4. Стрес як неспецифічний адаптаційний процес. Психологія і концепція стресу

Стан психоемоційної (або нервової) перенапруги, який призводить до виникнення ряду психосоматичних захворювань, найчастіше називають стресом. Цей термін міцно увійшов у всі мови світу з легкої руки відомого канадського фізіолога, дослідника стресу Ганса Ссльє.

Г.Ссльє визначив стрес як неспецифічну відповідь організму на будь-які впливи або ситуації (стресори^, які потребують пристосування до них. Стресори активізують в орга­нізмі фізіологічні механізми, відповідальні за емоційне збудження. Стан стресу може вини­кані під впливом найрізноманітніших життєвих умов, починаючи з повсякденних турбот і закінчуючи екстремальними ситуаціями, так знаними "ударами долі".

Психічним проявам синдрому, описаного Г.Сельє, було присвоєно наймснуванш "емоційний стрес". Термін яскравий, але він дав початок різним тлумаченням. У зміст цього терміна включають і первинні емоційні психічні реакції, які виникають в результаті критич­них психологічних впливів, і емоційно-психічні симптоми, що породжуються тілесними по­шкодженнями, афективні реакції при стресах і фізіологічні механізми, що лежать в їх основі.

Термін "емоційний стрес" зазнав у науковій літературі багатьох трансформацій. Спо­чатку деякі автори були схильні розуміти під емоційним стресом ситуацію, яка породжує си- і льні емоції, очевидно, як наслідок англійського значення цього слова - "порушення рівно­ваги фізичних сил". Концепція стресу, що мала спрямованість на цілісне розуміння адаптив­них реакцій організму, привернула увагу спеціалістів із розробки режимів життєдіяльності людини в екстремальних умовах. Як наслідок, ці спеціалісти захопилися вивченням тільки несприятливих виявів стресу, цим терміном вони називали ті адаптаційні емоційні реакції, якими супроводжувалися шкідливі для організму фізіологічні і психофізіологічні зміни. Від-І повідно, під емоційним стресом розумілися афективні переживання, що супроводжували стрес і вели до несприятливих змін в організмі людини.

Згодом накопичилися дані про існування схожих фізіологічних і психологічних реак­цій, що виникають в результаті схожих негативних і позитивних емоційних переживаннях,; Під "емоційним стресом" почали розуміти зміни психічних проявів, які супроводжувалися вираженими неспецифічними змінами біохімічних, електрофізичних та інших корелятів стресу.

У повсякденному спілкуванні, коли говорять: "Я знаходжусь у стані стресу", звичайно розуміють надмірний стрес, або дистрес, подібно до того, як слова: "У мене температура" означають: "У мене підвищена температура",-тобто жар. Терміном "дистрес¹¹, пояснює] Г.Сельє, називається стрес, який приносить шкоду організмові. Будь-яка нормальна діяль­ність (наприклад, гра в шахи або пристрасні обійми) може викликати значний стрес, але він не чинить шкоди організму. Стрес перетворюється в дистрес під впливом деяких емоційнихфакторів, наприклад, невдач, незадоволення життям, невизнання успіхів. На думку Г.Сельє, найшкідливіши є стрес, котрий виник в результаті невдач і зруйнованих надій. Дистрес, ви­кликаний невиправданими зусиллями, не реалізованою мрією, залишає в організмі незворот-ний рубець, що тягне за собою хворобу.

Дистрес відіграє значну роль у підвищенні кров'яного тиску, виникненні серцевих на­падів, виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, різних типів психічних розладів. Коли ми чуємо від лікарів, що потрібно уникати стресу, очевидно, потрібно розуміти цс як насторогу стосовно шкідливих виявів дистресу для здоров'я.

На питання про те, чи потрібно уникати стресу, Г.Сельє відповідає, що ми не повинні, та й не можемо це зробити. Будь-яка активність приводить у дію механізми стресу. Тому уникнути його може лише той, хто нічого не робить. Хоча це твердження також відносне. Г.Сельє схильний припускати, що навіть у стані повного розслаблення людина зазнає деяко­го стресу... Повна свобода від стресу означає смерть, адже стрес, - - як пише Г.Сельє, -"аромат і смак життя".

Як елемент життєвої активності, стрес (неспецифічний адаптаційний процес) сприяє створенню зусиль для кожного кроку життєвого розвитку. Отже, термін "стрес", вживаний у сучасній літературі, означає ряд понять, які наведені в схемі № 10.

Ми вважаємо можливим розуміння "стресу" як комплексу неспецифічних фізіологі­чних і психологічних виявів адаптаційної активності при сильних, екстремальних для організму впливах, маючи на увазі стрес у вузькому розумінні. Неспецифічні вияви адапта­ційної активності при дії будь-яких значущих для організму факторів можна назвати стресом у широкому розумінні.

сильна несприятлива для організму фізіоло­гічна або психічна реакція на дію стрссора

сильний несприятливий вплив, який нега­тивно діє на організм

сильні, як несприятливі, так І сприятливі для організму, реакції різного роду

Необхідно визначити оптимальний для себе рівень стресу, щоб не страждати від від­сутності справжньої діяльності чи від постійного надмірного навантаження. Різним людям, як стверджує Г.Сельє, властиві різні ступені стресу: один і той же рівень стресового наван­таження може видатися тренуючим і сприятливим для одного і згубним для іншого. Багато залежить від того, наскільки та чи інша людина здатна долати стресові ситуації, а також від стану організму. Очевидно, що людині в передінфарктному стані не під силу навіть незначна частина того емоційного і фізичного навантаження, з яким без напруги може справитися здо­рова, добре тренована людина.

Багато досліджень присвячено проблемі вивчення індивідуальних відмінностей стре­су. У більшості з них розглядається різна схильність людей до стресу, і його відмінності у річних за характером людей.

Зважаючи на те, що в людини існують неусвідомлені потяги до одержання не тільки позитивних, але й негативних емоцій, висловлено припущення, що індивідуальні відмінності емоційного сприйняття подібних ситуацій створюють "різний баланс збудливості систем по-штивної мотивації і систем негативної мотивації". Звичайно, вказані системи мотивації мо­жуть створювати тільки передумови поведінки людини, котра керується моральними, прак-Іичними, світоглядними нормами, власними переконаннями.

Особи, які мають, згідно з класифікацією Роттера, внутрішній "локус" контролю за свогю діяльністю - - "інтервали" (впевнені в собі, ті, що надіються тільки на себе і не потребують зовнішньої підтримки), менш схильні до дистресу в екстремальних умовах при соціальному тиску, ніж"екстернали" із зовнішнім "локусом" контролю (невпевнені в собі, ті, які потребують заохочень, хворобливо реагують на критику, надіються на ви-пидок, долю). Це не універсальна закономірність. У "інтернала", який втратив віру в себе, під впливом критичних факторів можуть виявитися якості "екстернала". Або ж без навичок зна­ходження підтримки ззовні, він може бути ще більш беззахисним, ніж "екстернал" у подіб­них умовах. Слід відзначити, що ця залежність не однозначна. Відсутність можливості конт­ролювати стресогенну ситуацію викликає дистрес переважно у "інтерналів". Проте виявлено, що "тренування" можуть змінити місце локусаі Про це мова йтиме пізніше.

У таблиці № 29 подані характеристики рис характеру, які спричиняють більший чи менший ступінь схильності до дистресу.

Таблиця № 29

Характерологічні особливості людей за ознакою реагування на стрес

Риси характеру, які сприяють впливо­ві дистресу на організм	Риси характеру, які запобігають впливові дистресу на організм
1 . Тривожність як риса характеру	1. Тривожність виникає лише в небезпечних ситуаціях
2. Схильність до недооцінки складності завдань і часу, необхідного для вирішен­ня завдань	2. Схильність до спокійної, спланованої, розміреної діяльності
3. Невпевненість, постійне очікування невдачі, "провалу"	3. Упевненість у собі, своїх успіхах
4. Схильність неадекватно оцінювати зді­бності, необхідні для рішення завдань, реальних ситуацій	4. Схильність реально оцінювати свої потен­ційні можливості у вирішенні поставленого завдання, життєвих ситуацій

Вияв стресу залежить від ставлення суб'єкта до стресфактора. Відповідно до цього люди поділяються на "репресорів", які притлумлюють у собі тяжкі переживання стресу, і на "приховувачів", які не визнають стресового впливу.

У шістдесяті роки психологи Холмс і Рей узагальнили відомості про фактори, що мо­жуть викликати стрес, створили шкалу даних по бальній системі. Вони також вияснили, що при актуальній кількості балів більше 150 або при 300 балах, накопичених впродовж остан­нього року, виникає п'ятидесяти відсотковий ризик захворювань у зв'язку із стресом.

Шкала стресорів Холмса і Рея починається зі смерті партнера у шлюбі (100 балів), далі йде розлучення (73), ув'язнення або смерть члена сім'ї (63), тяжке захворювання (53), шлюб (50), втрата роботи (47), вихід на пенсію (45), зміна у стані здоров'я члена сім'ї (44), вам шість (40), і тільки після цього настає черга типового стресу, пов'язаного з роботою -адаптація до нового місця (39). Якщо звичайна сімейна сварка оцінюється в 35 балів, то иро-Гмеми з начальством досягають лише 23 балів, зміна в умовах праці - - 20, а відпустка - - 11 балів.

Пізніше, у вісімдесятих роках, Де Лесус модифікував цю шкалу стресорів. Він наоч­ніше показав значення позаробочих ситуацій в житті людини.

Як видно із запропонованої шкали, основою оцінки є шлюб, який оцінюється у 50 ба­лів. Кожну наступну позицію потрібно розглядати у зіставленні з тривалостю у часі й склад­ністю пристосування саме до шлюбу.|3гідно з цим встановлюється нижча або вища оцінка (в межах від 0 до 100). Як відомо, значущість подій незалежно від того, сприймається вона лю­диною позитивно чи катастрофічне, має суб'єктивну оцінку. Будь-яка зміна, в тому числі бажана, створює проблеми. Тому поставлене завдання -- вирішити, яких зусиль варта люди­ні адаптація до різних життєвих обставин, що ведуть за собою зміни у способі життя або у сіереоіипах поведінки.

Один із варіантів вимірювальної шкали Холмса і Рея запропонували чеські дослідник юуцький, Горват і Ковалик. Для оцінки суб'єктивної значущості подій у житті людини пропонуємо цей ряд стресових обставин:

Подія	Оцінка в балах
І.Шлюб	50
2. Смерть члена сім'ї
3. Смерть близького друга
4. Розлучення
5. Втрата роботи
6. Зміна у стані здоров'я або у поведінці члена сім'ї
7. Серйозна травма, захворювання
8. Обмеження свободи у в'язниці або у іншому закладі
9. Розлука з партнером у шлюбі
10. Сімейний розлад
1 1 . Вагітність
12. Вихід на пенсію
13. Сексуальні проблеми
14. Зміна професії
15. Смерть партнера у шлюбі

Головний підсумок наведеної вимірювальної шкали не підлягає кількіснії! оцінці. І права в тім, що це тільки спроба створення індивідуальної шкали побоювань, пов'язаних зі пресовими ситуаціями. Головне, що людина, розмірковуючи, може дізнатися набагато біль­ше про те, які життєві обставини і якою мірою для неї проблематичні.

Щоб стрес надавав тренуючої, а не руйнуючої дії, необхідно виробити відповідну фі­лософію життя. Цьому присвячена книга Г.Сельє "Стрес без дистресу".

Для того, щоб механізми стресу викликали адаптивну реакцію, мали позитивний сфскі, потрібне завершення періодів напруги сил повним відновленням життєвих процесів. Важливо вміти викликати зі свого досвіду негативні наслідки стресу. Потрібно вміти відп