8. Система цінностей сучасної молодої людини.

Соціальні цінності — це більш-менш загальновизнані вагомі стандарти, тобто розділені суспільством чи соціальною гру¬пою переконання з приводу цілей, які необхідно досягти, і тих основних шляхів і засобів, що ведуть до цих цілей. Інши¬ми словами, соціальні цінності відповідають на запитання, як відноситися до тога, що вже є, і до того, що може бути.

Цінності виступають фактором, що грає визначену роль у регу¬ляції соціальних взаємозв’язків. Цінності — визначальний елемент культури, її ядро. Культура — спосіб, метод іменного, ціннісного освоєння дійсності і явищ природи. Цінності — це своєрідний соці¬альний механізм, що виявляє, систематизує, упорядковує, відтво-рює, зберігає, захищає, розвиває і передає все корисне в суспільстві.

Соціологічний підхід до ціннісних явищ складається в розгля¬ді саме їх як стандартів, зразків, еталонів соціальної поведінки. Тут цінності виступають не стільки елементами мотивів, скільки в зна¬ченні змісту норм, критеріїв спілкування, що мають характер роз¬поряджень, обов’язків, вимог. Цінність виражає істотне відно¬шення, де визначається значимість об’єкта для цілей суб’єкта в якісних і кількісних показниках. Для того, щоб те чи інше явище дійсності стало цінністю, воно повинне мати визначені властивос¬ті, здатні бути корисними для людини. У такому змісті цінність — об’єктивна. Цінність — це значення предмета для людини. По¬за відношенням до людини категорія цінності позбавлена змісту. У такому понятті цінність суб’єктивна.

9. Особливості розвитку національної культури на рубежі хх-ххі ст.

Національна культура виникає одночасно з іншими націо¬нальними культурами як реакція на розширення міжнародної взаємодії зовнішнім асимілюючим фактором. Національне й ін¬тернаціональне формуються в діалектичному зв’язку між собою.

Взаємодія національних культур ставить ряд проблем.

1) Проблему перегляду і реставрації вже, здавалося б, вирішених проблем. Сюди відносяться проблеми визначення приналежно¬сті шедеврів культури і культурної спадщини.

2) Співвідношення подальшої інтелігенції національних культур і питання збереження і розвитку національної самобутності.

3) Проблема мови в багатонаціональній державі.

4) Проблема форм взаємодії національних культур у державах, що раніше складали єдине ціле (СРСР, ЧРСР, Югославія) і в держа¬вах, які об’єдналися в одну державу (ФРН).

5) Проблема обміну духовними цінностями, ідеологізації націо¬нальних культур.

10. Проблеми відродження національної культури в Україні.

Після здобуття Укр незал. Для укр.культ.чи не вперше зявилась перспектива вільного розвитку, для російськомовних – сталося певне обмеження можливостей ужитку рос.м. Русиф.стр.чинять запеклий опір такій перспективі, практичній р-ції Закону про мови. Отже, мова є важл. політ. чинником. Проф. культ. тісно звязана зі змістом проф д-сті, роллю, яку вона відіграє в сусп., організацією роб.місця представників даної професії, на неї справляє великий вплив проф.освіта та підготовка.

Тема 6. Соціологія конфлікту.

1. Конфлікт як соціальне явище.

Термін «конфлікт» у буквальному перекладі означає «зіткнення». Конфлікт виникає тоді, коли люди починають усвідомлювати, що їхні інтереси, потреби, цілі не мо¬жуть бути задоволеними у разі збереження існуючої системи соціа¬льних відносин і починають діяти так, аби змінити ситуацію. В зале¬жності від змісту, характеру та спрямованості таких дій конфлікт може наростати, пом’якшуватись, або розв’язуватись.

Отже, конфлікт — це зіткнення протилежних цілей, позицій, поглядів суб’єктів соціальної взаємодії, які усвідомлюють супе¬речливість своїх інтересів.

Конфлікт має соціальну природу, оскільки учасниками конфлі¬кту завжди є люди, або певні соціальні групи та спільноти. В свою чергу, соціальна природа конфлікту зумовлює включення його у ко¬ло проблем, які становлять безпосередній інтерес для соціології та окреслюють її предмет. Враховуючи, що безконфліктного розвитку соціальних систем (від суспільства до особистості) не існує і не мо¬же існувати, проблематика конфлікту є однією з найбільш актуаль¬них у соціології і досліджується у соціології конфлікту.

Соціологія конфлікту — це галузь соціології, яка вивчає природу, механізми виникнення та розгортання, а також способи і попередження та розв’язання соціальних конфліктів.

У вивченні конфліктів соціологія зосереджує свою увагу на до¬слідженні їх соціальної природи та структури, причин та умов ви¬никнення, механізмів попередження та подолання конфліктів, мож¬ливостей їх прогнозування. Значний інтерес для соціології станов¬лять також питання типології та класифікації конфліктів, з’ясування їх ролі у функціонуванні соціальних систем.

Соціологія конфлікту акцентує увагу на необхідності створення таких суспільних умов і пошуку таких форм соціальної взаємодії, у яких конфліктне зіткнення отримувало б культурний, цивілізований та гуманний характер.

Функції конфлікту:

позитивні негативні

соціально-діагностична

регулююча

інтегративна

інноваційна

комунікативна

соціально-психологічна дестабілізуюча

надлишково-витратна

дєзорганізуюча

Предмет соціології конфлікту:

 з’ясування соціальної природи та сутності конфліктів;

 з’ясування принципів діагностики конфліктів та со¬ціологічний їх аналіз;

 типологія та класифікація конфліктів;

 визначення способів подолання та механізмів прав¬ління соціальними конфліктами