6.Населення

Понад 85 % населення — французи. Це нащадки кельтських племен (галлів), які були завойовані і романізовані Стародавнім Римом. Французька мова належить до романської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Назва країни походить від назви германських племен франків, які захопили Галлію в V-VI ст., але незабаром самі були асимільовані місцевим населенням. Крім французів, на окраїнах невеликими групами живуть корсиканці, каталонці, баски, бретонці, фламандці, ельзасці, які є нащадками аборигенного населення або за своїм походженням і мовою близькі до сусідніх народів. Найбільшою серед цих груп є ельзасці на кордоні з Німеччиною, які говорять німецькою та французькою мовами. За своєю релігією більшість французів є католиками. За межами Франції французькою мовою розмовляють франко-канадці, валлони (Бельгія) і франко-швейцарці. Французька мова також має офіційний статус у більшості колишніх колоній Франції, особливо в Африці. Демографічні показники населення Франції однотипні з іншими розвиненими країнами. Специфічним є те, що низький природний приріст унаслідок парцеляризації сільського господарства став реальністю тут ще в XIX ст. З ним пов'язана інтенсивна імміграція. За 1850—1914 рр. в країну в'їхало 4,3 млн іноземців, а між першою та другою світовими війнами ще 3,0 млн. Переважали трудові мігранти, хоча чимало було й політичних. Зараз 7 % населення Франції становлять іноземці. В основному це робітники. Найбільше серед них італійців, іспанців і португальців; із колишніх колоній - алжирців, із Центральної Європи — поляків. Еміграція з Франції ніколи не набувала таких масштабів, як із Великобританії. Найбільшим було переселення французів у XVII—XVIII ст. до Канади. Середня густота населення у Франції (105 чоловік на 1 км кв.) значно менша, ніж у її північних та східних сусідів. Межа внутрішніх відмінностей проходить по лінії Гавр - Марсель: на схід від цієї умовної лінії густота населення більша, на захід - менша. Максимальних показників густота населення досягає у Фландрії, в басейні Сени, долинах Рейну і його приток, Рони і Ґаронни, на узбережжі Бретані і Провансу.

Понад 78 % французів живуть у містах. Характерною є домінуюча роль Парижа, де мешкає 1/6 всього населення. З інших тільки метрополітени Ліона і Марселя мають трохи більше мільйона жителів. Переважають малі і середні міста, а в сільській місцевості — хутори і невеликі села. Такий тип розселення спричиняє маятникові міграції. Так, 80 % працюючих на автомобільному заводі компанії «Пежо» в маленькому містечку Сошо проживають у навколишніх поселеннях. Така ж картина на металургійному комбінаті в Дюнкерку. Міста Франції, як правило, старовинні і багаті на історичні та архітектурні пам'ятки і мистецькі скарби. Основний їх каркас виник Ще за часів Стародавнього Риму.

Середня тривалість життя (на 2008 рік) становила 77 роки у чоловіків і 83 роки у жінок. Рівень народжуваності (на 1000 людей) - 13. Рівень смертності (на 1000) - 9. 26,4% населення перебуває у віковому інтервалі 0-19 років, 58,9% - від 20 до 64 років, у продуктивному віці - понад 40% французів, а безробітних - 12%.

Панівною релігією у Франції є християнство (католики - 45 млн. осіб (8 з 10). Друга за кількістю послідовників релігія - іслам (4 млн. осіб). Протестантів - 800 тис. Іудеїв - 650 тис. осіб.

Офіційною мовою є французька, однак на околицях країни розмовляють баскською (Піренеї), каталонською (Руссільон), німецькою (Ельзас), бретонською (Західна Бретань), фламандською (район Дюнкерка) і корсиканською (діалект італійського на Корсиці). Французи, як правило, вчать і знають іноземні мови, але дуже неохоче розмовляють ними з іноземцями. Якщо іноземець хоча б трохи висловлюється по-французьки, його сприймають доброзичливо і з захопленням. Однак, французи не роблять знижку на погане знання мови і говорять дуже швидко. У сфері обслуговування англійською говорять, але, як правило, не дуже добре.

Французька нація – одна із найстарішихна європейському континенті, з багатою історією і культурою, можливо тому, Французи швидше галантні, ніж ввічливі, скептичні і обачливі, хитрі і меткі. В той же час вони довірливі і великодушні. У Франції люблять і уміють говорити. Розмова французів носить невимушений характер і є швидкою. Система освіти орієнтована на виховання незалежних і критично настроєних громадян. У діловому житті істотну роль відіграють особисті зв’язки і знайомства. Партнерів прагнуть знайти через посередників, зв’язаних дружніми, сімейними або фінансовими відносинами. Французи майстерно відстоюють свою позицію, при цьому достатньо жорстко ведуть переговори. Французи не завжди пунктуальні. На прийомах слідують правилу: чим вищий статус гостя, тим пізніше він приходить. Бути запрошеним на вечерю своїм діловим партнером вважається у Франції винятковою честю.

Французу приємніше чути поганий французький, чим відмінну англійську мову, крім того, вони неполюбляють американців. У липні і серпні ділове життя у Франції завмирає. Не прийнято наносити візити з 20 грудня по 14 січня, оскільки багато хто в цей час бере додаткову відпустку. Французи достатньо стримані в повсякденних витратах, проте не жаліють грошей на щорічний відпочинок. Париж – законодавець мод. Проте парижани одягаються достатньо непомітно, практично. Джемпер, светр, джинси – повсякденний одяг, що впадає в очі на вулицях Парижа.