Тема 11. Пожежна безпека

ПЛАН:

1. Основні причини пожеж у сільському господарстві.

2. Класифікація виробництв, речовин і матеріалів по пожежній і вибуховій небезпеці

3. Займистість будівельних матеріалів і конструкцій

4. Вимоги пожежної безпеки

5. Організація пожаркой охорони в сільському господарстві

6. Молниезащита будинків і споруджень

7. вогнегасні речовини і засоби гасіння пожежі

Література:

1. М.В.Грищук. Основи охорони праці. Київ,2005. 240 с.

2. В.Ц.Жидецький. Основи охорони праці. Львів,2005.320 с.

3. М.П.Гандюк,Є.П.Желібо. Основи охорони праці.Київ,2005.392с.

Терміни і визначення. Терміни і визначення по пожежній безпеці встановлені ДСТ 12.1.033—81 і стандартом СЭВ 383—76.

Пожежна безпека об'єкта — стан об'єкта, при якому з регламентованою імовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі і впливу на людей небезпечних його факторів.

Пожежна профілактика — комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безпасности людей, на попередження пожежі, обмеження його поширення, а також створення умов для успішного гасіння пожежі.

Пожежа — неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що наносить матеріальний збиток.

Запалювання або загоряння — виникнення стійкого горіння від зовнішнього джерела запалювання.

Самозапалювання — це таке явище, коли речовина загоряється без відкритого джерела вогню, якщо воно нагрівається до визначеної температури.

Небезпечний фактор пожежі — фактор, вплив якого приведе до травми, отруєння або загибелі людини, а також до матеріального збитку.

Система протипожежного захисту — сукупність організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі й обмеження матеріального збитку від нього.

Вогнезахисна речовина — речовина (суміш), що забезпечує вогнезахист.

Протипожежне водопостачання — комплекс інженерно-технічних споруджень, призначених для забору і транспортування води, збереження її запасів і використання їх для пожежегасіння.

Протипожежний режим — комплекс установлених норм поводження людей, правил виконання робіт і експлуатації об'єкта (виробу), спрямованих на забезпечення його пожежної безпеки.

§ 1. Основні причини пожеж у сільському господарстві. Услозия горіння і пальне речовини

Пожежі виникають від різних причин і, як правило, наносять значний матеріальний збиток, а іноді приводять і до загибелі людей.

До основних причин пожеж у сільському господарстві можна віднести наступні:

1) порушення правил пристрою і технічної експлуатації електроустановок (1/3 усіх пожеж). Основними причинами їхнього виникнення є несправність, неправильні монтаж і експлуатація електротехнічного устаткування; пробій ізоляції електропроводів; коротке замикання в обмотках електродвигунів і живильних їхніх електромереж; нагрівши, обгорання, іскріння в електроустаткуванні; коротке замикання в силовій і освітлювальній електропроводках; перегрівши і запалення ве-

ществ і матеріалів, що знаходяться в безпосередній близькості до електроустаткування;

2. необережне звертання з вогнем (близько 1/4 усіх пожеж у країні). До цієї групи причин можна віднести паління в невідведених місцях, використання відкрите­ го вогню в побуті і для виконання різних робіт - ремонт техніки, спалювання послежннвных залишків, при­ менение відкритого вогню для висвітлення, відігрівання труб і т.п.;

3. неправильний пристрій і несправності печей і димоходів, порушення правил пожежної безпеки при їхній експлуатації (20 % усіх пожеж). До них отно­ сятся відсутність предтопочных аркушів, тріщини в дымо­ ходах, використання вентиляційного каналу замість ды­ мохода, порушення будівельних норм при кладці дымо­ ходів і т.п.;

4) витівки дітей з вогнем (близько 10 % усіх пожеж);

5) іскри у вихлопних газах тракторів, комбайнів, ав­ томобилей і інших самохідних машин, котелень. По­ жари по цій групі причин виникають через відсутність або несправність іскрогасників на збирально-транс- кравців агрегатах під час збирання зернових, при сухій погоді в лісах, відсутності іскроуловлювачів у трубах до­ тельных і т.п.;

6. недотримання правил пожежної безпеки при користуванні гасовими, бензиновими й іншими при­ борами, у яких використовується рідке паливо. В ос­ новном пожежі відбуваються, якщо ці прилади использу­ ются поблизу спаленних предметів, а також оставляются без догляду в житлових і виробничих помеще­ ниях;

7. порушення правил пожежної безпеки при про­ веденні зварювальних і інших вогневих робіт на об'єктах народного господарства (електрозварювання, газозварювання, бензи- але- і керосинорезка, паяльні роботи, вогневий розігрів або варіння смоли і бітуму, механічна обробка ме­ талла с виділенням іскор і т.п.);

.8) порушення технології виробництва і несправності виробничого устаткування (скирдування вологого сіна приводить до самозаймання скирт, неправильне складування трав'яного борошна також приводить до самозаймання);

9) грозові розряди й атмосферна електрика.

Умови горіння. Пальні матеріали і речовини. Горіння — фізико-хімічний процес взаємодії пальної речовини з киснем повітря, у результаті якого виділяється тепло і випромінюється світло.

Для того щоб виникло і протікало горіння, необхідна наявність пальної речовини, кисню або іншого відповідного реагенту і джерела запалювання. Джерелом запалювання можуть бути відкритий вогонь будь-якого палаючої речовини (полум'я сірника, свіч, газового або бензинового пальника), електричні іскри й електрична дуга, розпечені тверді тіла й ін.

Пальні речовини можуть бути тверді (вугілля, торф, деревина, папір і ін.), рідкі (нафта і нафтопродукти й ін.) і гази (водень, метан, пропан і ін.). Деякі тверді пальні речовини при нагріванні плавляться і згоряють у пароподібному стані (сірка, каучук, стеарин). Інші (наприклад, кам'яне вугілля, деревина, папір, тканини) при нагріванні розкладаються на газоподібні продукти і тверду речовину. Рідкі речовини при нагріванні випаровуються, і в процесі горіння або вибуху беруть участь їхні пари. Більшість пальних речовин при нагріванні переходить у газо- або пароподібний стан і утворить з повітрям пальні суміші. Для горіння необхідно визначене кількісне співвідношення пальної речовини і повітря, причому в повітрі повинне бути кисню не менш 14% (нормально 21%). Крім кисню окислювачами, що забезпечують горіння, можуть бути хлор, бром, сірка і т.п.

Загоряння пальних сумішей може відбутися вимушено, шляхом запалення (запалювання) або шляхом самозаймання (самозапалювання). Загоряння речовин, як правило, починається з явища спалаху. Спалах — це швидке згоряння пальної суміші, що не супроводжується утворенням стиснутих газів. Запалення— загоряння, що супроводжується появою полум'я. Самозаймання — це загоряння пальної суміші в результаті різкого збільшення швидкості екзотермічних реакцій, що приводить до підвищення її температури і виникненню горіння при відсутності джерела запалювання. Якщо при самозайманні утвориться полум'я, то це явище називається самозапалюванням. Самозаймання може бути тепловим (від тертя, зіткнення пальної речовини з тілами, розігрітими вище температури самозапалювання цієї речовини, від

променистої теплоти відкритого джерела вогню і т.д.), мікробіологічним (у результаті самонагрівання під впливом життєдіяльності мікроорганізмів у самій речовині, наприклад самозаймання сіна при скирдуванні його у вологому стані), хімічним (у результаті хімічної взаємодії різних речовин, наприклад самозаймання промаслених матеріалів при окислюванні речовин — спецодягу, обтиральних кінців, клоччя, обпилювань, мінеральної вати й ін.).

У сільськогосподарському виробництві часто використовуються легкозаймисті рідини, пальні рідини, а також пальні гази і вибухонебезпечні речовини.

Легкозаймиста рідина (ЛВЖ) здатна самостійно горіти після видалення джерела запалювання і має температуру спалаху не вище 61 °С в закритому або 66 °С в відкритій судині.

Пальна рідина (ГЖ) здатна самостійно горіти після видалення джерела запалювання і має температуру спалаху вище 61 °С в закритому або 66 °С в відкритій судині.

Пальний газ (ГГ) здатний утворювати з повітрям займисті і вибухонебезпечні суміші при температурах не вище 55 °С.

Вибухонебезпечна речовина (ВВ) — здатно до вибуху або детонації без участі кисню повітря.

Температура самозапалювання більшості пальних рідин знаходиться в межах 250—600°С (скипидар— 252 °С, гас — 250—265 °С, бензин 266— 255 °С, дизельне паливо ДЗ — 240 °С). Вибухонебезпечні концентрації пилу утворяться тоді, коли вона складається з часток займистої речовини малих розмірів, здатних утворити з повітрям однорідну суміш.