Геологічна будова України

У геологічній історії Землі виділяють 5 геологічних ер.

Архейська ера (з грецької - давній) тривала від 4 млрд. до 2 млрд .років тому.

Протерозойська ера (з грецької - раннє життя) охопила відрізок часу від 2 млрд. до 570 млн. років тому. їх разом називають докембрієм.

Палеозойська ера (з грецької - давнє життя) розпочалася 570 млн. років, а закін­чилися 240 млн. років тому. Палеозойську еру поділяють на 6 геологічних періодів.

Перші три складають ранній палеозой, три наступні - пізній палеозой.

Мезозойська ера (з грецької - середнє життя) тривала від 240 млн. до 67 млн. років тому. Вона складається з 3 геологічних періодів.

Кайнозойська ера (з грецької - нове життя) розпочалася 67 млн. років тому і три­ває нині. її поділяють на 3 геологічні періоди. Останній із них - четвертинний, або антропогеновий, - час появи та розвитку людини.

Назва геологічної ери		Час початку ери	Геологічний період
КАЙНОЗОЙСЬКА (KZ)		67 млн років	Четвертинний (Антропогеновий)
			Неогеновий
			Палеогеновий
МЕЗОЗОЙСЬКА (MZ)		240 млн років	Крейдовий
			Юрський
			Тріасовий
ПАЛЕОЗОЙСЬКА (PZ)	пізній палеозой	570 млн років	Пермський
			Кам'яновугільний (Карбоновий)
			Девонський
	ранній палеозой		Силурійський
			Ордовицький
			Кембрійський
ПРОТЕРОЗОЙСЬКА (PR)		2,7 млрд років	-
АРХЕЙСЬКА (AR)		4-3,5 млрд років	-

Таблиця 14. Геохронологічна таблиця

За геологічною картою видно, що на території України поширені гірські породи різного віку: від найдавніших (архейських) до сучасних (четвертинних).

Докембрійські породи на території України. Найдавнішими в Україні є гірські поро­ди в межах Українського щита = утворилися в архейську еру = граніти, гнейси, лабрадорити, габро їхній максимальний вік сягає 3,6 млрд. років = застиглі потоки лави, які виливалися на великих площах в архейську еру.

До гірських порід протерозойської ери належать базальти та граніти. їхні ви­ходи на поверхню відомі у Житомирській та Рівненській областях. До цього ж віку належать метаморфізовані сланці, глини, кварцити. Вони залягають у складках фундаменту Східноєвропейської платформи = на початку протерозойської ери на більшій частині території України були гори. Руйнування йшов достатньо швидко, тому наприкінці протерозою від них не лиши­лося й сліду: територія стала рівнинною. А відклади морського дна на північному заході та Подільській височині свідчать про те, що тут було мілке море.

До геологічних порід палеозойської ери, вік яких становить 570-240 млн. років,

Належать породи в межах плити Східноєвропейської платформи. На Поліссі - це

піски та сині глини; у долині Дністра - вапняки та пісковики; глини та вапняки – у Дніпровсько – донецькій западині - рештки морських молюсків . Моря панували й на місці Карпат та всього Кримського півострова. Більша частина України була суходолом.

Вологий теплий клімат – бурхливий розвиток папоротей - поклади кам’яного вугілля – на Волині

та сході = період палеозою кам'яновугільний.

У Донецькій складчастій області вугілля зім'яте в складки внаслідок горотво­рення, яке охопило цю території в герцинську епоху. Гори сформувалися у пізньому палеозої й на місті сучасної рівнинної частини Криму.

Породи мезозойського віку (240-67 млн. років) свідчать про наступ у той час на більшу частину сучасної України моря. Морські відклади складають Кримські гори та Українські Карпати. Є вони й у Галицько-Волинській та Дніпровсько-Донецькій западині, Волино-Подільській плиті, Воронезькому кристалічному масиві.

У Кримських горах та на сході - це сланці та вапняки, у Карпатах та на заході - піски, пісковики, глини, потужні відклади крейди. Серед товщ мезозойських гірських порід зустрічаються рештки давніх морських молюсків та риб.

У Донецько-Дніпровській западині сформувалися осадові породи багаті на природний газ та нафту. Вільним від моря залишався лише Український щит.

Герцинські гори Донецької складчастої споруди та гори на півночі Кримсько­го півострова зруйнувалися під дією зовнішніх сил й перетворилися на рівнину. У Донецькій складчастій області, Криму та Причорномор'ї діяли вулкани. Наслідком їхньої діяльності є магматичні гірські породи: ртутні руди Донбасу, напівкоштовне каміння Кримських гір у районі згаслого вулкану Карадаг.

Породи кайнозойської ери вкривають значні площі поверхні України. В осадово­му чохлі Східноєвропейської платформи та Передкарпатському прогині є неогенові вапняки, піски, глини. Найбільш потужними є такі відклади у Причорноморській западині. Все це доводить існування морських басейнів на цих територіях, які панува­ли у палеогеновий та неогеновий періоди.

Карпати та Кримські гори зазнали склад­коутворення. Внаслідок зсування літосферних плит вони піднялися з морського дна. На суходолі у той час жили теплолюбні рослини та тварини.

Відклади четвертинного періоду несуть ознаки різкого похолодання клімату. Моря відступили. Почали сповзати льодовики зі Скандинавського півострова. З чоти­рьох льодовиків до України дійшли лише два. Максимальне, Дніпровське зледеніння, вкривало Поліську низовину та потужним язиком спускалося по долині Дніпра до сучасного міста Дніпропетровськ. Про це свідчить морена - льодовикові відклади. Це перемішані, грубо обточені валуни, галька, пісок, глина. їхній склад подібний до гранітних скель Північної Європи. Талі води льодовика принесли піски.

У льодовикові періоди під впливом льодовиків, води та вітру сформувалася осо­блива гірська порода - лес. Це порожниста, сіро-жовтого кольору, пилувата поро­да. Найбільш потужні шари лесу знаходяться в западинах. Так, у Причорноморській западині вони досягають 35-40 м. Немає цієї породи на Поліссі, Донецькому кряжі та в горах. Лес відіграв велику роль у ґрунтоутворенні. На ньому сформувалися українські чорноземи.