2. Взаємозв’язок економічної та соціальної сфер суспільства. Соціальні функції економіки.

Економічна соціологія розглядає соціальну сферу як до¬цільне оточення, середовище, у якому формуються соціальні відносини сукупностями людей та індивідами.

Економічна сфера є цілісною підсистемою суспільства, яка від¬повідає за виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ та послуг, необхідних для життєдіяльності людей. Вона взаємо¬діє з політикою, культурою, освітою, побутовими послугами та ін¬шими елементами системи.

Між економічною і соціальною сферами існують тісні взаємо¬відносини. Насамперед, має місце вплив економічних відносин на соціальну структуру суспільства і на активність соціальних груп, а також вплив соціальних відносин на соціально-економічні проце¬си. Особливу роль у цих взаємовідносинах відіграє людський фак¬тор, який є активною силою розвитку економіки і надання їй соці¬ального характеру. Він впливає на розвиток економіки через соці¬альний механізм.

Соціальний механізм зв’язує всі елементи системи в єдине ціле, стає предметом дослідження, який лежить на стику економіки і суспільства.

Економічна соціологія формулює соціальний механізм, який ґрунтується на організаційних формах і методах ідейно-політичного, культурно-творчого, морального і соціально-психологічного впливу на соціальні процеси, цінності, установки та орієнтації, на форму¬вання світогляду, активності і свідомості. Соціальний механізм об’єднує механізм економіки, соціального управління, демографіч¬ного розвитку, організації та стимулювання праці, формування міг¬раційних процесів, впровадження досягнень науки у практику та ін.

Під соціальним механізмом управління економікою розуміється стійка система економічної поведінки і взаємодії різних груп, регу¬лювання дій соціальних чиновників і забезпечення внутрішньої єд¬ності функціонування складних соціально-економічних об’єктів уз¬годження розвитку економічної і соціальної сфер.

Соціальний механізм управління і розвитку економіки реалізу¬ється як на рівні країни в цілому, так і на рівнях регіону, області, мі¬ста, району, а також на відповідному рівні організаційної структури виробництва — відомства, об’єднання, підприємства, фірми тощо.

Отже, має місце множинність окремих соціальних механізмів, що діють на різних рівнях територіальних та організаційних струк¬тур економіки.

3. Соціологічне тлумачення таких категорій як “економічна поведінка”, “економічна культура”, “економічне мислення”, “економічний інтерес”.

Економічний інтерес – усвідомлення людиною потреб та економічних умов їх задоволення, реальний спонукальний мотив і причина дій людей, їх ек. та соц. активності.

Економічна культура – сукупність норм, цінностей, традицій, звичаїв, за допомогою яких спрямовується й регулюється ек. поведінка суб’єктів.

Ек. культура складові: цінності праці та трудова етика (ставлення людей до праці, зафіксоване в мотивах і стандартах труд поведінки). Склад ек культ є наукові та фахові знання, а також норми й нормативна регуляція поведінки (це потреби, інтереси, переконання стосовно ек явищ, праці тощо) Основою ек культури є ек свідомість, тобто здатність пізнавати, відображу і узаг ек дійсність, прогнозувати

Економічна поведінка – різновид соц., спрямований на досягнення певного рівня добробуту та якості життя; складний та багатоплановий процес взаємодії людини з існуючими виробничими відносинами. Їй притаманна раціональність, ретельний обрахунок витрат та доходів. Регулятори – сусп. й ек. норми. Мотиви – економіка, культура, мислення.

Економічне мислення – розумова діяльність людини, спрямована на пізнання, відображення, узагальнення ек. дійсності, її здатність частково передбачувати й прогнозувати ек. процеси.