
- •§1. Основні поняття кінематики поступального руху. Способи задання руху. Швидкість та прискорення.
- •1. Векторний спосіб задання руху.
- •2. Координатний спосіб задання руху.
- •3. Параметричний спосіб задання руху.
- •4. Прискорення.
- •Принцип відносності Галілея.
- •Кінематика обертального руху
- •1. Кутова швидкість. Зв’язок між кутовою і лінійною швидкостями та кутовим і тангенціальним прискоренням.
- •§4. Плоский рух твердого тіла
- •§5. Закони Ньютона
- •1. Перший закон Ньютона
- •2. Маса.
- •3. Другий закон Ньютона.
- •4. Третій закон Ньютона.
- •§6. Закон збереження кількості руху. Реактивний рух. Центр мас
- •∙§7.Види взаємодій. Закон всесвітнього тяжіння
- •2. Вага тіл.
- •§8. Космічні швидкості
- •§9. Сили пружності. Сили тертя
- •2 Сили тертя
- •§10. Рух під дією сил тертя. Явища застою і заносу.
- •Розділ III. Неінерційні системи відліку. Сили інерції.
- •§11.Неінерційні системи відліку, що рухаються поступально. Невагомість. Принцип еквівалентності
- •§12. Системи відліку, що обертаються.
- •§13. Прискорення Коріоліса. Cила Коріоліса.
- •§14. Межі застосування законів класичної механіки
- •§ 15. Механічна робота. Потужність
- •1. Механічна робота.
- •2. Потужність.
- •§ 16 Механічна енергія. Кінетична енергія. Теорема про кінетичну енергію
- •2. Кінетична енергія.
- •§17. Консервативні сили. Потенціальна енергія.
- •§18. Робота сили тяжіння.
- •§19. Закон збереження механічної енергії.
- •§20. Абсолютно пружний і абсолютно непружний удар
- •§21. Основне рівняння динаміки обертального руху. Момент інерції. Момент імпульсу (момент кількості руху)
- •Обертальним рухом називають такий рух твердого тіла, під час якого всі його точки рухаються по колах, центри яких лежать на одній прямій, що називається віссю обертання.
- •2. Векторна величина , яка дорівнює добутку моменту інерції на кутову швидкість, називається моментом імпульсу:
- •Теорема Гюгенца-Штейнера.
- •3. Вільні осі обертання
- •§22. Закон збереження моменту імпульсу.
- •§23. Кінетична енергія обертального руху. Аналогія понять та рівнянь при поступальних і обертальних рухах
§5. Закони Ньютона
В основу класичної механіки покладено три закони, вперше сформульовані Ньютоном.
1. Перший закон Ньютона
Перший закон динаміки ( перший закон Ньютона) виражає встановлений ще Галілеєм закон інерції: тіло( матеріальна точка) зберігає стан спокою або прямолінійного рівномірного руху, взаємодії з боку інших тіл не змушують його змінити цей стан. Такі тіла називають вільними, а їх рух – вільним рухом. Всі тіла зазнають впливу інших тіл, і вільних тіл не існує.
Існують такі системи відліку, в яких тіла зберігають стан спокою або рівномірного прямолінійного руху, якщо на нього не діють інші тіла або ж дія інших тіл компенсується.
Системи відліку, в яких виконується перший закон Ньютона, називаються інерційними. Перший закон Ньютона фактично є означенням інерційних систем відліку. Як показують спостереження, систему відліку з початком координат в центрі Сонця і осями, напрямленими до віддалених зірок, можна вважати інерційною. Всі інерційні системи відліку рівноправні: всі механічні явища протікають у них однаково і закони Ньютона для всіх таких систем мають однакову форму. Тому жодними механічними дослідами, перебуваючи всередині даної системи відліку, неможливо встановити, чи вона рухається рівномірно і прямолінійно чи вона знаходиться в стані спокою. Цей принцип вперше було сформульовано Галілеєм (1636 р.) і тепер він носить назву “принцип відносності Галілея”. Альберт Ейнштейн (1905 р.) узагальнив цей принцип на явища будь-якої природи.
2. Маса.
Будь-яке тіло чинить опір під час зміни стану його руху.
Властивість тіла зберігати стан свого руху (спокій – рух із нульовою швидкістю) називають інертністю.
Різні тіла мають різну інертність. Наприклад, змінити швидкість навантаженого автомобіля значно важче, ніж велосипеда. Якою ж величиною вимірювати інертність тіл?
Щоб дати відповідь на це запитання, вдамось до такого експерименту. Нехай маємо систему матеріальних точок, що взаємодіють лише між собою і не взаємодіють з іншими точками, які не належать даній системі. Таку систему матеріальних точок будемо називати замкненою.
Нехай
замкнена система складається тільки з
двох матеріальних точок, які рухаються
з швидкостями
і
,
малими порівняно зі швидкістю світла.
Нехай внаслідок взаємодії їх швидкості
змінюються на деяку величину
і
за
проміжок часу
.
Будемо змінювати характер взаємодії,
спосіб взаємодії, тривалість взаємодії
цих двох точок і спостерігати за змінами
їх швидкості. Як показали чисельні
експерименти, відношення
залишаться сталими для даних матеріальних
точок і не залежать від способу, характеру
і тривалості взаємодії. Замінивши дані
точки іншими і. провівши аналогічні
експерименти, впевнимось, що відношення
зміни їх швидкостей внаслідок взаємодії
залишається сталим, а числове значення
цього відношення буде іншим. Провівши
серію таких експериментів переконаємось,
що відношення зміни швидкостей двох
матеріальних точок залишається сталим,
а величини його залежать лише від
інертних властивостей цих точок і не
залежать від способу і характеру
взаємодії. Якщо кожній матеріальній
точці приписати певний коефіцієнт
,
який характеризує її інертні властивості,
то на основі розглянутих експериментів
можна записати таке співвідношення:
-
=
,
або
= -
(5.1)
де коефіцієнти
і
– сталі величини, що мають однакові
знаки і не залежать від характеру
взаємодії між матеріальними точками.
Коефіцієнти
і
залежать лише від самих матеріальних
точок системи, і їх називають інертними
масами або просто масами. Знак мінус у
формулах Error: Reference source not found означає те,
що вектори
і
,
мають протилежний напрям.
Отже, відношення мас двох матеріальних точок дорівнює відношенню приросту їх швидкостей, що відбувається внаслідок взаємодії між ними, взятими з протилежними знаком.
Щоб від відношення мас перейти до маси, необхідно масу певного тіла вважати рівною одиниці. У фізиці за одиницю маси прийнято один кілограм (1 кг). Один кілограм – це маса еталонної гирі, виготовленої з платино-іридієвого сплаву, яка зберігається в Міжнародному бюро мір і ваг, що знаходиться в Севрі під Парижем.
Таким чином, маса характеризує інертні властивості тіл і є кількісною мірою інертності тіла. В сучасній фізиці розглядаються два види матерії – речовина і поле, які тісно пов’язані між собою. Звичайні тіла (речовина) та фізичні поля (електромагнітне, ядерне та ін.) – якісно різні види матерії, але поняття маси відноситься як до речовин, так і до поля. Маса є мірою інертності матерії в будь-якому її виді.