11. Сутність і призначення процедури “логічного аналізу понять”.

СД — це процес, в якому в єдності представлені теоретико-методологічні і емпіричні рівні пізнання, тобто мова йде про діалектичний процес, в якому поєднуються дедуктивний і інду¬ктивний методи пізнання, що забезпечує цілісність пізнання і уявлень про соціальні явища.

В цьому контексті не слід ототожнювати і протиставляти одне одному такі різновиди соціологічного дослідження, як теоретичний і емпіричний, кожний з яких має свій гносеологічний статус і методо¬логічну роль в структурі соціологічного дослідження:

• для теоретичного соціологічного дослідження вирішальне зна¬чений має глибоке узагальнення нагромадженого матеріалу в галузі соціального життя;

• у центрі емпіричних соціологічних досліджень знаходиться са¬мо нагромадження, збір фактичного матеріалу у вказаній галу¬зі (на основі опитування, аналізу документів, спостереження, даних статистики і т. д.) і його первинна обробка, включаючи і початковий рівень узагальнення.

Логічний аналіз основних понять (їх інтерпретація і операціо-налізація). При розробці програми важливо виділити основні понят¬тя. Вони займають провідне місце у визначенні предмета досліджен¬ня. Логічний аналіз понять вимагає глибокого і точного пояснення їх змісту і структури. Потім визначається співвідношення елементів, властивостей соціального явища, що досліджується. Аналіз цих елементів і властивостей дає досліднику реальну уяву про стан (ста¬тику, динаміку) соціологічного явища, що досліджується.

В аналітичному дослідженні здійснюється два види операціоналізації структурна і факторна.

Структурна операціоналізація — це розчленування основного поняття на складові елементи — головні ознаки предмета дослід¬ження, факторна — це вияв і аналіз уявлених причин, які визнача¬ють характер явища, що вивчається.

12. Генеральна і вибіркова сукупність, порядок їх визначення.

СД — це процес, в якому в єдності представлені теоретико-методологічні і емпіричні рівні пізнання, тобто мова йде про діалектичний процес, в якому поєднуються дедуктивний і інду¬ктивний методи пізнання, що забезпечує цілісність пізнання і уявлень про соціальні явища.

В цьому контексті не слід ототожнювати і протиставляти одне одному такі різновиди соціологічного дослідження, як теоретичний і емпіричний, кожний з яких має свій гносеологічний статус і методо¬логічну роль в структурі соціологічного дослідження:

• для теоретичного соціологічного дослідження вирішальне зна¬чений має глибоке узагальнення нагромадженого матеріалу в галузі соціального життя;

• у центрі емпіричних соціологічних досліджень знаходиться са¬мо нагромадження, збір фактичного матеріалу у вказаній галу¬зі (на основі опитування, аналізу документів, спостереження, даних статистики і т. д.) і його первинна обробка, включаючи і початковий рівень узагальнення.

Особливе значення в соціологічному дослідженні від¬водиться вибірці. Це обумовлено тим, що об’єкт дослідження найча¬стіше нараховує сотні, тисячі, десятки або сотні тисяч людей. Всі вони не можуть бути опитані. Тому при підготовці дослідження ва¬жливо так сформувати вибірку, щоб вона була і економічною, і репрезентативною, тобто вона має правильно відбивати всі характеристи¬ки генеральної сукупності, із якої вона походить. Репрезентатив¬ність забезпечується дизайном вибірки (стратегією і процедурами її формування) і розрахунком її мінімального обсягу, який здатний за¬безпечити необхідну точність результатів. Економічність (ефектив¬ність) вибірки пов’язується з вартістю вибіркового дослідження.

Генеральною сукупністю називають об’єкт дослідження, на який розповсюджуються висновки соціологічного аналізу. Ге-неральні сукупності ділять на кінцеву і (практично) безкінцеву, конкретні і гіпотетичні, однорідні і неоднорідні.

Вибіркова сукупність — це певне число елементів генеральної сукупності, відібрані за суворо заданим правилом.

Елементи вибіркової сукупності (респонденти, документи, що аналізуються і т. п.), які підлягають вивченню (опитуванню, ін-терв’юванню) називають одиницями аналізу.

В соціологічній практиці застосовуються різноманітні способи вибірки:

• простий випадковий відбір (передбачає, що всі елементи гене¬ральної сукупності одержують однакову ймовірність попадання у вибірку.),

• багатоступеневий (застосовують стосовно великих генеральних сукупностей із складною структурою. Для цього ге-неральну сукупність структурують, розбиваючи її на кінцеве чи¬сло підсукупностей. Утворюються нова, конкретна і кінцева, ге¬неральна сукупність, елементами (одиницями відбору) якої є ви¬ділені підсукупності. Серед них вибираються одиниці аналізу),

• система¬тичний (це відбір із списку з певним «кро¬ком» (наприклад, через 10, 20, 50 і т. д. чоловік)),

• стратифікований (обсяг вибірки ді¬литься між стратами пропорційно їх чисельності, і потім із кожної страти вибирається проста випадкова вибірка),

• кластерний (гніздовий) (в якості одиниць дослідження відбира¬ються не окремі респонденти, а цілі групи або колективи),

• квотний, та ін.

Метод стихійної вибірки — це звичайне поштове опитування телеглядачів, читачів газет, журналів.

Метод основного масиву зазвичай застосовується при прове¬денні пілотажного або розвідувального дослідження на невеликих генеральних сукупностях, для яких немає сенсу проводити вибірко¬ве дослідження.

Метод квотної вибірки часто застосовується при вивченні гро¬мадської думки.

Метод доступної вибірки застосовується при дослідженнях ге¬неральних сукупностей, які є досить складними для дослідження ін¬шими методами.