Тема 8. Соціологія політики.

8.1 Предмет та структура соціології політики.

8.2 Політика як соціальний інститут, його функції.

8.3 Політичні рухи, їх типологія

Тема 9. Соціологія релігії.

9.1 Предмет соціології релігії, особливості соціологічного вивчення релігії.

9.2 Релігія як соціальний інститут, ефективність його функцій.

9.3 Історичні типи релігійних вірувань, завдання соціології у дослідженні їхнього співіснування.

9.4 Соціологічна оцінка сакралізації та секуляризації.

9.5 Сучасні релігійні ситуації в Україні.

Тема 10. Організаційна структура соціологічної роботи в Україні і проведення соціологічних досліджень.

10.1 Організаційна структура соціологічної роботи в Україні.

10.2 Призначення соціологічної асоціації, її структура та завдання

10.3 Поняття соціологічного дослідження, його завдання.

10.4 Поняття прбцедури, методології методики і техніки соціологічного дослідження.

10.5 Соціологічні методи і способи дослідження.

10.6 Види соціологічного дослідження, їх призначення.

10.7 Етапи організації соціологічного дослідження.

10.8 Програма соціологічного дослідження, її структура.

10.9 Поняття проблеми, значення її правильного формулювання і обгрунтування в організації соціологічного дослідження.

10.10 Мета і завдання соціологічного дослідження

10.11 Роль гіпотез в організації соціологічного дослідження, їх види.

10.12 Сутність і призначення процедури "логічного аналізу понять".

10.13 Генеральна і вибіркова сукупність, порядок їх визначення.

10.14 Соціологічні документи, їх класифікація.

10.15 Методи аналізу соціологічних документів.

10.16 Соціологічне спостереження, його види.

10.17 Експеримент, його види. Призначення соціального експерименту

10.18.Соціологічне опитування, його різновиди.

10.19 Запитання в анкетуванні, порядок їх формування і види.

10.20 Анкетування, структура анкети.

10.21 Вимоги до анкетера.

10.22 Інтерв'ю, його види.

10.23 Експертиза, її призначення.

10.24 Функції і способи добору експертів.

10.25 Професійна атестація як різновид соціальної експертизи, її функції.

10.26 Тестування, його призначення. Види тестів.

10.27.Процедура шкалування, порядок розробки шкали.

10.28.Види шкал, їхні перетворення

10.29.Призначення індексації. Види індексів.

№15 Історія соціології та сучасність.

Соц.думка розвивалась досить тривалий час.В перших цивілізаціях існують певні соц.утворення, виникають і розвиваються соц.відносини, існують соц. церемонії. Основи емпіричної бази соціології і її наукового методичного апарату закладаються починаючи з 17ст. це можна прослідкувати за фактами: 1662 р.- зроблено першу спробу аналізу рівня смертності( Дн Граунт, Е. Галлей) 1697р.- відбувся офіційно перший перепис населення Франції. 1672р.- ірландський дослідник Петті провів перший аналіз населення за рівнем життя. Більша частина населення була зайнята роботою на «бари». В кінці 17ст. Зюсмільх дослідив особливості народжуванності та вступу в шлюб. Перша половина 19ст.ознаменована початком соц. досліджень щодо злочинності та самовбивць( Кетле, Едмондс). 1839 р. вперше у третьому томі 6-томного курсу позитивної філософії вперше використовується термін соціологія(О. Конт)

№16 Особливості розвитку соц. думки в Україні.

Розвиток протосоціологічної знання в Укр. В 17- поч. 19 ст.повязаний з появою якісно нових явищ, котрі історично вплинули на стан нац. Культури, науки і на еволюцію укр. Нац. Свідомості, котра поступово починала зазнавати впливу теоретичних та культурних чинників у звязку з появою поряд з православною ідеологією. 40-50-ті роки 19ст.відзначаються поглибленням кризи кріпосної системи в Російській імперрії, що зумовили загострення політичної та ідейної боротьби. Характерною особливістю цієї кризи було переплетення антикріпосницьких настроїв у митрополії з нац-визвольними в нац. околицях, особливо на Україні.За таких умов в Укр. в грудні 1845-січні 1846 виникає перша організація з явним політичним спрямуванням «братство св. Кирила і Мефодія». Його організаторами були М. Костомаров, В. Бєлозерський, М. Гулак, Т. Шевченко, П.Куліш. Мета товариства – ліквідація кріпосного права, знищення привілеїв для вищих станів суспільства, встановлення республіканської форми правління та обєднання усіх словянських народів на основі федерації.Передумови соц думки в Укр були закладені в працях філософа П. Юркевича. Його вважають засновником екзистенціалізму.Драгоманов вважав, що федеративний принцип взаємозвязкународів Росії найкращий.Національність не може бути причиною насилля над людьми,а права осіб будь-якої нац. мають бути рівними. Б. Кістяківський зробив великий вклад в розвиток соц. думки в Укр.Його погляди відносилися до соц. права. В. Липинський зосередившись на проблемах держави зумовлена особливастю взаємовідносин між провідними верствами суспільства.Розвиток етнографічних досліджень сприяв розвитку етносоціології. Факти започаткування е.с. наявні в матеріалах П. Куліша, М.Грабовського, М.Максимовича.

№17Поняття суспільства та класифікація:

Суспільство розглядається з багатьох позицій:1) як соц. обєднання, в якому формуються норми, правила, що регулюють відносини між індивідами;2) на основі функціональних ознак: визначаються певні соц. органи, які виконують відповідні функції( ними є соц. інститути, соц. організації);3)інтегративна позиція: суспільство розглядається як соц. система, що має певні характеристики : Ознаки суспільства: наявність теріторії; наявність культури а також її основних елементів( мова, традиції, звичаї, мистецтво. Норми та правила); відтворення населення; політична незалежність. Класифікація суспільств: здійснюються за допомогою різних ознак:1. мова- англомовне, російськомовне тощо.2. релігія- мусульианське, християнське тощо.3. спосіб життя- сусп. Що жили збиральством, аграрні, промислові( індустріальні, постіндустріальні)

№ 20 Основні складові суспільства

Сусп. Є складною соц. системою. Основними елементами якої є люди, їх взаємодія, звязки та відносини між ними.Соц. структура сусп. Складається з двох компонентів:соц.звязків та соц.складу. Соц.система- цілісне утворення, основним елементом якої є люди, їх звязки, та відносини між ними. Соц.звязки – набір фактів, які зумовлюютьспільну діяльність у певних сукупностях в певний час для досягнення тих чи інших цілнй. Соц.склад- набір елементів, з яких складається соц.структура. соц.структура.- стійкий зв'язок елементів в соц.системі. Основними елементами соц.структури є індивіди, які займають певні позиції(статус) і виконують певні соц.функції(ролі), обєднання цих індивідів на основі їх статусних ознак у групи, ссц.територіальні, етнічні та інші сукупності та ін. Соц.система у широкому значенні є системою звязків між різними видами соц.сукупностей. Соц.структура у вузькому значенні найчастіше застосовується до соціально- класових та соціально-групових сукупностей.

№21 Інституціалізація як соц.явище.

В процесі соц.взаємодії відносини між субєктами набувають певного упорядкування, а саме: формалізуються, стандартизуються та певним чином структурузуються. В соц.житті для регулювання створюються, встановлюються певні правила та соц.норми. Їх встановлення і є процесом формалізації суспілтних відносин. Стандартизація- процес, який відображає при визначенні норм і правил і на цій основі встановлення певних стандартів, які можуть відображатися у певних цінностях, ідеалах суспільства. Структурування- утворення в процесі упорядкування суспілтного життя певних обєднань (структур), а саме соц.інститутів і соц.організацій. Інституціалізація- процес стандартизації, формалізації та структурування суспільного життя.

№19 Теорія соц.стратифікації.

Страта(соц.група) являє собою реальну сукупність людей, обєднаних між собою на спільних позиціях або тих людей, які мають спільнусправу, яка прозводить до конструювання даної сукупності в соц.структурі суспільства та протиставленню іншім соц.сукупностям. Існують різні критерії стратифікації (Р. Дарендорф- критерій авторитету, Л.Корнер- дохід, профеційний престиж, освіта,етнічна принадлежність, Л.Барбер-положення, яке займають родичі, релігійність, А. Турен- критерій достопу до інформації)Крім того, існують такі основні підходи визначення стратифікаційної структури суспільства:1)поділ на три страти(ті, хто керує,ті, ким керують,середній клас)2)поділ за системою ознак: освіта,Знання,могутність,престиж,влада,положення родичів,етнічна принадлежність,соц.мобільність.Теорія соц.мобільності Методологічною основою теорії соц.мобільності є теорія соц.стратифікації.Соц.мобільність – змінена індивідом або групою соц.статусу, місця, яке вони займають в соц.структурі суспільства,процес переходу з однцєї страти до іншої. Термін «соц.мобілтність» було введено в соціологію в 1927р П. Сорокіним.

№18 Соціальна структура суспільства.

Соц. структура суспільства є частиною соціальної системи та складається з 2-х компонентів соц. звязків та соц. складу. Соц. система – цілистне утворення основним елементом якого є люди, їх звязки, взаємодія, відносини. Соц. звязки – набір фактів, які зумовлюють спільну діяльність у певних сукупностях в певний час для досягнення тих чи інших цілей. Соц. склад – набір елементів , з яких склаадється соц. структура. Соц. структура – стійкий зв'язок елементів в соц. системі. Основними елементами соц. стуктури є індивіди, які займають певні позиції (статус) і виконують певні соц. функції.(ролі) оюєднання цих індивідів на основі їх статусних ознак у групи соц.- територіальні, етичні та інші сукупності і т.д.

Соц. структура у широкому значенні є системою звязків між різними видами соціальних сукупностей. Соц. структура у вузькому значенні найчастійше застосовується до соціально – класових та соціально –групових сукупностей.

Види соціальних структур: національно – етична, соціально –демографічна,соціально –професійна,соціально –класова ,соціально –рольова .

1.8. Особливості соціології , як наукової дисципліни , що вивчає людське суспільство.

Соціологія розвивається не ізольовано, а в постійному взаємозв'язку з іншими суспільними науками. Особливо важливо розглянути співвідношення і взаємодію соціології з соціальною філософією, історією, політологією, економічною наукою та деяки¬ми іншими суспільними науками. Перш за все необхідно порівняти соціологію й соціальну філо¬софію. Соціологія, як і багато інших наук, вийшла з філософії. Що ж таке соціальна філософія? Соціальна філософія являє собою розділ філософії, де осмислюється якісна своєрідність суспільства в його відмінності від природи. Вона аналізує проблему сенсу й цілей існування суспільства, його походження, перспектив, спрямова¬ності, рушійних сил і розвитку. Різниця між соціальною філо¬софією і соціологією виявляється у методі дослідження соці¬ального. Філософія вирішує суспільні проблеми абстрактно, керу¬ючись певними настановами, які випливають з низки логічних роздумів. На думку «батьків-засновників» соціології, суспільне життя повинно вивчатися не абстрактно, а на основі методів емпі¬ричної (дослідної) науки. Порівнюючи соціологію та історію, слід підкреслити, що між цими двома науками чимало спільного. І та й інша вивчають усе суспільство, а не тільки якусь одну його частину. Але між цими науками є чимало суттєвих відмінностей, які йдуть по лінії перш за все своєрідності їх характеру, природи, їх співвідношення — це співвідношення теорії та історії, теорії суспільного розвитку та його історії. Дуже важливо також визначити правильне співвідношення соціології та політики, їх тісний взаємозв'язок визначається тим, Ідо, по-перше, соціальні спільноти, соціальні організації та інсти¬тути виступають найважливішими суб'єктами й об'єктами полі¬тики; по-друге, політична діяльність являє собою одну з основних форм життєдіяльності особи і її спільностей, які безпосередньо впливають на соціальні зміни в суспільстві; по-третє, політика як дуже широке, складне й багатогранне явище проявляється у всіх сферах суспільного життя (економічна політика, соціальна політи¬ка, культурна політика і т. ін.) і багато в чому визначає розвиток

суспільства в цілому. Як і політологія, усі вони, на відміну від соціології, вивчають не суспільство як цілісну соціальну систему, а ту чи іншу його частину, сферу, сторону. Так, економічна наука зо¬середжує свої зусилля на дослідженні матеріального виробництва, економічної діяльності людей, зміни в яких впливають на соціаль¬ні процеси. Ось чому, по-перше, соціологія не може не спиратися на економічну теорію, не взаємодіяти з нею. З іншого боку, еко¬номічні процеси, як показує життя, чим далі, тим більше залежать від впливу соціальних умов і факторів і їх використання у вироб¬ництві, розподілі, обміні й споживанні. І це також вимагає поси¬лення взаємодії економічної і соціальної наук. Це саме можна ска¬зати про співвідношення соціології з іншими спеціальними суспіль¬ними науками.

2.23. Функціональні теорії Т.Парсона та Р.Мертона, їх відмінності.

Виступаючи багато в чому послі¬довниками Г. Спенсера, сучасні соціологи-функціоналісти і, перш за все, американський соціолог Роберт Мертон (народ, у 1912 р.), поділяють точку зору, згідно з якою суспільство в цілому і його ок¬ремі частини мають найтісніший взаємозв'язок, котрий підкріп¬люється їх функціями. Інакше кажучи, у суспільстві все зв'язано одне з одним. Паралельно із функціоналізмом розвивалася інша велика соціо¬логічна школа, очолювана американським соціологом Талкоттом Парсонсом (1902 — 1979), яка отримала назву «структурний функці¬оналізм». Вихідною точкою у формуванні структурного функціоналізму став принцип системної побудови суспільства. ГІарсонс визначив, що для всіх соціальних систем характерний набір із чотирьох ос¬новних функцій: адаптація — будь-яка соціальна система пристосо¬вується або адаптується як до внутрішньої ситуації, так і до змін зовнішнього середовища; ціледосягнення — система визначає й досягає поставлених цілей; Інтеграція — система зв язує й ув язує І всі свої компоненти, а також усі інші свої функції; збереження ' зразка — будь-яка соціальна система створює, вдосконалює, збері- і гає, оновлює мотивацію індивідів, зразки їхньої поведінки, куль¬турні принципи. Наведена загальна структурно-функціональна сітка накладалася Парсонсом на всі соціальні явища, включаючи мікро- та макрорівні, тобто рівні окремих особистостей, малі співтовариства й колективи та рівень великих спільностей аж до цілих цивілізацій.

2.25. Витоки української соціології , їх характерні риси.

Історія зберегла до нашого часу кілька цікавих документів — пам'яток соціальної думки Київської Русі: «Повчання Володимира Мономаха», «Слово Даніїла Заточника», «Слово о полку Ігоревім» тощо. «Повчання Володимира Мономаха», наприклад, викладає правила суспільної моралі, пропагує ідею правосуддя великого кня¬зя. У різні історичні часи висловлювалися суперечливі думки з при¬воду козацької держави як прототипу українського національного суспільства. Так, один із дослідників цієї проблеми пише: «Напри¬кінці XV ст. на широкий історичний простір виходить нова соціаль¬на сила — козацтво. Запорізька Січ бере на себе функцію україн¬ської державності й створює унікальну для середньовіччя політичну організацію — козацьку республіку». Апогею свого розвитку ко¬зацьке суспільство зазнало за часів національно-визвольної бороть¬би під головуванням Богдана Хмельницького. Влада українського гетьмана тоді розповсюджувалася на Київське, Бреславське, Черні¬гівське воєводства. На цій території Хмельницький і намагався створити козацьке суспільство та незалежну державу. Важливий внесок у розвиток соціальної думки в Україні в XVII — XVIII ст. зробила Києво-Могилянська академія. Викладачі та випу¬скники цього навчального закладу відіграли значну роль у станов¬ленні вітчизняної культури. Вершиною розвитку просвітництва й гуманістичних традицій академії стала соціальна філософія видаї ного мислителя, поета, мандрівного філософа й просвітника Г. С. Ско¬вороди (1722 — 1794). У своїх філософських працях він підкрес¬лював проблему справедливої рівності людей, права кожної особи на свободу та щастя. Наступний етап розвитку соціальної думки в Україні збігається з періодом кризи феодально-кріпосницької системи в Росії. У 1846 р. Києві було створено Кирило-Мефодіївське товариство, засновни¬ками його стали Костомаров, Гулак, Куліш, Білозерський, а пізніше р. Г. Шевченко. За допомогою цього товариства слов'янських на¬родів та формування розповсюджувалися ідеї звільнення всіх сло¬в'янських народів та формування слов'янської федеративної рес-публіки.