7. Основні функції соціології.

Теоретична функція — полягає у поповненні та збагаченні со¬ціологічного знання, в розробці концепцій, теорій, ключових понять і категорій цієї науки на основі дослідження соціальної дійсності. Збагачення наукового соціологічного знання відбувається як на ос¬нові вдосконалення теоретичної соціології, так і на базі розвитку спеціальних і галузевих соціологічних теорій, а також пов’язаних з ними досліджень емпіричної соціології.

Описуючи, систематизуючи, нагромаджуючи дослідницький матеріал у вигляді аналітичних записок різних наукових звітів, ста¬тей, книг соціологія здійснює описову функцію.

Інформаційна функція — це збирання, концентрація соціологі¬чної інформації, одержаної у результаті проведення досліджень. У великих соціологічних центрах вона нагромаджується в так званих банках соціологічної інформації, її використовують органи управ¬ління, засоби масової інформації.

Прогностична функція полягає у соціальному прогнозуванні. Соціологічні дослідження завершуються обґрунтуванням коротко- або довгострокового прогнозів досліджуваного об’єкта.

Критична функція соціології тісно пов’язана з її прогностич¬ною і гуманістичною функціями. На основі аналізу і розвитку соціа¬льних систем соціологія не тільки виробляє практичні рекомендації по їх вдосконаленню. Вона також конструює й можливі технології їх прогресу, формує соціальні ідеали, розробляє програми соціального розвитку, підпорядковуючи все це реалізації інтересів людини.

Виховна функція соціології реалізується в тому, що знання які здобуваються цією наукою безпосередньо використовуються систе¬мою виховання і впливу на свідомість і поведінку людей з метою формування їх певних соціальних якостей.

Здобуваючи і накопичуючи знання про закони і закономірності функціонування і розвитку історично визначених соціальних сис¬тем, про різні сфери суспільного життя, всі його складові частини соціологія тим самим реалізує пізнавальну функцію.

У визначенні методів вивчення соціальної реальності збору, об¬робки і аналізу первинної соціологічної інформації соціологія реалі¬зує совою інструментальну функцію.

Світоглядна функція проявляється в тому, що озброюючи лю¬дей соціологічним знанням, вона тим самим формує їх погляди на соціальні процеси, дає їм теоретичну основу для практичних дій, оцінки явищ соціальної реальності.

 Ідеологічна

 Практична

 Регулятивна

 Організаційно-технологічна

 Управлінська

 Соціального проектування та конструювання

 Емпірична (що дає можливість отримати нові знання, підтверджувати чи спростовувати гіпотези про ймовірний перебіг подій у суспільстві, сприяти формуванню сучасної картини знань про соціальні реалії);

 Охоронна

 Просвітницька (яка описує соціальне життя загалом, інформує людей про загальні риси, розвитку суспільства, сприяючи формуванню цілісного уяв¬лення про суспільство як соціальний феномен)

8. Особливості соціології, як наукової дисципліни, що вивчає людське суспільство.

Особливості предмета соціології та її функції визначають місце цієї науки в системі суспільних дисциплін. Органічно вписуючись у систему наукового знання, соціологія вже з моменту свого народження посіла чільне місце серед загалу інших наук. Основоположники соціології, обґрунтовуючи необхідність нової науки, підкреслювали її винятковість. Найголовніші особливості соціології як науки > Соціологія є генералізуюча наука, котра вивчає типові, родові, повторювані в часі та просторі процеси, на відміну від індивідуалізуючих наук, предметом яких є унікальні, неповторні в просторі та часі, явища. На цю відмінність соціології звернув увагу американський учений російського. походження П. Сорокін. /> Якщо конкретні науки вивчають одну спеціальну сферу суспільства (наприклад, економіка – економічну сферу, юрисп¬руденція – правову, політологія – політичну), то соціологія ви¬вчає цілісні суспільні структури, а також те спільне, що при¬таманне кожній сфері життя суспільства, але не є предметом спеціального вивчення. Водночас соціальне як таке, хоч і не втрачає власної специфіки, але пронизує всі суспільні процеси, сфери, структури, а тому є логічним широкий ужиток таких словосполучень: соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-правові, соціально-культурні явища, про¬цеси, феномени тощо. > Соціологія вивчає соціальні зв’язки між різними сферами життя суспільства. Наприклад, економічні цикли – це пред¬метна сфера економіки, а правопорушення та злочини – це сфера вивчення права. Для соціології важливо встановити співвідношення, що фактично виходять за межі згадуваних дисциплін. Так, соціологію цікавить те, як саме змінюється динаміка правопорушень, злочинів відповідно до циклів економічного розвитку. > Соціологія слугує методологією для інших гуманітар¬них дисциплін. У її межах розробляється й удосконалюється методологія та методика конкретних соціологічних до¬сліджень. Результати проведених досліджень набувають широ¬кого застосування в усіх суспільних дисциплінах. > Подальший розвиток соціології та інших суспільних наук, починаючи із середини XX ст., зумовлює виникнення й розширення нових галузей знань: біосоціології, соціопсихології, соціоніки, соціолінгвістики, соціальної екології тощо. Система суспільних наук є системою, передусім тому, що всі її структурні елементи, маючи конкретний предмет до-слідження, пов’язані між собою. Сукупність наук, які вивчають один і той же об’єкт, що по¬єднана між собою логічними зв’язками, спільними законами, категоріями та методами, називається міждисциплінарною матрицею. До міждисциплінарної матриці соціологічного знання на¬лежать такі науки, як філософія, історія, економіка, психо¬логія, антропологія та ін. Специфіка ж соціології полягає в тому, що саме соціо¬логічне знання внутрішньо глибоко диференційоване та стано¬вить функціонально пов’язану систему. Сукупність галузевих напрямків соціології, її окремих сфер і підсистем називається внутрішньодисциплінарною матрицею. До неї належать: соціологія міста, соціологія культури, соціолопя релігії, соціологія праці, соціологія сім’ї, етносоціополя та багато інших.

Своєрідність соціології як самостійної науки серед інших сус¬пільних наук знаходить своє вираження в тому, що вона вивчає суспільство, його функціонування і розвиток під специфічним кутом зору — крізь призму соціальних явищ, процесів, відносин, що скла¬дають основний зміст соціальної реальності — соціуму як об’єкта соціології. Для того, щоб правильно усвідомити суть і значення цьо¬го вихідного методологічного положення, необхідно насамперед з’я¬сувати, що таке соціальне, соціальні явища, відносини і процеси.

Суспільство як продукт взаємодії людей є багатогранним і складним у структурному відношенні явищем. Тому той факт, що в найширшому розумінні воно є загальним об’єктом дослідження для всіх суспільних наук, не означає, що кожна з цих наук не має свого специфічного об’єкта вивчення. Так, якісно своєрідною стороною (сферою, областю, формою) громадського життя є виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ. Ці економічні за своїм характером явища, відносини і процеси, в основі яких лежать насамперед відносини власності, служать специфічним об’єктам еко¬номічної науки, точніше, економічних наук.

Особливою, істотно відмінною від економічної сфери життя суспільства є політична, пов’язана з організацією, функціонуван¬ням і розвитком політичної влади. І це — специфічний об’єкт полі¬тології, політичних наук. Цілий ряд наук (наприклад, культуроло¬гія, педагогіка, соціальна психологія та інші) покликані досліджу¬вати духовне життя суспільства, тобто виробництво і розподіл ду¬ховних цінностей. Тому, власне кажучи, об’єктом більшої частини суспільних наук є не все суспільство, а та чи інша його сторона, форма прояву і т. п.

У цьому плані досліджуване соціологією соціальне життя сус¬пільства — це область взаємозв’язків і взаємодій між більш-менш широкими спільностями людей (класами, соціальними шарами і групами, націями і народностями, колективами і т. п.) та самими людьми, що виступають як представники цих спільностей. Залежно від своєрідності суб’єктів цих відносин соціальні відносини поді¬ляють на:

• соціально-групові (класи, соціальні групи і шари);

• соціально-демографічні (чоловіки, жінки, діти, молодь, пенсіо¬нери, члени сім’ї);

• соціально-територіальні (міське і сільське населення);

• соціально-етнічні (нації, народності, національні й етнографічні групи);

• соціально-професійні (трудові колективи, професійні об’єднання);

• міжособистісні (особистості) та інші.

Таким чином, у центрі соціального життя знаходяться дія і взаємодія людей та їхніх об’єднань, а соціологія в цьому зв’язку ви¬ступає насамперед як наука про взаємодію і поводження людей у середовищі собі подібних. Соціологія — це свого роду теорія сус¬пільної взаємодії людей, що спирається на досвідчене вивчення со¬ціально значимих, стійких і повторюваних (типових) форм пове¬дінки людей, визначених їхнім соціальним станом (статусом), со¬ціальною роллю і соціальними нормами даного суспільства.