Техніко-економічна ефективність

СТАНДАРТИЗАЦІЇ

Стандартизація є невід’ємною часткою робіт по створенню нової техніки і характеризується в цілому високою економічною ефективністю. Остання визначається тим, що стандартизація дозволяє:

• привести показники якості продукції у відповідність з досягненнями науки і техніки;

• комплексно ув’язати властивості сировини, матеріалів, півфабрикатів і готової продукції; скоротити строки, трудомісткість розробки і освоєння виробництва нових видів продукції;

• впорядкувати системи документації;

• підвищити рівень спеціалізації виробництва;

• здійснити нагляд за впровадженням і додержанням стандартів в народному господарстві.

Економічна ефективність стандартизації може бути визначена в масштабі всього народного господарства, галузі виробництва або окремого підприємства. Для цього виконують спеціальні економічні розрахунки, які проводяться:

• при включенні в план робіт з стандартизації теми, пов’язаної з розробкою стандартів;

• при поданні проектів стандартів на затвердження;

• після впровадження стандартів.

Розрахунки проводяться у відповідності до існуючих нормативних документів.

Економічний ефект від стандартизації складає виражену в грошових чи натуральних показниках економію живої і матеріалізованої праці в суспільному виробництві в результаті впровадження стандарту з урахуванням необхідних затрат. Визначається він на основі тих же принципів, що і економічний ефект науково-технічного прогресу, складовою частиною якого є стандартизація.

При проведенні робіт з стандартизації критерії економічної ефективності повинні бути основними, що визначають напрямок цих робіт і рівень показників, що закладаються в стандарти. Тому визначення величини економічного ефекту повинно проводитися, починаючи з початкової стадії, і супроводжувати весь процес розробки стандарту з метою вибору і встановлення оптимального рівня стандартизованих показників.

Вже при розробці планів і програм стандартизації за укрупненими показниками визначається величина очікуваного економічного ефекту, який уточнюється при складанні технічного завдання на розробку кожного конкретного стандарту. В процесі роботи по створенню стандарту проведення техніко-економічних розрахунків має на меті вибір оптимального варіанту вирішення завдань стандартизації.

Контрольні запитання

1. Ким проводиться атестація виробництва?

2. Які документи повинно мати підприємство до початку атестації?

3. Яке основне завдання перевірки виробництва?

4. Коли припиняється дія атестату виробництва?

5. В який термін направляється апеляція у разі незгоди із зауваженнями?

6. Чим відрізняються поняття оптимальний рівень якості продукції та технічна досконалість продукції?

7. За якими ознаками поділяють методи оцінки рівня якості?

8. Яка особливість розрахункового методу?

9. Коли використовують органолептичний метод?

10. Як здійснюється соціологічний метод оцінки рівня якості продукції?

11. Якими НД забезпечується проведення робіт із сертифікації продукції ЗТ?

12. Яка продукція ЗТ підлягає сертифікації?

13. Яку продукцію сертифікує ДОСЗТ?

14. З якою метою створено Укрзалізстандарт?

15. Коли можливе призупинення дії сертифікату?

16. Коли припиняються випробування з метою сертифікації?

17. Коли проводяться повторні випробування?

18. Коли заявник має право маркувати продукцію?

19. Яким знаком відповідності маркують продукцію, що не підлягає сертифікації?

РОЗДІЛ 4

МІЖНАРОДНА СТАНДАРТИЗАЦІЯ

План

1. Необхідність упровадження міжнародних стандартів.

2. Інтеграція України в світову економіку.

3. Міжнародні організації із стандартизації: мета їх створення та завдання, що стоять перед ними:

3.1 ISO – Міжнародна організація із стандартизації;

3.2 IEС – Міжнародна електротехнічна комісія;

3.3 OIML – Міжнародна організація законодавчої метрології;

3.4 Міжнародна організація мір та ваги.

3.5 Європейська організація з якості.

Міжнародна політика в галузі стандартизації проводиться в напрямку сприяння впровадження міжнародних стандартів, усунення технічних бар’єрів в торгівлі, уніфікації оформлення міжнародних і регіональних стандартів, а також систем сертифікації товарів на відповідність вимогам, що містяться в національних стандартах.

“Новий підхід” в стандартизації підштовхнув нормативну взаємодію на європейському рівні. Для кожного виду продукції повинні бути визначені “базові вимоги” у термінах повсякденного життя (персональної безпеки, інформації для споживачів, захист навколишнього середовища, захист промислової власності та комерційного господарювання).

Реформування національних систем стандартизації, сертифікації та акредитації спрямоване на досягнення економічного зростання , підвищення добробуту більшості населення України, підтримки вітчизняного виробництва, захисту конституційних прав громадян. Цей курс має на меті інтеграцію України у світову економіку, забезпечив вступ до Світової організації торгівлі (WTO), реалізацію Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу (ЄС).

З метою зближення системи національного технічного регулювання з європейською Держстандарт України ініціював прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.97 №244 “Про заходи щодо поетапного впровадження в Україні вимог директив ЄС, санітарних, екологічних, фітосанітарних норм та міжнародних і європейських стандартів”, яка є розгорненим планом зближення українського законодавства, норм і правил, що визначають вимоги до продукції, з міжнародним і європейськими та передбачає розробку 25 Законів України, підготовку 14 галузевих програм обновлення нормативної бази з урахуванням міжнародних і європейських стандартів.

Всесвітній день стандартизації відзначається кожного року 14 жовтня і він є святкуванням народження ISO. Цього дня делегати з 25 країн розпочали свою зустріч у Лондоні на засіданні комітету ООН в 1946 році і прийняли рішення про створення нової міжнародної організації, метою якої було б встановлення міжнародної координації та уніфікації промислових стандартів (ISO офіційно розпочала функціонувати 23 лютого 1947 року).

Метою організації є сприяння розвитку стандартизації в світовому масштабі для полегшення міжнародного товарообміну та взаємодопомоги, а також розширення співробітництва в галузях інтелектуальної, наукової, технічної та економічної діяльності. Членами є більше 130 національних органів з стандартизації від країн великих і малих, розвинених і тих, що розвиваються, з усіх регіонів світу. Україна в ISO з 1993 року.

Керівним органом ISO є Генеральна Асамблея, яка скликається один раз в три роки та яка обирає Президента організації. В перервах між сесіями Генеральної Асамблеї роботою керує Рада ISO, якій підпорядковані сім комітетів:

СТАКО – комітет з вивчення наукових принципів стандартизації;

ПЛАКО – технічне бюро;

КАСКО – комітет з оцінки відповідності;

ІНФО – комітет з науково-технічної інформації;

ДЕВКО – комітет по наданню допомоги країнам, що розвиваються;

КОПОЛКО – комітет по захисту інтересів споживачів;

РЕМКО – комітет по стандартним зразкам.

В 1904 р. була створена міжнародна електротехнічна комісія – IEC (МЕК), яка в 1946 році приєдналася до ISO на автономних правах, зберігаючи незалежність в фінансових та організаційних питаннях. IEC і інші комітети ISO проводять активну роботу із стандартизації, а в подальшому робота була спрямована на розробку стандартів з управління якості сертифікації. Результатом цієї роботи стало створення в 1987 році технічним комітетом ISO/ТК 176 “Управління якістю і забезпечення якості” стандартів серії ISO 9000, а в 1990-95 рр. – серії стандартів ISO 10000.

IEC очолює Президент, який обирається на 3 роки. Керівним органом є Рада ISO, до складу якої входять голови усіх національних комітетів із 12 країн.

Велику роботу IEC проводить в таких галузях, як сумісність і взаємозамінність електроапаратури, безпека експлуатації промислового і побутового електрообладнання, встановлення типажів електродвигунів та вимог до вибухонебезпечного електрообладнання тощо. Оскільки головне в стандартизації – це пошук захисту від різних видів небезпеки, то у сферу діяльності IEC входять:

• небезпека одержання травм;

• небезпека ураження електричним струмом;

• пожежонебезпека;

• хімічна та біологічна небезпека;

• небезпека звукових, інфрачервоних, іонізуючих, ультрафіолетових та інших випромінювань.

OIНL – Міжнародна організація законодавчої метрології – створена у 1956 р. і об’єднує більше ніж 80 країн. Вищим керівним органом є конференція, яка проводиться 1 раз у 4 роки. Мета створення організації – узгодження діяльності державних метрологічних служб: забезпечення однаковості, правильності та точності результатів вимірювань, порядок повірки і калібрування ЗВТ, забезпечення єдиних принципів підготовки кадрів в галузі метрології.

Засідання Міжнародного комітету законодавчої метрології відбувається один раз на два роки. Виконавчим органом OIНL є Міжнародне бюро законодавчої метрології, яке знаходиться у Парижі. Бюро виконує функції секретаріату організації і є центром, в якому збирається уся документація із законодавчої метрології.

Україна стала членом-кореспондентом цієї організації з січня 1997 року – це дало змогу одержувати документи і використовувати їх для гармонізації національної законодавчої та нормативної бази з міжнародними нормами. Україна як членом-кореспондент має право призначати своїх спостерігачів, одержувати міжнародні документи та рекомендації, бюлетені, звіти про зустрічі та конференції тощо.

Міжнародна організація мір та ваги – (МОМВ) створена у 1875 р. Її членами є близько 50 країн світу. Організаційною ланкою МОМВ є Міжнародне бюро мір та ваг (МБМВ) – перша міжнародна науково-дослідна лабораторія, котра зберігає і підтримує міжнародні еталони: прототипи метра і кілограма, одиниці іонізуючих випромінювань, електричного опору тощо. МБМВ знаходиться у Франції (м. Севр), його діями керує Міжнародний комітет мір і ваг (МКМВ).

Головне практичне завдання МБМВ – звірення національних еталонів з міжнародними еталонами різних одиниць вимірювань. Фактично МБМВ координує діяльність метрологічних організацій більш ніж у 100 країнах.

МБМВ постійно удосконалює міжнародні еталони, розробляє і застосовує нові методи і засоби точних вимірювань, координує метрологічні дослідження в країнах-членах організації.

Програми наукової і практичної діяльності МБМВ затверджує Генеральна конференція з мір та ваг – вищий міжнародний орган з питань встановлення одиниць, їх визначень і методів відтворення. Генеральна конференція проводиться не рідше одного разу на чотири роки. У проміжках між конференціями роботою МБМВ керує МКМВ /комітет/, що вибирається на конференції. До складу комітету входять найкращі фізики і метрологи світу, всього 18 членів.

Наукові розробки МБМВ мають велике практичне значення. Достатньо назвати прийняття Міжнародної Системи Одиниць – SІ (1960р.), нового визначення секунди (1967р.) і створення найновіших стандартів частоти, що дозволило підвищити точність національних еталонів часу і частоти у 100...1000 разів, а це своєю чергою позитивно вплинуло на забезпеченні космічних польотів, а також було використано в кількох фундаментальних наукових дослідженнях.

ЄОЯ (Європейська організація з якості) – створена в 1957 році з контролю якості. Основні завдання: пропаганда, розробка удосконалення та поширення практичних методів та теоретичних принципів управління якістю, з метою підвищення якості продукції та послуг, зниження собівартості виробів, підвищення продуктивності праці, розробка наукових основ, проблем якості, надійності, довговічності, встановлювання контактів між організаціями і окремими особами, а також для обміну досвідом.

Членами ЄОЯ є 52 країни Європи, Азії, Америки та Африки. Основним адміністративним органом ЄОЯ є Рада, що складається з 26 членів, Виконком і секретаріат.

Формами роботи ЄОЯ є: конференції, семінари, курси, видіння каталогів продукції міжнародного рівня, видання словників з контролю якості, що мають необхідні терміни та пояснення.

МІЖНАРОДНІ ТРАНСПОРТНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

План

1. Участь України в міжнародних угодах з питань залізничного транспортного комплексу України.

2. Рада по залізничному транспорту держав-учасниць Співдружності.

3. Організація співробітництва залізниць (ОСЗ).

4. Міжнародний союз залізниць (МСЗ).

Забезпечення входження залізничного транспортного комплексу України до європейської та світової транспортної системи є одним з основних завдань Державної адміністрації залізничного транспорту України. Для вирішення цього завдання Укрзалізниця бере участь у підготовці міжнародних угод з питань діяльності залізничного транспорту, у підготовці та проведенні міжнародних нарад, конференцій, інших форумів, представляє інтереси залізничного транспорту України в міжнародних транспортних організаціях. Для безпосереднього виконання та координації цієї роботи створене Управління зовнішніх зв’язків Укрзалізниці.

Двосторонні міжнародні відносини Укрзалізниці можна умовно розподілити на торгівельно-економічні (комерційні) та відносини некомерційного характеру.

Комерційні відносини оформляються договорами, контрактами на купівлю різноманітної продукції, матеріалів та послуг для забезпечення функціонування залізничного транспорту (паливно-мастильних матеріалів, рухомого складу і запчастин до нього, матеріалів верхньої будови колії, системи електропостачання, зв’язку, обчислювальної техніки, науково-дослідні і проектно-пошукові роботи тощо).

Рада по залізничному транспорту держав-учасниць Співдружності утворена рішенням голів урядів СНД Рада по залізничному транспорту держав-учасниць Співдружності на сьогодні є найважливішим органом, що координує на міжнародному рівні питання взаємодії залізниць. Крім дійсних членів Ради – голів залізничних адміністрацій всіх країн СНД – в її роботі частково беруть участь і керівники залізниць країн Балтії.

Питання для вирішення на засіданнях Ради як правило розглядаються на радах уповноважених експертів в проміжках між засіданням Ради. Постійно діючим виконавчим органом Ради є Дирекція, що знаходиться в Москві. Рада утворена14 лютого 1992 р.

В рамках Ради прийнято більше двадцяти багатосторонніх міжнародних договорів. Серед питань, що розглядаються на її засіданнях, такі надзвичайно серйозні – як розділ між державами СНД і Балтії парку вантажних вагонів, парку контейнерів, створення системи розрахунків за вантажні і пасажирські перевезення, за користування вагонним парком. На сьогодні одним з найактуальніших є питання переходу з балансового на пономерний метод обліку вантажних вагонів і зміни системи розрахунків за їх користування.

Організація співробітництва залізниць (ОСЗ).Членами ОСЗ є транспортні міністерства або центральні державні органи транспорту, а також залізниці 24 країн, в тому числі всіх держав СНД і Балтії, а також держав колишнього соціалістичного табору. Статус спостерігачів в ОСЗ мають адміністрації Німецьких, Французьких і Грецьких залізниць.

Виконавчий орган – Комітет ОСЗ знаходиться у Варшаві, Польська Республіка.

Нарада Міністрів транспорту, що проводиться щороку, є вищим керівним органом ОСЗ. Конференція Генеральних Директорів (відповідальних представників) залізниць, яка проводиться не рідше одного разу на рік, є керівним органом по співробітництву на рівні залізниць. Головним завданням ОСЗ є створення передумов для здійснення міжнародних залізничних перевезень в напрямку між Європою і Азією.

Робочі органи ОСЗ – п’ять Постійних комісій ОСЗ ведуть серед інших питань:

• Угоди про міжнародне пасажирське сполучення (УМПС);

• Угоди міжнародне вантажне сполучення (УМВС), Службової інструкції до УМВС і додатків до УМВС, в тому числі – Правил перевезення небезпечних вантажів;

• Договору про Правила користування вагонами в міжнародному сполученні (ПКВ) і самих правил тощо.

Міжнародний союз залізниць (МСЗ) був заснований в 1922 році і з того часу став найбільшою організацією залізниць як за кількістю членів організації (47 дійсних, 30 асоційованих і 20 приєднаних), так і за шириною спектру її діяльності. Метою цієї діяльності є сприяння співробітництву залізниць і розвитку залізничного виду транспорту для посилення його конкурентоспроможності, особливо в міжнародних перевезеннях. МСЗ поширює серед своїх членів інформацію про найсучасніші технології і методи управління, визначає спільні доводи на користь підтримки долі залізничного транспорту.

З цією метою МСЗ розвиває стандарти, інструкції, правила, взаємодіє з іншими органами для представництва і захисту суспільних інтересів його членів, виконує і управляє проектними і науково-дослідними роботами, сприяє обміну інформацією і досвідом, складає угоди з міжнародними організаціями і забезпечує координацію і послідовність в діях міжнародних організацій, що спеціалізуються в залізничних справах.

Штаб-квартира МСЗ в Парижі координує роботу трьох комісій (пасажирська, вантажна, інфраструктури) і п’яти комітетів (дослідження і розвиток, тяга і рухомий склад, колія і споруди, фінанси, інформаційні технології). Новостворений в МСЗ спеціалізований підрозділ Схід-Захід почав роботу по прискоренню інтеграції залізниць Центральної, Східної і Західної Європи. На підтримку цілей, визначених МСЗ, дослідження і проекти веде Європейський інститут залізничних досліджень (ЄІЗД).

Співробітництво Укрзалізниці з МСЗ стримується рядом чинників, а саме:

1. Наявністю серед офіційних мов МСЗ тільки англійської, французької і німецької.

2. Відсутністю в Укрзалізниці парку вагонів, що задовольняють вимогам правил РІВ (Правила про взаємне користування вантажними вагонами у міжнародному сполученні) і незначна кількість пасажирських вагонів, які задовольняють вимогам правил РІЦ (Правила взаємного користування вагонами, що курсують в прямих міжнародних сполученнях).

Контрольні запитання

1. З якою метою Україна приймає участь в міжнародних угодах з питань залізничного транспортного комплексу?

2. Які питання розглядає Рада по залізничному транспорту держав-учасниць Співдружності?

3. Які країни входять до складу Організація співробітництва залізниць?

4. Які питання розглядає Організація співробітництва залізниць?

5. Мета створення Міжнародний союз залізниць.

6. Чим стримується співробітництво Укрзалізниці з Міжнародним союзом залізниць?

Додаток А