2. Об’єкт та предмет соціології культури.

Соціологія має свій об’єкт та предмет вивчення. Її цікавить культура як система явищ, процесів, відносин, що є результатами соціальної взаємодії і якісно відрізняють людину від іншого живого світу, культура як соціаль¬ний механізм взаємодії особистостей, соціальних груп і суспільства з навколишнім середовищем, механізм, що допомагає їм співіснува¬ла, зберігати свою цілісність, притаманні їм цінності, переконання, традиції, норми поведінки, спосіб життя.

У вітчизняній соціології склалося кілька підходів до тлумачення соціології культури. Предметом соціологічного дослідження куль¬тури може бути:

1) уся система культури як єдине ціле чи будь-який її вид, що

розглядаються у взаємодії з іншими суспільними системами;

2) кожний із елементів соціодинаміки культури, культурної комунікації, що розглядаються у співвідношенні з іншими елементами

культури чи у співвідношенні з іншими суспільними системами.

Соціологічний підхід до вивчення культури має принципові особливості:

1) культура тлумачиться як системна якість моральної сфери суспільства, тобто суспільство і культура співвідносяться не як ціле і

частина, а як ціле і його якість. У цьому контексті культура присут¬ня у всіх без винятку сферах суспільного життя;

2) культура завжди зв’язується з творчою діяльністю і в своєму

як матеріальному, так і моральному втіленні є невід’ємною характеристикою розуму людини, яка свідчить про ступінь її перетворю¬вальної діяльності у вирішенні нагальних проблем;

3) культура — це сукупність моральних і матеріальних цінностей;

4) естетичний компонент культури розуміється як специфічний прояв ціннісного ставлення людини до світу і сфери діяльності людей;

5) культура являє собою сферу самореалізації суспільного індивіда як суб’єкта культурно-історичного процесу.

Оскільки культура є складовою будь-якої суспільної праці, то її можна сприймати як:

1) міру суспільного прогресу;

2) ступінь втілення гуманістичних цілей;

3) особливу форму поєднання моральних багатств, накопичених

минулому і моральних цінностей сьогодення.

Засадна ідея соціологічного вивчення культури полягає у визначенні її місця і функцій у життєдіяльності людини, окремих спільностей, суспільства, у суспільних перетвореннях.

3. Основні функції культури.

Основні функції культури у суспільстві: людино творча, гуманістична, цивілізаційна; пізнавальна (гносеологічна); інтерактивна (комунікативна); регулятивно-нормативна; ціннісно-орієнтаційна; освітньо-виховна.

1.пізнавально-освітня: Засвоєння надбань матеріальної і духов¬ної культури, Оволодіння рідною мовою і вивчення іноземних мов, Вивчення літера¬тури і мистецтва, їх розуміння, Набугтя досвіду са¬мостійної творчості

2.творення і відтво¬рення культури, пе¬редача соціальної спадковості :Творення і відтво¬рення культурних цінностей (матері¬альних і духовних), Зберігання і пере¬дача соціальної спад¬ковості, Соціальна транс¬ляція ,Застосування і удо¬сконалення людсько¬го досвіду

3.регулятивно-аксеологічна:Формування пра¬вильного розуміння цінностей і моралі, Забезпечення від-повідності особи со¬ціальним нормам та ідеалам, Регулювання пов¬сякденної поведінки людини в усіх сферах соціального життя

4.об’еднувальна (соборна):Забезпечення ціліс¬ності суспільства, Об’єднання людей на основі усвідомлен¬ня приналежності доєдиної нації, народу,деріжави, Забезпечення на¬ступності поколіньі культурно-історичної єдності суспільства

Функції культури тісно пов’язані між собою, реалізація тієї або іншої функції можлива тільки у взаємодії з усіма функціями культури як єдиної системи. В реальному житті всі функції куль¬тури здійснюються водночас, більшою або меншою мірою допо¬внюючи змістовно одна одну.

1. Пізнавально-евристична функція. Знання матеріальної і духо¬вної культури тієї чи іншої епохи дає можливість адекватно судити про ступінь пізнання природи і суспільства. Культура дає не тільки цілісну картину пізнання й освоєння світу за допомогою усіх форм суспільної свідомості, але і сприяє здійсненню евристичних цілей людини, її по¬шукам найбільш ефективних форм посилення влади людини стосовно навколишнього світу. Будучи реалізацією сутнісних сил людини у всіх сферах її діяльності, культура нерозривно пов’язана з творчістю.

2. Функції передачі соціальної спадщини. Поряд з генетичною програмою, розвиток людини здійснюється шляхом освоєння соці¬ального досвіду попередніх поколінь. Це стає можливим переважно завдяки особливій суспільній системі — культурі, яка виступає фор¬мою збереження, соціальної трансляції, застосування й удосконалю¬вання людського досвіду.

3. Регулятивно-аксіологічна, ціннісна функція. Культура з по¬зиції такої функції виступає як система суспільних норм і цінностей у сфері міжособистісних відносин. Регулятивна функція культури підтримується суспільною думкою, мораллю, правом.