4. Структурні елементи та форми вияву культури.

Елементи:

Мова. Властиві світосприйманню того чи іншого народу поняття, система понять — мова є першооснова будь-якої культури. Усі люди освоюють світ, осмислюють, фіксують його елементи в чомусь по-сво¬єму, по особливому. Мова грає і важливу роль ретранслятора культури. Адже куль¬тура поширюється і жестом, обрядом, танцем і т. п.

Переконання, знання — основні елементи культури. У переко¬наннях міститися те, чому люди в дійсності прихильні, чим керу¬ються в повсякденній діяльності, що втілюють в образах, нормах і звичках поведінки і т. д.Переконання – певний духовний стан, властивість, для якого характерна генетична нерозчленованість інтелектуально-раціонального, чуттєво-емоційного і вольового компонентів.

Переконання пов’язані з природними об’єктами і соціальними. Будь-які переконання, чи пов’язані вони з об’єктами природи чи із соціальними об’єктами, у свою структуру включають визначені зве¬дення, інформацію (наукову і повсякденну) про явища громадського життя, про суть норм, принципів поведінки, тобто знання.

Поряд зі знаннями найважливішою частиною соціальної куль¬тури є соціальні цінності і норми.

Соціальні цінності — продукт соціальної взаємодії людей і їхніх груп, у процесі якого виявляється здатність того чи іншого соціального явища чи процесу задовольняти потреби, інтереси, ба¬жання особистості, соціальної групи чи суспільства в цілому і від¬бувається їх оцінка. Саме вони дозволяють кожному члену суспіль¬ства зрозуміти і засвоїти, що в ньому визнається добром, а що злом; які риси поведінки особистості приймаються, схвалюються і наскільки, а які і наскільки засуджуються; у чому щастя і сенс жит¬тя і т. д.

Соціальні норми похідні від соціальних цінностей і ґрунтують¬ся на них. Це правила поведінки, очікування і стандарти, що регулюють поведінку людей, громадське життя відповідно до цінностей визначеної культури і зміцнюють стабільність і цілісність суспільства.

Соц. відносини – відносини між окремими індивідами, соц. групами, що займають різне місце у структурі сусп., беруть неоднакову участь у його ек., політ. та держ. житті, різняться за способом життя, рівнем і джерелами доходів, структурою осбистого споживання. Соц. відн. як різновид сусп. відн. постійно взаємодіють з ін. відн. Соц. відн. формуються з приводу реалізації соц. взаємодії. Якщо відносини сформувалися з приводу засобів виробництва – це економічні відносини, державної влади – по¬літичні, законів – правові, ідеології, науки, культури, релігії, осві¬ти, мистецтва – духовні

Формы

???Матеріальна культура охоплює всю сферу матеріальної діяльності і її результати (знаряддя праці, житла, засобу транспорту, предмети побуту), пред¬ставляючи матеріалізацію людських ідей, опредмечення знання. По-в’язана з перетворенням навколишнього Середовища, матеріальна культура включає, по-перше, доцільне формування матеріального Середовища виробництва, по-друге, зміна матеріального Середови¬ща побуту, і, по-третє, зміна соціального Середовища фізичного роз¬витку людини.

Духовна культура — дуже складна і багатогранна система, що включає усі види та форми і рівні суспільної свідомості, сис¬теми освіти і виховання, системи установ культури. Сюди ж відносяться усі види пізнання й просвіти, усі форми і типи літе¬ратури, мистецтва, філософії, релігії, науки, моральності. Соці¬ологія виходить з того, що духовне виробництво розвивається ра¬зом з матеріальним, що в антагоністичних суспільствах культур-ний розвиток відбиває боротьбу класів і що в індустріальних, постіндустріальних, соціально-інтегрованих суспільствах форму¬ється зовсім нова загальнолюдська культура, ядром якої стають загальнолюдські інтереси і цінності. Якщо матеріальна культура переважно представляє досягнення в оволодінні силами природи, то духовна культура характеризує рівень і глибину пізнання при¬роди і суспільства.????

!!!!!!!!!!!Рівні : Елітарна культура — це передусім так зване високе мистец¬тво, класична література. її творцями є талановиті, видатні жи¬вописці, музиканти, артисти, письменники, споживачами — ви¬сокоосвічена і творча інтелігенція, в основному мистецтвознавці, літератори, композитори, критики, вчені, але в числі споживачів можуть бути особистості з так званих «пересічних» громадян, але тонких знавців і цінителів літератури, мистецтва, музики, театру і т. ін. Народну культуру творить сам народ, тому імена авторів на¬родної творчості найчастіше невідомі. Пісня, вірш, легенда, та¬нок, казка, твори народних промислів тощо адресуються широ¬ким колам суспільства, різним верствам населення. Масова культура — гранично загальнодоступна своїми фор-мами, але зазвичай носіями її є молодіжні прошарки населення. Вона не претендує на вишуканий смак і серйозність духовних потреб, має здебільшого розважальний характер, орієнтована на сучасно-миттєве бажання, дуже піддається штампам та моді і то¬му вельми недовговічна, скороминуща.

Різновиди куль¬тури: Домінуюча культура — це сукупність культурних універсаліи корінної нації, насамперед її мови, традицій, цінностей, моральних норм, особливостей національної свідомості. Приміром, більшість населення України вільно володіє українською мовою, праце¬любні, толерантні, дуже шанують українську пісню, національне вбрання тощо. Отже, в Україні домінуючою є українська культу¬ра зі всіма характерними для неї рисами. Субкультура — це своєрідна підкультура, частина загальної культури, що відображає характерні риси, особливі ціннісні орієн¬тації і норми поведінки людей тієї або іншої групи людей (тери¬торіальної, етнічної, професійної, демографічної і т. п.). В Украї¬ні, наприклад, існує багато етнічних субкультур: кримськотатар¬ська, єврейська, угорська, німецька, грецька та ін. Існують в Україні й регіональні субкультури, наприклад, субкультура Закар¬паття, західних областей, східних областей і т. ін. Будь-яке суспі¬льство, яке насправді себе поважає, не може не протистояти будь-якій уніфікації своєї культури, позбавленню її оригінальних рис та багатобарвності. Суспільство, природно, має і такі суб¬культури, як молодіжна субкультура, субкультура людей похилого віку, конфесійна та ін. Однак, попри всю різноманітність суб¬культур, їхнім підґрунтям залишається домінуюча культ. даного сусп. Особливим різновидом культ. є контркультура, яка не просто відрізняється від домінуючої, а протистоїть їй, відкидає загальновизнані норми і цінності. В реальному житті дуже рідко зустрічаються позитивні приклади контркультури, в осн. Це буває у тоталіт. Сусп, де групи сміливих люд (дисиденти) відстоюють ідеї демократії, прав і свобод люд, справедливості. Здебільшого контркульт проявл. в д-сті злочинних груп – терористів, найманих убивць…..