1. 6. О.Конт – засновник соціології. Обґрунтування о.Контом необхідності науки про суспільство.

Термін соціологія вперше запропонував і вперше використав у 1824 р. в своїх листах О. Конт. Заслуга О. Конта полягає насамперед в тому, що він обгрунтував необхідність наукового підходу до вивчення суспіль¬ства, виділення соціології в якості самостійної науки, базування цієї науки на спостереженні та експерименті, пізнання законів суспільно¬го розвитку і практичного використання досягнень науки в цілях здій¬снення соціальних реформ на благо суспільства. Конт вважав, що со¬ціологія є наукою особливою, яка відповідає новому соціальному по-рядку в індустріальній Європі — наукою, яка повинна використовува¬ти прийоми спостереження, експерименту і порівняння.

О. Конт запропонував свою класифікацію наук. Він розмістив їх у відповідності з:

• історією їх виникнення,

• розвитку і залежності одна від одної,

• ускладненням їх предмету,

• зростанням складності явищ, які вони вивчають.

За логікою О. Конта, наступною сходинкою має бути окрема наука про найбільш складний життєвий організм —суспільство. Так у цій класифікації з’являється спочатку «соціальна фізика», якій пізніше Конт дає назву «соціологія».

Досліджуючи хід розвитку людського розуму в різних облас¬тях, О. Конт вивів закон трьох стадій його розвитку чи трьох різних теоретичних станів:

• теологічного,

• метафізичного,

• наукового (позитивного).

Через усю соціологічну концепцію О. Конта «червоною нит¬кою» проходить його ідеал «порядку і прогресу». Велика політич¬на і моральна криза сучасного суспільства, міркував Конт, обу¬мовлена в першу чергу розумовою анархією. Ймовірна глибока «розбіжність умів» щодо всіх основних правил, які лежать в осно¬ві соціального порядку. Соціолог, що спостерігає, легко фіксує відсутність у суспільстві загальних ідей, висуваючи на основі ви-вчення емпіричних фактів нові й прийнятні для всіх ідеї, розкри¬ваючи процес становлення нової спільності принципів і створен¬ня відповідних установ, що сприяють повному подоланню сус¬пільної кризи. Поки ж окремі уми не приєднаються одностайно до деякого числа загальних ідей, на підставі яких можна побудувати загальну соціальну доктрину, писав О. Конт, народи, незважаючи ні на які політичні паліативи, в міру необхідності залишаться в революційному стані й будуть виробляти тільки тимчасові уста¬нови. Але Конт попереджав, що необхідно тільки мудре втручан¬ня в природний хід громадського життя. А для цього треба при¬вести в струнку систему всі знання про особистісне і колективне людське існування, одночасно вивчивши думки, почуття і дії лю-дей. Тільки точна оцінка природного ходу еволюції людства може дати теоретичний фундамент для мудрого втручання.

Соціологію він поділяв на дві основні частини:

 Соціальна статика (анатомія суспіль¬ства, теорія суспільного порядку, найкращої організації суспільства, досягнення соціальної гармонії (консенсусу)).

 Соціальна динаміка (позитивна теорія суспільно¬го розвитку)



7. Позитивістська соціологія о. Конта.

Методологічні основи та спрямованість позитивістської соціології О. Конта.

Позитивне знання — це знання, засноване не на умоглядності, а на спостереженнях та експериментах. Позитивізм орієнтувався на емпіричне обгрунтування теорій, які б мали таку ж доказовість, як і природничо-наукові; на факти і з’ясування того, як саме, а не чому саме відбуваються ті чи ті події та процеси. Оця відмова позитивіз¬му давати причинні (каузальні) пояснення була його найслабшою ланкою і зазнавала згодом найбільшої критики.

Огюст Конт є фундатором позитивізму як особливого методу дослідження соціальних процесів, який тяжіє не до умоглядного, теоретизованого знання, а до знання, котре засно¬ване на спостереженні й експерименті та пов’язане з ви¬користанням математичних методів. Переваги такого знання про суспільство очевидні й характеризуються точністю, до¬стовірністю, конструктивністю, об’єктивністю.

Конт уважав, що суспільствознавство має грунтуватися на фак¬тах, досліджуючи соціальні явища емпірично та аналітично, як це робить природознавство. Завдяки цьому воно зможе відійти від абс¬трактних структур і стати «позитивним», тобто здатним позитивно вирішувати суспільні проблеми. Постійно порівнюючи науку про суспільство з природознавством, Конт називав її соціальною фізи¬кою.

Учений дав назву соціології як науці, окресливши в основ¬них рисах її предмет і методи. Цікаво, що спочатку О. Конт назвав нову науку “соціальною фізикою”. Хід його роздумів був такий: якщо фізика вивчає взаємодії в неживій матерії, то повинна бути окрема наука, що вивчає людські взаємодії на рівні суспільства. Сучасна наука не використовує поняття “соціальна фізика”, а поняття “соціологія”, автором якого є також О. Конт, стало широко вживаним. Розуміючи соціологію як комплексну, складну науку, мислитель вибудовував класифікацію наук,починаючи від найпростішої до найскладнішої. Ця класифікація в його інтерпретації була такою: математика > астрономія > фізика > > хімія > фізіологія > соціальна фізика (соціологія).

Зміст “статики” та “динаміки” контівської соціології.

Саму соціологію О. Конт поділяв на дві основні частини:

1) соціальну статику,

2) соціальну динаміку.

Перша покликана вивчати умови існування і закони функціону¬вання соціальних систем; друга — закони їхнього розвитку і зміни.

Соціальна статика, за Контом, — це, по суті, анатомія суспіль¬ства, теорія суспільного порядку, найкращої організації суспільства, досягнення соціальної гармонії (консенсусу).

Суспільство він порівнює з живим організмом, що має різні органи, які виконують свої специфічні функції. Але точно так са¬мо, як не можна розглядати функціонування будь-якого окремого органа у відриві від цілісного організму, так і в суспільстві як соціальній системі не можна правильно зрозуміти окремі його структурні елементи поза його цілісністю. У співвідношенні і вза¬ємодії суспільства й особистості головним, вихідним для Конта служить перше, а не друге: не індивіди створюють суспільство, а суспільство визначає соціальну природу особистості. Анатомічно розтинаючи суспільство на окремі соціальні струк¬турні елементи, інститути, О. Конт особливо виділяє родину, держа¬ву і релігію як те, що відіграє найважливішу роль у забезпеченні ор¬ганічної єдності суспільства.

Соціальна динаміка О. Конта — це позитивна теорія суспільно¬го розвитку. Не заперечуючи визначену роль у цьому й інших фак¬торах, які Конт іменував вторинними (наприклад, клімат, раса, при¬ріст населення, поділ праці), безумовний пріоритет він віддавав пер¬винним — духовним, розумовим. Тому характер суспільства на кож¬ному історичному етапі і напрямок його розвитку визначаються в Конта «станом людських розумів».

Трьом зазначеним вище ступеням розумового розвитку люд¬ства — теологічній, метафізичній і позитивній — відповідають і три стадії історичного прогресу. Перша — теологічна — охоплює давні часи і раннє середньовіччя аж до XIII ст. Вона характеризу¬ється пануванням релігійного світогляду, військово-авторитарними політичними режимами на чолі з жерцями і військовими. Друга — метафізична — охоплює XIV - XVIII ст., ця стадія називалася О. Контом як критич¬на, перехідна. У духовній сфері на перший план висуваються філософи-метафізики, а в політичній — юристи, літератори, публі¬цисти. На третій, вищій — позитивній — стадії, що почалася в XIX сто-літті, разом із твердженням позитивної, наукової свідомості, згідно контівській соціальній динаміці, настає розквіт промисловості, науки, цілком відходять у минуле військовий дух і мілітаристський спосіб життя, на зміну аристократії приходить соціократія, принципи побу¬дови, функціонування і розвитку якої розробляються особливою при¬кладною наукою, що базується на соціології, — позитивною політи¬кою.

Роль сім’ї, держави та церкви у життєдіяльності суспільства (за О.Контом).

Анатомічно розтинаючи суспільство на окремі соціальні струк¬турні елементи, інститути, О. Конт особливо виділяє родину, держа¬ву і релігію як те, що відіграє найважливішу роль у забезпеченні ор¬ганічної єдності суспільства. Він вважає, що саме родина, а не інди¬від, складає ту найпростішу одиницю, з яких складається суспіль¬ство. Людина, на його думку, з давніх-давен переважно егоїстична, хоча в її природі поряд з «егоїстично-особистісним» є й нєегоїстич-ний, «соціальний» початок. І вся історія людства в О. Конта є посту¬пове подолання егоїстичних схильностей людини.

Держава, за Контом, — це охоронець суспільного порядку, ви¬разник «суспільного духу», що стоїть на варті соціальної солідарно¬сті й бореться проти тенденцій докорінної розбіжності ідей, почут¬тів та інтересів у суспільстві. Без цього неможливий суспільний про¬грес. Тому дотримання суспільного порядку, підпорядкування дер¬жаві і її настановам, вважає Конт, — це священний обов’язок будь-якого члена суспільства.