1. Функції стандартизації.

2. Управління якістю – одна із основних проблем сучасної економіки.

3. Комплексна система управління якістю продукції.

4. Впровадження система управління.

5. Управління якістю в залізничному транспорті.

Жодне суспільство не може існувати без технічного законодавства та нормативних документів, які регламентують правила, процеси, методи виготовлення та контролю продукції, а також гарантують безпеку життя, здоров’я і майна людей і навколишнього середовища. Стандартизація якраз і є тією діяльністю, яка виконує ці функції.

Стандартизація в техніці є своєрідним відображенням об’єктивних законів еволюції технічних засобів і матеріалів. Вона не є вольовим актом, який нав’язується технічному прогресу ззовні, а випливає як неминучий наслідок відбору засобів, методів і матеріалів, що забезпечують високу якість на даному рівні розвитку науки і техніки. З роками з’являються нові методи виробництва і матеріали, що призводять до заміни старих стандартів новими. В цьому безперервному процесі головна мета полягає в тому, щоб на якому завгодно етапі економічного розвитку суспільства створювати якісні вироби при масовому їх виготовленні.

Управління якістю – одна із основних проблем сучасної економіки. Вирішення цієї проблеми пов’язане з необхідністю всебічного вивчення та обліку складної системи технічних, економічних, організаційних та соціальних факторів. Тому вирішувати проблему якості на рівні сучасних вимог силами окремих підприємств і навіть галузей народного господарства практично неможливо. Необхідно планомірно здійснювати єдину технічну політику у всіх ланках виробництва і на всіх рівнях управління народним господарством, на всіх етапах циклу виробництва і експлуатації (споживання) продукції.

Комплексна система управління якістю продукції /КС УЯП/ – це цільова підсистема управління підприємством, об’єктом якої є якість продукції, а також фактори і умови, що на неї впливають.

Структура системи складається з усіх підрозділів і служб, які приймають участь в управлінні і виробництві продукції. Елементами системи є функції, заходи, процеси, технічні засоби і нормативні документи, які формують і забезпечують функціонування системи. Ці елементи в кожній галузі мають конкретний зміст з урахуванням організаційної структури, характеру і номенклатури продукції і інших особливостей.

Взаємозв’язок між елементами системи забезпечується системою стандартизації, що регламентує норми і правила в сфері управління і організації виробництва, а також встановлює порядок розробки, впровадження і обіг стандартів. Здійснюється це шляхом розробки стандартів підприємства, які поділяються на:

• основні,

• загальні,

• спеціальні.

На етапі впровадження системи управління

• видається наказ на підприємстві про введення в дію затверджених СОУ і виконання заходів по їх впровадженню;

• виконуються заходи по впровадженню СОУ, тобто: проводиться навчання всього керівного складу і виконавців, підготовка всіх служб до впровадження СОУ, оснащення засобами забезпечення системи тощо;

• організується контроль за впровадженням і додержанням СОУ.

По закінченню впровадження всіх СОУ системи складається акт про її впровадження і вона реєструється в територіальному органі Держспожив-стандарту.

При розробці і впровадженні системи необхідно враховувати такі фактори:

• останні досягнення науки і техніки;

• передовий досвід підприємств країни з УЯП і підвищення ефективності виробництва;

• зарубіжний досвід з поліпшення якості продукції;

• можливість широкої автоматизації і механізації всіх процесів і використання обчислювальної техніки.

В залізничному транспорті якість основної продукції (перевезення) залежить перш за все від стану безпеки руху потягів, своєчасності і регулярності перевезень, збереження та швидкості доставки вантажів, культури обслуговування і умов комфорту для пасажирів, а також від рівня умов надійності і умов використання рухомого складу та інших технічних засобів і від якості роботи всіх підрозділів транспорту.

Широке розповсюдження мала Львівська система /на основі досвіду вагонного депо Львів – Клепарів Львівської залізниці/. Використання цієї системи забезпечує покращення організацію роботи щодо ремонту вагонів, підвищує якість ремонту і технічний стан вагонів, знижує експлуатаційні затрати, сприяє економії ресурсів.

Використовується КС УЯП в локомотивних депо в сфері поліпшення якості технічного обслуговування, ремонту, надійності і експлуатаційної роботи локомотивів на основі досвіду низки передових локомотивних депо на базі комплексу стандартів підприємства. В результаті її застосування знижується відсоток несправних локомотивів, покращується їх технічний стан і використання, зменшуються експлуатаційні затрати, досягається економія паливно-енергетичних, матеріальних та інших ресурсів, підвищується рівень безпеки руху потягів.

СЕРТИФІКАЦІЯ ПРОДУКЦІЇ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

План

1. Нормативні документи, які забезпечують організацію проведення робіт з сертифікації продукції залізничного транспорту.

2. Продукція залізничного транспорту, що підлягає сертифікації.

3. Органи, що створені для проведення робіт з сертифікації продукції залізничного транспорту.

4. Моделі сертифікації продукції ЗТ.

Залізничний транспорт має важливе народногосподарське значення. Нормальне функціонування залізничного транспорту вимагає дотримання правил безпеки руху, охорони життя та здоров’я людей і навколишнього середовища, збереження майна і вантажів.

Сертифікація продукції для потреб залізничного транспорту є важливим інструментом забезпечення функціонування залізничного транспорту на високому рівні. Організація проведення робіт з сертифікації продукції регламентується законами України “Про захист прав споживачів”, “Про залізничний транспорт”, Законом України “Про стандартизацію і сертифікацію”, державними і галузевими стандартами та іншими нормативними документами. Загалом передбачено два види сертифікації: обов’язкова та добровільна.

На залізничному транспорті України обов’язковій сертифікації підлягають тільки окремі види продукції, а саме: залізничні крани, сталеві ферми, металоконструкції опор ліній електропересилання та відкритого розподільчого обладнання підстанцій, залізобетонні опори ліній електропересилання, зв’язку та елементи контактної мережі електрифікованих доріг і освітлювальної мережі, рейки, попередньо напружені залізобетонні шпали. В той же час “Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації на залізничному транспорті”, затверджений на 24-ому засіданні Ради з питань залізничного транспорту держав-учасниць Співдружності та країн Балтії, зобов’язує сертифікувати всі типи магістральних вантажних (платформи, піввагони, цистерни та ін.) і пасажирських вагонів, їх складові частини і деталі, електрообладнання пасажирських та рефрижераторних вагонів, гальмівне обладнання вагонів, контейнери, стрілочні переводи, елементи верхньої будови колії, буксові мастила.

Цю продукцію поки що не включено держстандартом України до “Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні”. Слід зазначити, що згідно з протоколом 4 засідання Національної Ради з питань безпечної життєдіяльності населення від 18.12.2000р. Держстандартові України було доручено внести до останнього Переліку рухомий склад залізничного транспорту. Зважаючи на важке становище підприємств залізничної галузі, наказом Міністра транспорту України 576 від 30.11.99 на залізничному транспорті України з 1 кварталу 2000р. запроваджено поетапну обов’язкову сертифікацію продукції, що постачається для потреб залізничного транспорту. В цілому ж сертифікація такої продукції має добровільний характер, за винятком тієї, яку включено до “Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні”.

Роботи з сертифікації продукції для потреб залізничного транспорту виконують спеціально створені для цього органи. Один з них – Державне підприємство “Дніпропетровський орган з сертифікації залізничного транспорту” (ДОСЗТ) було створене спільним наказом міністерства транспорту та Держстандарту України й акредитовано в національній системі сертифікації УкрСЕПРО UA.4.001.099 від 25.09.98). На підставі “Положення про сертифікаційну діяльність на залізничному транспорті України”, затвердженого Міністерством транспорту та зареєстрованого в Міністерстві юстиції, ДОСЗТ сертифікує таку продукції: магістральні електровози колії 1529мм та їх забезпечення; промислові маневрові електровози та їх обладнання; пасажирські і вантажні вагони та їх устаткування; спеціалізований рухомий склад та його комплектуючі частини; універсальні та спеціалізовані контейнери; системи та прилади, що застосовуються для енергопостачання залізниць постійного та змінного струму; елементи залізничної колії.

Таким чином, для подальшого розвитку сертифікації продукції, що використовується на залізничному транспорті, необхідно максимально прискорити розробку вітчизняних нормативних документів із залученням усіх зацікавлених сторін.

Підприємства-виробники розробляють технічні умови для власного виробництва, надаючи їм окрему нумерацію при державній реєстрації.

Розроблені ТУ не повинні містити надмірної деталізації правил контролю і застосування матеріалів, надто загальних положень, тому що і через це підвищуватиметься вартість сертифікації. Разом з тим чинні на залізничному транспорті України різноманітні інструкції, норми та інші документи, в яких встановлюються до продукції та виробничих процесів, не є нормативними.

Роль координуючого органу щодо регулювання створення НД виконують Головні управління Укрзалізниці. Наказом Міністерства транспорту України створено головну організацію із стандартизації на залізничному транспорті – державне підприємство Бюро із стандартизації та нормативного забезпечення на залізничному транспорті “Укрзалізстандарт”, яка накопичує єдиний фонд НД, що діють на залізничному транспорті. В подальшому від неї очікується не лише формування фонду НД, але його оновлення та розповсюдження документації з усіма внесеними змінами. “Укрзалізстандарт” є поважним представником Укрзалізниці в Міждержавному технічному комітеті – Залізничний транспорт (МТК ЖТ).

Роботи з сертифікації продукції ДОСЗТ виконує згідно з ДСТУ 3413-96 “Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції”, ДСТУ 3957-2000 “Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок обстеження виробництва під час сертифікації продукції” та затвердженим Держстандартом “Порядком сертифікації рухомого складу колійного транспорту, контейнерів, елементів залізничної колії, систем та приладів, що застосовуються для енергопостачання залізниці постійного та змінного струму”.

Сьогодні ДОСЗТ найчастіше застосовує дві моделі (схеми) сертифікації, а саме:

1. обстеження виробництва, випробування продукції та проведення технічного нагляду (при такій схемі сертифікації сертифікат відповідності видається строком на два роки;

2. відбір та ідентифікація зразків, випробування продукції та проведення технічного нагляду. При другій схемі сертифікат відповідності видається терміном на один рік. Після закінчення терміну його дії процедура повторюється. У випадку, якщо підприємство – заявник виконувало всі вимоги і за час дії сертифікату відповідності не було рекламацій, обсяг повторних випробувань зменшується і відповідно, знижується вартість робіт із сертифікації. Якщо ж підприємство не дотримує умов сертифікації або на продукцію надходить рекламація, дія сертифікату призупиняється до з’ясування причин, що призвели до випуску невідповідної продукції.

ВИДАЧА СЕРТИФІКАТУ ВІДПОВІДНОСТІ

План

1 Порядок оформлення результатів контролю якості при сертифікації.

2 Порядок оформлення і видачі сертифікату відповідності.

3 Маркування продукції знаками відповідності.

При позитивних результатах контролю якості при сертифікації протоколи випробувань передаються органу з сертифікації продукції і в копії – заявнику. В разі отримання негативних результатів і хоча б по одному з показників, випробування з метою сертифікації припиняються, інформація про негативні результати подається заявнику та органу з сертифікації продукції, який скасовує заявку.

Повторні випробування можуть бути проведені тільки після подання нової заявки та надання органу з сертифікації продукції переконливих доказів проведення підприємствами коригуючих заходів щодо усунення причин, що викликали невідповідність.

Видача сертифікату відповідності

При наявності протоколів з позитивними результатами випробувань, сертифікату на системи якості або атестату виробництва, залежно від прийнятої схе­ми (модуля) сертифікації, орган з сертифікації продукції оформляє: сертифікат відповідності, реєструє його в Реєстрі Системи та видає заявнику, який після цього має право маркувати про­дукцію, тару, упаковку, супровідну документацію та рекламні матеріали знаком відповідності.

Згідно ДСТУ 2296-93 встановлено такі зображення знаку від­повідності:

• для продукції, яка відповідає обов’язковим вимогам нормативних документів та вимогам, що передбачені чинними зако­нодавчими актами України, за якими встановлено обов’язкову сертифікацію, – рис. 1;

• для продукції, яка відповідає усім вимогам нормативних документів, що поширюються на дану продукцію, – рис. 2

Рис.1 Рис.2

Знак відповідності, зображений на рис.1, застосовується та­кож для позначення продукції, яка не підлягає обов’язковій сер­тифікації, проте сертифікована з ініціативи виробника (виконавця), продавця (постачальника) чи споживача продукції (доб­ровільна сертифікація).

НОРМОКОНТРОЛЬ ТЕХНІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

План

1. Вимоги до технічної документації.

2. Мета нормоконтролю.

3. Документація, що підлягає нормоконтролю.

4. Права і обов’язки нормоконтролерів.

Технічні документи (конструкторські і технологічні) повинні відповідати ряду вимог, найважливішими з них є:

• вимоги до конструкції, що визначають її раціональність, взаємозв’язок елементів, вірність вибору матеріалів, характер оздоблення тощо;

• вимоги до технології, що визначають можливість використання для виготовлення виробів найбільш прогресивних і економічних технологічних процесів та устаткування;

• вимоги до оформлення, що визначають чіткість та наочність зображення на кресленні всіх відомостей, необхідних для виготовлення деталі чи виробу.

Щоб розроблювана в процесі проектування технічна документація задовольняла перерахованим вище вимогам, необхідний постійний, добре організований контроль, – як конструкторський і технологічний, так і нормативний (нормоконтроль).

Мета нормоконтролю – повне додержання в технічних документах вимог чинних стандартів, широке використання у виробах при проектуванні стандартних і уніфікованих елементів.

Здійснення нормоконтролю обов’язкове для всіх організацій і підприємств, що виконують проектно-конструкторські роботи, незалежно від їх відомчої підпорядкованості.

Нормоконтролю підлягає така конструкторська документація: текстові документи (пояснювальна записка, інструкції, технічний опис і умови, тощо), креслення та інша конструкторська документація.

При нормоконтролі технічної документації перевіряють: карти технологічних процесів, додержання технологічних нормативів, технологічні креслення, карти розкрою матеріалів, розрахунки з нормування матеріалів тощо.

Нормоконтроль – один із завершальних етапів створення технічної документації, значення якого з розвитком стандартизації постійно зростає. Як один із засобів впровадження і додержання стандартів, нормоконтроль дисциплінує конструктора і технолога, привчає їх до суворого виконання встановлених правил розробки і оформлення технічної документації.

Нормоконтроль на підприємстві може бути як централізованим, так і децентралізованим: це залежить від масштабів підприємства і загальної схеми організації робіт з стандартизації. При централізованому нормоконтролі відділ стандартизації має у своєму складі групу нормоконтролю або відповідального за нормоконтроль, що підпорядковані керівнику відділу.

При децентралізованому нормоконтролі він здійснюється в різних підрозділах підприємства.

Права і обов’язки працівників нормоконтролю визначаються відповідним положенням і наказом по підприємству. Нормоконтролер повинен бути спеціалістом високої кваліфікації, бездоганно знати своє виробництво, регулярно слідкувати за виданням нових стандартів всіх категорій та інших обов’язкових нормативних документів.

Вказівки нормоконтролера обов’язкові для виконання, суперечки між ним і виконавцем вирішує керівник відділу (бюро, групи) стандартизації підприємства. Його рішення може бути відмінено тільки головним інженером підприємства або директором.

Технічна документація, яка не має підпису нормоконтролера не приймається до подальшої роботи.

ПРАВОВІ ПИТАННЯ ЯКОСТІ: ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВИПУСК І ПОСТАЧАННЯ ПРОДУКЦІЇ НЕНАДІЙНОЇ ЯКОСТІ

План

1. Державний нагляд за впровадженням і додержанням стандартів.

2. Відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за порушення стандартів.

3. Випадки, коли штрафи не застосовуються.

4. Техніко-економічна ефективність стандартизації.

Державний нагляд за впровадженням і додержанням стандартів проводиться згідно з законом України “Про стандартизацію”.

Державний нагляд – це діяльність спеціально уповноважених органів державної виконавчої влади щодо контролю – за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності стандартів, норм і правил при виробництві та випуску продукції (виконанні робіт, наданні послуг) для забезпечення інтересів суспільства і споживачів, її належної якості, безпечної для життя, здоров’я і, майна людей і навколишнього середовища.

Державний нагляд здійснює Держспоживстандарт України, його територіальні органи, а також інші спеціально уповноважені органи. Державний нагляд здійснюється за планами органів державного нагляду або за зверненням громадян.

При порушенні вимог стандартів органи державного нагляду

• дають вказівку, спрямовану на усунення виявлених недоліків;

• забороняють відвантаження недоброякісної продукції;

• в необхідних випадках висувають пропозицію та притягнення до адміністративної і судової відповідальності осіб, винних у випуску недоброякісної продукції.

Поряд з проведенням державного нагляду проводиться і відомчий нагляд за впровадженням і додержанням стандартів, норм і правил. Завдання його аналогічні до завдань державного нагляду.

1. У разі порушення стандартів, норм і правил суб’єкт підприємницької діяльності (підприємець) несе відповідальність за:

   • передачу замовникові або у виробництво і застосування конструкторської, технологічної та проектної документації, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил щодо якості продукції і технологічний процесів розробник цієї документації сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості розробки;

   • реалізацію продукції, що не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, підприємець сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості реалізованої продукції;

   • реалізацію на території України імпортної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, що діють в Україні, стосовно безпеки життя, здоров’я й майна людей і навколишнього середовища, підприємець сплачує штраф у розмірі 50 відсотків вартості реалізованої продукції;

   • ухилення підприємця від пред’явлення органам державного нагляду продукції, яка підглядає контролю, він сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості продукції, що випущена з моменту ухилення;

   • реалізацію продукції, яка підглядає, але не пройшла обов’язкової сертифікації, підприємець сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості реалізованої продукції;

   • реалізацію експертної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, на що є письмове підтвердження споживача, підприємець сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості реалізованої продукції;

   • реалізацію продукції, забороненої до випуску і реалізації органами державного нагляду, підприємець сплачує штраф у розмірів 100 відсотків вартості реалізованої продукції;

   • випуск, реалізацію підвищено небезпечної продукції (отрути, отрутохімікати, небезпечні речовини) без належного попереджу-вального маркування, а також без інструкції щодо експлуатації, зберігання, транспортування підприємець сплачує штраф у розмірі 50 відсотків вартості випущеної або реалізованої продукції;

   • випуск і реалізацію продукції, яка внаслідок порушення вимог стандартів, норм і правил є небезпечною для життя, здоров’я і майна людей і навколишнього середовища, підприємець сплачує штраф у розмірі 100 відсотків випущеної та реалізованої продукції.

2. Вартість документації та продукції, розроблених, виготовлених і реалізованих (переданих) з порушенням вимог, передбачених пунктом 1 цієї статті, а також продукції, реалізованої у разі ухилення підприємця від її контролю.

3. Сплата штрафу, передбаченого пунктом 1, не звільняє підприємця від обов’язків відшкодування збитків споживачам продукції, які виникли внаслідок порушення стандартів, норм і правил невиконання умов договору на поставку продуктів.

4. На підставі акта перевірки, оформленого в установленому порядку, за наявності порушень, передбачених пунктом цієї статті, підприємцю видається обов’язкова для виконання постанова про сплату штрафів за формою, що встановлюється Держспоживстандартом України.

Штрафи не застосовуються, якщо:

• є рішення уряду України про дозвіл реалізації сільськогосподарської продукції з відхиленням за якістю від вимог стандартів у рахунок виконання державного замовлення

• підприємець має дозвіл на тимчасове відхилення від вимог відповідних стандартів щодо якості продукції, виданий Держспоживстандартом України.