11.20 Інтерв’ю, його види.

Інтерв'ю — різновид опи¬тування, що грунтується на безпосередній соціально-психологічній взаємодії дослідника і респондента згідно з поставленою метою. Залежно від «ступеня свободи» співрозмовника інтерв'ю поді¬ляють:--на вільне — бесіду, що триває кілька годин за загальною програ¬мою, але без жорсткої деталізації. Інтерв'юер може задавати запи¬тання, які вважає за необхідні, у будь-якому формулюванні та по¬слідовності;--напівстапдартизоване (фокусоване), в якому використовують так званий провідник інтерв'ю з переліком як обов'язкових, так і можливих запитань; ---стандартизоване, яке проводять за детально розробленим пла¬ном, що конкретизує зміст, послідовність запитань і варіанти мож¬ливих відповідей. Відповіді суворо фіксуються. Вільне інтерв'ю ха¬рактеризується великою гнучкістю, стандартизоване — забезпечує більшу порівнянність інформації та швидкість опрацювання її. Крім того, перевагою стандартизованого інтерв'ю є можливість залучити до його проведення осіб без спеціальної соціологічної підготовки. Соціологічні служби розробляють спеціальні опитувальні листки, користуючись якими працівник будь-якого виробничого підрозділу може зібрати необхідну інформацію.Залежно від способу спілкування інтерв'юера й респондента ін¬терв'ю може бути особистим і телефонним (швидкість отримання інф-ї,тривалість 5—10 хв;недолі¬к опи¬тати можна лише тих осіб, що мають телефон) За частотою проведення інтерв'ю може бути одно- і багаторазо-вим (панельним). Панельне інтерв'ю передбачає збирання інформа¬ції від тих самих осіб за допомогою тих самих запитань кілька разів через певні проміжки часу з конкретною пізнавальною метою: пере¬вірити зміну думок досліджуваних осіб щодо проблеми або виявити нові елементи в їхній свідомості та поведінці. Залежно від його три¬валості інтерв'ю буває клінічним (глибоким, тривалим) та фокусо¬ваним (короткочасним).

11.21 Експертиза, її призначення.

Поняття соціальної експертизи трактується провідними українськими соціологами, як оціню¬вання позитивних і негативних соціальних наслідків розробки та здійснення програм і проектів (національного або регіонального ма¬сштабу), а також опрацювання механізмів мінімізації, пом'якшення й запобігання можливим негативним наслідкам цих програм і прое¬ктів. Метою соціальної експертизи є оцінка, аналіз і прогнозу¬вання соціальних процесів у суспільстві, у тім числі соціальних на-слідків діяльності уряду, а також реалізації науково-технічних про¬грам і проектів. Об'єктом є будь-які програми, проекти, управлінські рішення та їх соціальні наслідки. Як суб'єкти соціальної експертизи (експерти) виступають пред¬ставники соціальних груп та інституцій, інтересів і умов життя кот¬рих якось торкається ситуація (у тім числі управлінське рішення або проект). Види соціальної експертизи:--оцінка громадської думки;--оцінки, здійснювані соціальними інституціями;--оцінки, здійснювані фаховими експертами;--комплексна оцінка соціальної ситуації. Головними завданнями соціальної експертизи в громадянському суспільстві є:--прогноз і оцінка соціальної ситуації;--прогноз і оцінка соціальних наслідків науково-технічних про¬грам і проектів;--аналіз і оцінка соціальних наслідків реалізованих урядових рішень; --перманентний підбір фахівців .Експертна оцінка може здійснюватися на підставі різних прийо¬мів і процедур, зокрема опитування — усного (обмін думками через особисті контакти) і заочного (за умов взаємної анонімності). До основних видів експертного опитування слід віднести анкету¬вання, інтерв'ю, «мозкову атаку», дискусії, поради, ділові ігри Експертне опитування використовують на всіх етапах організації соціологічного дослідження -- від розробки теоретичного розділу програми дослідження (формулювання проблеми, визначення цілей, завдань, гіпотез, побудова шкал вимірювання) до її реалізації, пере¬вірки отриманих результатів, розробки рекомендацій.

11.22 Професійна атестація як різновид соц. експертизи, її функції.

Найпоширенішим різновидом соціальної експертизи є професій¬на атестація, яка має на меті збирання інформації щодо оцінки про¬фесійних і моральних якостей працівників, виявлення професійно безграмотних осіб. Професійна (функціональна) безграмотність — це брак необхідного мінімуму знань і навичок, неспроможність пра¬цівника виконувати свої професійні обов'язки внаслідок відсутності в нього потрібної кваліфікації. Для проведення професійної атестації створюють спеціальну ко-місію. Атестований доповідає їй про окремі сторони своєї діяльнос¬ті. Обговоривши звіт, комісія оцінює діяльність атестованого і роз¬робляє заходи для її вдосконалення. Ефективність атестації як способу збирання первинної соціологічної інформації залежить від ефективності поєднання елементів інтерв'ю, аналізу документації та включеного спостереження.Якість експертної оцінки при цьому забезпечується відповідніс¬тю соціальних показників, що за ними здійснюється атестація, поставленим завданням і можливостям, а також компетентністю і колегіальністю атестаційної комісії. Останнє полягає, по-перше, у тім, що члени цієї комісії мають добре знати атестованого по роботі, а по-друге — репрезентувати всі рівні управління, з якими він взає-модіє у виробничій діяльності.Висновки атестаційної комісії мають бути інтегральними, комп¬лексними, тобто охоплювати різні сторони професійної діяльності людини, містити оцінку її перспектив і шляхів досягнення їх. Отже, крім інформаційної функції, професійна атестація може виконувати соціально-регулятивну. Можливості атестації за умов переходу до ринкової економіки, різних форм власності, розвитку демократії значно збільшуються, її результати можуть використову¬ватися для оцінки трудового внеску тих працівників, діяльність яких безпосередньо не зв'язана з кінцевими результатами, для конкурс¬ного добору спеціалістів та керівників, для опрацювання складних управлінських рішень. Професійна атестація є обов'язковою складовою менеджменту.