як уролог, невропатолог, окуліст і гінеколог Однак ще Сократ вказував: "Хороші лікарі говорять, що неможливо лікувати тільки очі, необхідно в той же час лікувати голову... Так само немає сенсу лікувати голову, І використовуючи при цьому всього тіла".

Прогресивна за своєю суттю спеціалізація призвела до неминучого звужені лікарського мислення. Окуліст досліджує тільки очі, отоларинголог - тільки носоглотці й вуха. Локальний підхід до хвороби, коли не враховують зв'язок будь-якого органу загальним станом організму, приводить до того, що людина стає почергово пацієнтом лікарів різних спеціальностей, кожен з яких лікує свою хворобу, в той час, як вона у хворого одна. Ще Гіппократ уявляв організм як єдину, цілісну, гармонійну систему, здатну до саморегуляції у здоров'ї і у хворобі.

Реакцією на непродуктивність існуючої медичної методології, теорії та практики була спроба сформулювати положення про механізми здоров'я і способи впливу на них (С.М.Павленко, С.Т.Олійник), здійснена ще в кінці 60-х років нашого століття. Так був створений новий науковий напрямок, який отримав назву "санологія" (від лат. ^М8апо" здоров'я, грец. "1оgos - наука). Але власне теоретичний прорахунок, суть котрого полягала в тезі про те, що динамічний комплекс захисно-пристосовних механізмів формується тільки за умови дії надмірних подразників, що викликають небезпек) захворювання, виявився слабким місцем у концепції саногенезу. Санологія була не сприйнята медичною громадськістю і забута на два десятиліття до моменту обґрунтування її методологічної бази Ю.П.Лісіциним (1987 р.). Проте все ж сучасна медицина за своєю суттю є практично наукою про хвороби людини.

Валеологія як сучасний напрямок, котрий обирає людство для вирішення проблем здоров'я, має за мету запобігти хворобі, зберегти і зміцнити здоров'я індивіда через розширення його можливостей пристосування до факторів зовнішнього середовища, удосконалювати механізми здоров'я. Валеологія обирає надійні й доступні кожному оздоровчі методики, в основі яких підтримання й нарощування захисних сил організму. Однак, валеологія не виступає альтернативою сучасним медичним знанням. Ці науки разом можуть створити нову стратегію охорони здоров'я. Тому цілком закономірною стає тенденція зближення професій учителя і лікаря в рамках вищої і середньої школи, підготовки й роботи вчителів-валеологів як інтегрованих спеціалістів.

Питання для самоперевірки

1. Які основні причини виникнення інтересу людей до проблеми власного здоров'я, характерні для сучасного суспільства?

2. Кому з учених належить пріоритетна роль у заснуванні валеології як науки? Що означає це слово?

3. Як на сьогодні визначається потенціал медицини у вирішенні теоретичних і практичних проблем здоров'я людини?

4. Як би ви визначили потенційні можливості формування здоров'я індивіда на основі тактики, що прийнята у валеології?

1. Чому валеологія не є альтернативою медицині? Відповідь обґрунтуйте.

Література

1. Амосов Н.М. Раздумья о здоровье. — М, 1987. — 63 с.

2. Апанасенко Г.Л., Попова Л.А. Валеологія як наука // Валеологія: науково-практичний журнал. — № 1.— 1996. — С. 3-9.

3. Брехман И.И. Введение в валеологию — науку о здоровье. — Л., 1987. - 125 с.

4. Гарбузов В.Й. Человек, жизнь, здоровье: древние й новьіе канони медициньї. — СПб., 1995. — С. 78-79.

5. Хижняк М.І., Нагорна А.М. Здоров'я людини та екологія. — К., 1995. — С. 8-16.

6. Хочу бьіть здоровим: Справ, изд // П.И.Отрощенко, В.О.Мовчанюк, И.И. Никберг й др. — К.,

1991. —С. 3-21.

7. Шицкова А.П., Новиков Ю.В. Ключи к здоровью. — М., 1984. — 96 с.

Лекція № 2

ВАЛЕОЛОГІЯ ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНИЙ ПРЕДМЕТ

План

1. Сучасний стан вирішення питання методологічного забезпечення валеології як науки.

2. Практика оздоровлення та набуття теоретичних знань у валеології.

3. Основні завдання валеології як навчального предмета.