Складається:

1.Основополагающие принципы(1-6);

II. Сфера применения Руководящих принципов(7-8).

III. Общие направления предупреждения(9).

IV. Процессы подготовки к жизни в обществе(10).

1. Семья(11-19).

2. Образование(20-31).

3. Община(32-39).

4. Средства массовой информации(40-44)

V. Социальная політика(45-51).

VI. Законодательство и отправление правосудия в отношении несовершеннолетних(52-59).

VII. Исследования, разработка политики и координація(60-66).

"Права человека" Сборник международных договоров Том I, Универсальные договоры Организация Объединенных Наций Нью-Йорк и Женева, 1994 год.

6. Правила ООН щодо захисту неповнолітніх, позбавлених волі прийняті Генеральною Асамблеєю ООН (резолюція 45/113 від 14.12.1990 р.), визначають вимоги щодо утримання неповнолітніх, позбавлених волі, — зокрема неповнолітні мають право на умови, які відповідають вимогам поваги до людської гідності, санітарії та гігієни.

7. Зведення принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню або ув’язненню в будь-якій формі 1988 р. тощо. Оскільки ці документи були затверджені резолюціями головних або допоміжних органів ООН, вони не є юридично обов’язковими, проте багато держав втілили їх положення у своєму національному законодавстві.

Сатут Міжнародного кримінального суду, що був прийнятий дипломатичною конференцією повноважних представників держав під егідою ООН у липні 1998 року, до міжнародних злочинів відніс геноцид, злочини проти людства, воєнні злочини і агресію. До злочинів проти людства і воєнних злочинів включено, зокрема, такі злочини проти цивільних осіб як вбивство, винищування, поневолення, депортація, позбавлення волі, катування, різні форми сексуального насильства переслідування будь-якої групи суспільства за політичними, національними, етнічними, культурними, релігійними, статевими та іншими мотивами насильницькі зникнення людей апартеїд інші нелюдські діяння подібного характеру.

Зведення принципів захисту всіх осіб, що піддаються затриманню або ув'язненню в якій би то не було формі (затверджених резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1988 р.)

8. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання 1984р.

Держави - сторони цієї Конвенції,беручи до уваги, що згідно з принципами, проголошеними у Статуті Організації Об'єднаних Націй, визнання рівних і невід'ємних прав усіх членів людської спільноти є основою свободи, справедливості й загального миру,визнаючи, що ці права випливають із гідності, властивої людській особі,беручи до уваги зобов'язання держав згідно зі Статутом, зокрема статтею 55, сприяти загальній повазі та додержанню прав людини й основних свобод,враховуючи статтю 5 Загальної декларації прав людини та статтю 7 Міжнародного пакту про громадянські й політичні права, які передбачають, що нікого не може бути піддано катуванню та жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню,враховуючи також Декларацію про захист усіх осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, прийняту Генеральною Асамблеєю 9 грудня 1975 року,бажаючи підвищити ефективність боротьби проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.

9. Ідея розробки універсальних норм, які стосуються поводження з в'язнями, вперше була висунута Міжнародною кримінальною і пенітенціарною комісією, що підготувала збірник правил, які були схвалені Лігою Націй у 1934 році. В 1951 році Комісію було розпущено, після того як провідну роль у міжнародній діяльності, що проводилась до того часу Комісією, стала відігравати Організація Об'єднаних Націй. Однак, перш ніж передати свої функції Організації Об'єднаних Націй, Комісія переглянула текст правил, які мали бути представлені першому Конгресові Організації Об'єднаних Націй з профілактики злочинності і поводження з в'язнями, що відбувся в Женеві 1955 року. 30 серпня Конгрес одностайно затвердив нові правила і рекомендував Економічній і Соціальній Раді схвалити їх.

10. Oсновні принципи поводження з ув’язненимиРезолюція 45-ї cecії Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1990 рокуГенеральна Асамблея,беручи до уваги давні намагання Організації Об'єднаних Націй гуманізації кримінального правосуддя i захисту прав людини;беручи також до уваги, що правильна політика попередження злочинності i боротьби з нею має важливе значення для успішного планування економічного i соціального розвитку;визнаючи, що мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями, прийняті першим Конгресом Організації 0б'єднаних Націй з попередження злочинності i поводженню з правопорушниками, мають велике значення i вплив на розвиток кримінальної політики i практики;враховуючи висловлену на попередніх конгресах стурбованість з приводу різного роду перепон, які заважають повному здійсненню цих правил;визнаючи, що повному здійсненню цих правил буде сприяти застосування основних принципів, що їx визначають;посилаючись на резолюцію 10 про статус ув'язнених i резолюцію 17 про права ув'язнених, прийняті сьомим Конгресом Організації 0б'єднаних Націй з попередження злочинності i спілкуванню з правопорушниками;посилаючись також на заяву, зачитану на десятій ceciї Комітету попередження злочинності i боротьби з нею Міжнародною асоціацією допомоги в'язням, Міжнародною Конфедерацією католицьких благодійних організацій, Koмiciєю церков з міжнародних питань Всесвітньої Ради церков, Міжнародною асоціацією працівників освіти за мир у всьому світі, Міжнародною федерацією прав людини, Міжнародною радою з навчання дорослих, Міжнародною спілкою студентів, Bcecвiтнiм альянсом молодих християн i Всесвітньою радою корінних народностей, які є неурядовими організаціями, що мають консультативний статус категорії II при Економічній i Соціальній Раді;посилаючись також на відповідні рекомендації, покладені в зміст доповіді Міжрегіональної підготовчої наради для восьмого Конгресу з політики в галузі кримінального правосуддя в зв'язку з проблемами тюремного ув'язнення, здіснення інших правових санкцій i альтернативних заходів;визнаючи, що проведення восьмого Конгресу Організацій 0б'єднаних Націй з попередження злочинності i поводженню з правопорушниками співпадає з Міжнародним роком просвіти, проголошеним Генеральною Асамблеєю в її резолюції 42/104 від 7 грудня 1987 року;бажаючи відобразити перспективу, відзначену сьо­мим Конгресом, а саме те, що функція системи кримінального правосуддя полягає в сприянні захисту ос­новних цінностей i норм суспільства;визнаючи розумність розробки декларації з прав ув'язнених;підтверджуючи основні принципи поводження з ув'язненими, які є в Додатку до цієї резолюції, i про­сить Генерального секретаря Організації 0б'єднаних Націй довести їx до відома держав-учасниць.

.