20. Інтерв’ю, його види.

Інтерв’ю — це метод одержання необхідної інформації шля¬хом безпосередньої цілеспрямованої бесіди інтерв’юера з респо-ндентом. Напрям бесіди визначається тією проблемою, яка цікавить інтерв’юера і є предметом прикладного соціологічного дослідження.

Види інтерв’ю:

• вільне інтерв’ю, коли, як правило, немає плану і завчасно сфор¬мульованих запитань.

• глибинне інтерв’ю має за мсту отримати інформацію, яка за¬свідчує не лише наявність того чи іншого соціального факту, явища, але й пояснює причини появи даних фактів, явищ;

• фокусоване спрямоване інтерв’ю — вивчення громадської дум¬ки відносно конкретної події, факту, ситуації;

• стандартизоване (формалізоване) інтерв’ю, коли формулюван¬ня запитань, їх порядок, кількість і перелік можливих альтерна¬тивних відповідей, їх кодування і форма запису передбачаються заздалегідь і суворо фіксуються в своїй одноманітності.

На завершення розмови про інтерв’ю зауважимо, що його успіх багато в чому залежить від підготовки інтерв’юерів.

Вона передбачає:

• ознайомлення їх із загальними принципами вимірювання, роз’яснен¬ня їм ролі і значення збору первинної соціологічної інформації;

• засвоєння інтерв ‘юерами основних принципів поведінки в проце¬сі опитування;

• навчання їх техніці інтерв’ювання;

• надання їм можливості пройти практику проведення інтерв’ю;

• набуття інтерв’юером вміння ретельно аналізувати і оцінюва¬ти процедуру інтерв’ю.

21. Експертиза, її призначення.

Поняття соціальної експертизи трактується провідними українськими соціологами, як оціню¬вання позитивних і негативних соціальних наслідків розробки та здійснення програм і проектів (національного або регіонального ма¬сштабу), а також опрацювання механізмів мінімізації, пом’якшення й запобігання можливим негативним наслідкам цих програм і прое¬ктів. Метою соціальної експертизи є оцінка, аналіз і прогнозу¬вання соціальних процесів у суспільстві, у тім числі соціальних на-слідків діяльності уряду, а також реалізації науково-технічних про¬грам і проектів. Об’єктом є будь-які програми, проекти, управлінські рішення та їх соціальні наслідки. Як суб’єкти соціальної експертизи (експерти) виступають пред¬ставники соціальних груп та інституцій, інтересів і умов життя кот¬рих якось торкається ситуація (у тім числі управлінське рішення або проект).

Види соціальної експертизи:

–оцінка громадської думки;

–оцінки, здійснювані соціальними інституціями;

–оцінки, здійснювані фаховими експертами;

–комплексна оцінка соціальної ситуації.

Головними завданнями соціальної експертизи в громадянському суспільстві є:

–прогноз і оцінка соціальної ситуації;

–прогноз і оцінка соціальних наслідків науково-технічних про¬грам і проектів;

–аналіз і оцінка соціальних наслідків реалізованих урядових рішень;

–перманентний підбір фахівців.

Експертна оцінка може здійснюватися на підставі різних прийо¬мів і процедур, зокрема опитування — усного (обмін думками через особисті контакти) і заочного (за умов взаємної анонімності).

До основних видів експертного опитування слід віднести анкету¬вання, інтерв’ю, «мозкову атаку», дискусії, поради, ділові ігри Експертне опитування використовують на всіх етапах організації соціологічного дослідження — від розробки теоретичного розділу програми дослідження (формулювання проблеми, визначення цілей, завдань, гіпотез, побудова шкал вимірювання) до її реалізації, пере¬вірки отриманих результатів, розробки рекомендацій.