1. Конституція України (1986 р.) про охорону здоров'я громадян

Конституція України прийнята на п'ятій сесії Верховної Раді України 28 червня 1996 року.

(Витяг)

Розділ 1. Загальні засади

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Розділ 2. Права, свободи та обов'язки людини і громадянина

Стаття 27. Кожна людина має невід'ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та меди­чне страхування.

Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціаль­но-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медично­го обслуговування. У державах і комунальних закладах охорони здоров'я медична допо­мога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.

Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

2. Сприяння здоровому способу життя населення в Основах законодавства України про охорону здоров'я (1992 р.)

ОСНОВИ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ОХОРОНУ ЗДОРОВ'Я

Закон України від 19 листопада 1992р. зі змінами і доповненнями, вне­сеними Законом України від 3 лютого 1993р., Декретом Кабінету Міністрів України № 23-92 від 31 грудня 1992 р. Стаття 6. Право на охорону здоров'я

Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає:

1. життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, необхідний для підтримання здоров'я людини;

1. безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;

2. санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає;

3. безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку;

2. участь в обговоренні проектів законодавчих актів і внесення пропозицій щодо формування державної політики в галузі охорони здоров'я;

6. участь в управлінні проектів здоров'я та проведення громадської експертизи з цих питань у порядку, передбаченому законодавством;

7. можливість об'єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров'я;

8. правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я;

9. відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди;

10. оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я;

11. можливість проведення незалежної медичної експертизи у разі незгоди громадянина з висновками державної медичної експертизи, застосування до нього заходів примусового лікування та в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров'я можуть бути ущемлені загальновизнані права людини і громадянина.

Законодавством України може бути визначено й інші права громадян у галузі охо­рони здоров'я. Громадянам України, які перебувають за кордоном, гарантується право на охорону здоров'я у формах і обсязі, передбачених міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Стаття 28. Створення сприятливих для здоров'я умов праці, навчання, побу­ту та відпочинку.

З метою забезпечення сприятливих для здоров'я умов праці, навчання, побуту та відпочинку, високого рівня працездатності, профілактики травматизму і професійних за­хворювань, отруєнь та відвернення іншої можливої шкоди для здоров'я встановлюються єдині санітарно-гігієнічні вимоги до організації виробничих та інших процесів, пов'язаних з діяльністю людей, а також до якості машин, обладнання, будівель, споживчих товарів та інших об'єктів, які можуть мати шкідливий вплив на здоров'я. Всі державні стандарти, технічні умови і промислові зразки обов'язково погоджуються з органами охорони здо­ров'я в порядку, встановленому законодавством.

Держава забезпечує нагляд і контроль за створенням сприятливих для здоров'я умов праці, навчання, побуту і відпочинку, сприяє громадському контролю з цих питань.

Стаття 31. Обов'язкові медичні огляди

З метою охорони здоров'я населення організуються профілактичні медичні огляди неповнолітніх, вагітних жінок, працівників підприємств, установ і організацій з шкідли­вими і небезпечними умовами праці, військовослужбовців та осіб, професійна чи інша ді­яльність яких пов'язана з обслуговуванням населення або підвищеною небезпекою для оточуючих...

Стаття 32. Сприяння здоровому способу життя населення

Держава сприяє утвердженню здорового способу життя населення шляхом розпо­всюдження наукових знань з питань охорони здоров'я, організації медичного, екологічно­го і фізичного виховання, здійснення заходів, спрямованих на підвищення гігієнічної культури населення, створення необхідних умов, у тому числі медичного контролю, для заняття фізкультурою, спортом і туризмом, розвиток мережі профілакторіїв, баз відпочин­ку та інших оздоровчих закладів, на боротьбу із шкідливими для здоров'я людини звичка­ми, встановлення системи соціально-екологічного стимулювання осіб, які ведуть здоровий спосіб життя.

В Україні продовжується державна політика обмеження куріння та вживання алко­гольних напоїв, забороняється у будь-яких формах реклама тютюнових виробів, алкого­льних напоїв та інших товарів, шкідливих для здоров'я людини.

З метою запобігання шкоди здоров'ю населення забороняється проведення без спе­ціального дозволу Міністерства охорони здоров'я України розрахованих на масову ауди­торію лікувальних сеансів та інших аналогічних їм заходів з використанням гіпнозу та ін­ших методів психічного або біоенергетичного впливу.

Стаття 40. Лікарська таємниця

Медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хвороби, медичне обстеження громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами ви­падків.

При використанні інформації, що складає лікарську таємницю, в навчальному про­цесі, науково-дослідній роботі, в тому числі у випадках її публікації у спеціальній літера­турі, повинна бути забезпечена анонімність пацієнта.

Стаття 41. Звільнення від роботи на період хвороби

На період хвороби з тимчасовою втратою працездатності громадянам надається звільнення від роботи з виплатою у встановленому законодавством України порядку до­помоги шляхом соціального страхування.

Стаття 43. Згода на медичне втручання

Згода об'єктивно інформованого дієздатного пацієнта необхідна для вживання ме­тодів діагностики, профілактики та лікування. Якщо останній не досяг п'ятнадцятирічного віку чи був визнаний судом недієздатним або за фізичним станом не може повідомити про своє рішення, медичне втручання можливе за згодою батьків або інших законних предста­вників пацієнта. Особам віком від 15 до 18 років чи визнаним судом обмежено дієздатни­ми таке втручання проводиться за їх згодою та згодою їх батьків або інших законних пре­дставників...

Стаття 57. Заохочення материнства. Гарантії охорони здоров'я матері і ди­тини

Материнство в Україні охороняється і заохочується державою.

Охорона здоров'я матері і дитини забезпечується організацією широкої мережі жі­ночих, медико-генетичних та інших консультацій, пологових будинків, санаторіїв та бу­динків відпочинку для вагітних жінок і матерів з дітьми, ясел, садків та інших дитячих за­кладів; наданням жінці відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами з виплатою допомоги соціального страхування та встановленням перерв у роботі для годування дитини, випла­тою у встановленому порядку допомоги у зв'язку з народженням дитини і допомоги на час догляду за хворою дитиною; забороною застосування праці жінок на важких і шкідли­вих для здоров'я виробництвах, переведення вагітних жінок на легку роботу із збережен­ням середнього заробітку; поліпшенням і оздоровленням умов праці та побуту; усуненням негативних екологічних факторів; державною і громадською допомогою сім'ї та іншими заходами у порядку, встановленому законодавством України.

З метою охорони здоров'я жінки їй надається право самій вирішувати питання про материнство.

Стаття 58. Забезпечення медичною допомогою вагітних жінок і новонаро­джених

Заклади охорони здоров'я забезпечують кожній жінці кваліфікований медичний нагляд за перебігом вагітності, стаціонарну медичну допомогу при пологах і лікувально-профілактичну допомогу матері та новонародженій дитині.

Стаття 59. Піклування про зміцнення та охорону здоров 'я дітей і підлітків

Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я своїх дітей, їх фізичний та духовний розвиток, ведення ними здорового способу життя...

Умови навчально-трудового навантаження, а також вимоги щодо режиму прове­дення занять визначаються за погодженням з Міністерством охорони здоров'я України.

Стаття 60. Забезпечення дітей і підлітків медичною допомогою

Медична допомога дітям і підліткам забезпечується лікувально-профілактичними і оздоровчими закладами, дитячими поліклініками, відділеннями, диспансерами, лікарнями, санаторіями та іншими закладами охорони здоров'я...

Стаття 61. Дитяче харчування

Держава забезпечує дітей віком до трьох років виготовленими переважно на про­мисловій основі з екологічно чистої сировини якісними дитячими сумішами та іншими продуктами дитячого харчування. Контроль за виконанням санітарно-гігієнічних та інших нормативних вимог щодо продуктів дитячого харчування покладається на органи держав­ного санітарного нагляду.

Стаття 62. Контроль за охороною здоров'я дітей у дитячих виховних і навчальних закладах

Контроль за охороною здоров'я дітей та проведенням оздоровчих заходів у дитя­чих виховних і навчальних закладах здійснюють органи та заклади охорони здоров'я ра­зом з органами і закладами народної освіти за участю громадських організацій.

Стаття 63. Державна допомога громадянам у здійсненні догляду за дітьми з дефектами фізичного та психічного розвитку

Діти з дефектами фізичного або психічного розвитку, які потребують мсдико-соціальної допомоги і спеціального догляду, за бажанням батьків або осіб, які їх заміню­ють, можуть утримуватися в будинках дитини, дитячих будинках та інших спеціалізова­них дитячих закладах за державний рахунок. Сім'ям або іншим особам та закладам, на утриманні яких перебувають такі діти, надається медико-соціальна допомога у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 64. Пільги, що надаються матерям у разі хвороби дітей

При неможливості госпіталізації або відсутності показань до стаціонарного ліку­вання хворої дитини мати або інший член сім'ї, який доглядає дитину, може звільнитися від роботи з виплатою допомоги з фондів соціального страхування у встановленому по­рядку. При стаціонарному лікуванні дітей віком до шести років, а також тяжкохворих ді­тей старшого віку, які потребують, за висновком лікарів, материнського догляду, матері або іншим членам сім'ї надається можливість перебувати з дитиною в лікувальному за­кладі із забезпеченням безкоштовного харчування і умов для проживання та виплатою до­помоги соціальним страхуванням у встановленому порядку.

Стаття 65. Контроль за трудовим і виробничим навчанням та умовами праці підлітків

Виробниче навчання підлітків дозволяється відповідно до законодавства за тими професіями, які відповідають їх віку, фізичному і розумовому розвитку та стану здоров'я. Трудове та виробниче навчання здійснюється під систематичним медичним контролем.

Контроль за умовами праці підлітків, а також проведенням спеціальних заходів, спрямованих на запобігання захворюванням підлітків, здійснюють органи і заклади охо­рони здоров'я разом з власниками підприємств, установ, організацій, а також органами професійно-технічної освіти, органами народної освіти, громадськими організаціями.

Стаття 66. Обов'язкові медичні огляди працюючих підлітків

Медичний огляд підлітків є обов'язковим для вирішення питання про прийняття їх на роботу. Медичні огляди працюючих підлітків повинні проводитись регулярно, але не рідше одного разу на рік.

З, Здоров'я дитини в Конвенції про права дитини (1989 р.)

КОНВЕНЦІЯ ПРО ПРАВА ДИТИНИ

Схвалена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 р. і ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 р.

Частина І

Стаття 2

Держави-учасниці поважають і забезпечують усі права, передбачені цією Конвен­цією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їхньої юрисдикції, без будь-якої дис­кримінації, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного, етнічного чи соціального походження, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, її батьків або її законних опікунів чи якихось інших обста­вин.

Стаття 6

1. Держави-учасниці визнають, що кожна дитина має невід'ємне право на життя.

2. Держави-учасниці забезпечують максимально можливою мірою виживання і здоровий розвиток дитини.

Стаття 17

Держави-учасниці визнають важливу роль засобів масової інформації забезпечу­ють, щоб дитина мала доступ до інформації та матеріалів з різних національних і міжна­родних джерел, особливо до такої інформації та матеріалів, які спрямовані на сприяння соціальному, духовному і моральному благополуччю, а також здоровому фізичному і пси­хічному розвиткові дитини. З цією метою держави-учасниці:

1. заохочують масові засоби інформації до поширення інформації та матеріалів, корисних для дитини в соціальному і культурному відношеннях, в дусі статті 29;

2. заохочують міжнародне співробітництво в галузі підготовки, обміну і поширення такої інформації та матеріалів з різних культурних, національних і міжнародних джерел;

3. заохочують випуск і розповсюдження дитячої літератури;

4. заохочують засоби масової інформації до приділення особливої уваги мовним потребам дитини, яка належить до якоїсь групи меншостей або корінного населення;

5. заохочують розроблення належних принципів захисту дитини від інформації та матеріалів, які завдають шкоди її благополуччю, враховуючи положення статей 13, 18.

Стаття 19

Держави-учасниці вживають усіх необхідних законодавчих, адміністративних, со­ціальних та освітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психоло­гічного насильства, образи або зловживання, відсутності піклування або недбалого став­лення, грубого поводження або експлуатації, включаючи сексуальне зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка піклується про дитину

Стаття 23

1. Держави-учасниці визнають, що неповноцінна в розумовому чи фізичному відношенні дитина повинна провадити повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечували б її гідність, сприяли її упевненості в собі і полегшували б її активну участь у житті суспільства.

2. На визнання особливих потреб неповноцінної дитини допомога відповідно до пункту 2 цієї статті надається, по можливості, безплатно з урахуванням фінансових ресурсів батьків чи інших осіб, які забезпечують піклування про дитину, і мають на меті забезпечення неповноцінній дитині ефективного доступу до послуг у галузі освіти, професійної підготовки, медичного обслуговування, відновлення здоров'я, підготовки до трудової діяльності та доступу до засобів відпочинку в такий спосіб, який веде до найбільш повного, по можливості, залучення дитини до соціального життя та досягнення розвитку її особистості, включаючи культурний і духовний розвиток дитини.

3. Держави-учасниці сприяють у дусі міжнародного співробітництва обмінові відповідною інформацією в галузі профілактичної охорони здоров'я та медичного, психологічного і функціонального лікування неповноцінних дітей, включаючи поширення інформації про методи реабілітації, загальноосвітньої і професійної підготовки, а також доступ до цієї інформації, з тим щоб дати змогу державам-учасницям поліпшити свої можливості та знання і розширити свій досвід у цій галузі. У зв'язку з цим особлива увага повинна приділятися потребам країн, що розвиваються.

Стаття 24

1. Держави-учасниці визнають право дитини на користування найбільш доскона­лими послугами системи охорони здоров'я і засобами лікування хвороб та відновлення здоров'я. Держави-учасниці прагнуть забезпечити, щоб ні одна дитина не була позбавлена свого права на доступ до подібних послуг системи охорони здоров'я.

2. Держави-учасниці добиваються повного здійснення цього права і, зокрема, вживають необхідних заходів для:

а) зниження рівнів смертності немовлят і дитячої смертності;

б) забезпечення надання необхідної медичної допомоги та охорони здоров'я всіх дітей з приділенням першочергової уваги розвиткові первинної медико-санітарної допомоги;

в) боротьби з хворобами і недоїданням, у тому числі в рамках первинної медикосанітарної допомоги, шляхом, окрім іншого, застосування легкодоступної технології надання достатнього поживного продовольства та чистої питної води, беручи до уваги небезпеку й ризик забруднення навколишнього середовища ;

г) надання матерям належних послуг у галузі охорони здоров'я в допологовий і післяпологовий періоди;

д) забезпечення обізнаності всіх верств суспільства, зокрема, батьків і дітей, про здоров'я і харчування дітей, переваги грудного годування, гігієну, санітарію життєвого середовища дитини і запобігання нещасним випадкам, а також їх доступу до освіти та їх підтримання у використанні таких знань;

е) розвиток освітньої роботи та послуг у галузі профілактичної медичної допомоги і планування розмірів сім'ї.

3. Держави-учасниці вживають будь-яких ефективних заходів з метою ліквідації традиційної практики, яка негативно впливає на здоров'я дітей.

4. Держави-учасниці зобов'язуються заохочувати міжнародне співробітництво і розвивати його з метою поступового досягнення повного здійснення права, яке визнається в цій статті. У зв'язку з цим особлива увага повинна приділятися потребам країн, що розвиваються.

Стаття 25

Держави-учасниці визнають право дитини, відданої компетентними органами на піклування з метою догляду за нею, її захисту або фізичного чи психологічного лікування, на періодичну оцінку лікування, яке надається дитині, та всіх інших умов, пов'язаних з таким піклуванням про дитину.

РОЗДІЛ VII. ОСНОВИ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ'Я

Лекція № 35

ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ'Я ІНДИВІДА ЯК СКЛАДОВА ДОСКОНАЛОГО ЗДОРОВ'Я

План

1. Психічне здоров'я — шлях до щастя і довголіття.

2. Нервова система як матеріальна основа психіки людини.

3. Психоемоційні перевантаження, фактори їх виникнення.

4. Стрес як неспецифічний адаптаційний процес. Психологія і концепція стресу.

5. Індивідуальні відмінності реагуванння людей на стрес.