3.Рельєф

У Франції представлені три різних типа рельєфу – гори, плато і рівнини . Особливості структури поверхні країни такі, що наявність кількох підвищених територій не являється перепоною для зв`язку між рівнинами. Піренеї, Альпи і Юра – гори альпійської системи. Центральний масив, Армориканський масив, Вогези і Ардени – зруйновані залишки старовинних грецьких гір. Парижський басейн (Північно – Французька змінна), Гаронська змінна (Аквітанський басейн) і грабен Рони і Сони – рівнини з малими амплітудами висот.

Гори. Вздовж кордону з Іспанією протягається гірський ланцюжок Піренеїв. В льодовиковий період Піренеї не піддавалися сильному зледенінню. Там немає великих озер, живописних долин і зубчастих гребенів, характерних для Альп. Через важкість доступу через перевали зв`язок між Іспанією і Францією обмежений. Контактують ці країни через вузькі проходи між горами, яких є не багато та через моря на заході і сході.

Альпи частково створюють кордон між Францією з Італією і Швейцарією (до Женевського озера), а частково простягаються на південний схід аж до р. Рони. У високих горах ріки виробили глибокі долини, а льодовики, які займали ці долини в льодовиковий період розтягнули і заглибили їх. Величезні вершини, як наприклад найвища точка західної Європи гора Монблан (4807м.), яскраво виділяється на фоні льодовикових долин. На відміну від Піренеїв, в Альпах є ряд відносно легко доступних перевалів.

Гори Юра, попри які проходить кордон з Швейцарією, розташовані між Женевою і Базелем. Вони мають складчасту будову, вони дещо нижчі і менш розчленовані порівняно з Альпами, але сформувалися в ту ж епоху і мають тісний геологічний зв`язок з Альпами.

У Франції в горах альпійської системи немає значних покладів руди. Проте, завдяки великим висотам і надлишкам опадів, ці гори є важливим джерелом води та енергії. Грунти гірських районів за винятком дна долин, вони не придатні для землеробства. Схили долин вкриті лісами, і лісове господарство відіграє важливу роль в економіці цих районів. Гірські пасовища, розміщені вище межі лісу і служать основою для розвитку молочного господарства.

Центральний масив, розташований між басейнами річок Луари, Гарони і Рони, являє собою величезний масив, який виник внаслідок розрухи старих грецьких гір. Подібно іншим старим гірським областям Франції, він піднявся в альпійську епоху, при цьому більш м`якші породи в Альпах були складені у складки, а тверді породи Центрального Французького масиву розбиті тріщинами і розломами. По таких змінених зонах піднімались розплавлені породи, що супроводжувалися вулканічними виверженнями. Ці вулкани втратили свою активність. Але на поверхні масиву збереглося багато згаслих вулканів та інших вулканічних форм рельєфу.

Армориканський масив, який займає територію п-ва Бретань і Котантен, менше піднятий і менше розбитий тріщинами у порівнянні з Центральним Французьким масивом. Проте не дивлячись на малі висоти, Армориканський масив глибоко розчленований річковими долинами і там не багато рівнин. Переважають круті схили з слабородючим грунтом, що дає невеликі можливості для розвитку сільського господарства.

Гори Вогези, які відділяють долину Рейна в Ельзасі від іншої частини Франції, досягають завширшики всього 40 км. Згладжені поверхні цих гір підіймаються над глибокими долинами.

Грабен Рони і Сони в південно-східній частині Франції утворюють вузький прохід між Альпами на сході і Центральним Французьким масивом на заході. Він складається із ряду невеликих ущелин, розділених сильно розчленованими піднятими ділянками.