60

ОСНОВИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ, МЕТРОЛОГІЇ

ТА КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Навчальний посібник

Одеса

2011

Армаш С.М.

Основи стандартизації, метрології та контролю якості продукції.

Методичний посібник складений у відповідності із програмою, затвердженою учбово-методичним центром Міністерства транспорту та зв’язку України у 2008р. для забезпечення самостійної роботи студентів при вивченні тем, що передбачені робочою програмою з предмету.

Погоджено цикловою комісією загальнотехнічних дисциплін 08.02.2011р.

Голова циклової комісії Армаш С.М.

Протокол № 5 від 08.02.2011р.

Передмова

Найважливішими завданнями, що стоять перед працівниками залізничного транспорту, є безпека руху, своєчасність доставки вантажів та пасажирів. За таких умов великі вимоги ставляться до інженерів-механіків: вони повинні бути обізнаними в галузі метрології, стандартизації, взаємозамінності та технічних вимірювань.

У навчальному плані залізничних технікумів передбачено курс “Основи стандартизації, метрології та управління якістю”, основне завдання якого – дати студентам теоретичні та практичні знання з метрології, стандартизації, основних норм взаємозамінності, контролю якості виготовлення та відновлення деталей, сертифікації продукції залізничного транспорту та міжнародного співробітництва в галузі залізничного транспорту. Проте виконання цих завдань ускладнюється відсутністю підручників і навчальних посібників українською мовою, складених за профілем залізничних навчальних закладів.

Цей методичний посібник має на меті заповнити прогалину в навчальній літературі для самостійної роботи студентів над питаннями, які не розглядаються зовсім або частково розглядаються в підручниках, але передбачені робочою програмою.

Порядок наведення матеріалу в посібнику відповідає порядку викладання курсу “Основи стандартизації, метрології та управління якістю” в технікумі. У ньому наводяться контрольні запитання, що сприяють глибшому вивченню теоретичних основ курсу, практичних же навиків студенти набувають на практичних і лабораторних заняттях, коли працюють самостійно зі стандартами і нормативно-технічними документами при виконанні курсових робіт.

РОЗДІЛ 1

МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

СУТНІСТЬ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА ЇЇ НАРОДНОГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ, ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ

План

1. Доцільність впровадження стандартизації.

2. Державна система стандартизації, основні терміни та визначення.

3. Об’єкти стандартизації.

4. Категорії стандартів.

5. Вимоги, що містяться в ДСТУ.

6. Мета стандартизації.

7. Основні принципи стандартизації.

Об’єктивні закони розвитку техніки і промисловості неминуче ведуть до стандартизації, яка є запорукою самої високої якості продукції, що може бути досягнута на даному історичному етапі. Завдяки стандартизації суспільство має можливість свідомо керувати своєю економічною і технічною політикою, домагаючись випуску виробів високої якості.

Сама природа дає нам хороші приклади геніальної стандартизації. Так, відомо, що вся фантастична різноманітність живих істот на землі, які мають різну форму, забарвлення, способи поведінки побудована всього лише з 22 “стандартних деталей” – амінокислот.

В умовах науково-технічного прогресу стандартизація є унікальною сферою суспільної діяльністю. Вона синтезує в собі наукові, технічні, господарські, економічні, юридичні, естетичні і політичні аспекти.

Стандартизація – діяльність з метою досягнення упорядкування в певній галузі шляхом встановлення положень для загального і багаторазового використання щодо реально існуючих чи можливих завдань.

Міжнародна стандартизація – стандартизація, участь в якій є відкритою для відповідних органів всіх країн.

Національна стандартизація – стандартизація, яка проводиться на рівні однієї конкретної держави.

Державна система стандартизації – це система, яка визначає основну мету і принципи управління, форми та загальні організаційно-технічні правила виконання всіх видів виробів із стандартизації.

Нормативний документ – документ, що встановлює правила, загальні принципи чи характеристики щодо різних видів діяльності, або їх результатів.

Термін „Нормативний документ” містить поняття: стандарти, технічні умови, зводи правил, регламенту.

Документ – носій із записаною в ньому або на його поверхні інформацією.

Стандарт – нормативний документ, розроблений на засадах відсутності протиріч питань з боку більшості зацікавлених сторін і затверджений визнаним органом, в якому встановлені для загального та багаторазового використання правила, вимоги, загальні принципи чи характеристики, що стосуються різних видів діяльності або їх результатів для досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній галузі.

Об’єкт стандартизації – предмет (продукція, процес, послуга), який підлягає стандартизації. Під об’єктами стандартизації розуміють продукцію, процеси, послуги, матеріали та їх складники, устаткування, системи та їхню сумісність, а також правила, процедури, функції, методи чи діяльність.

Об’єктами державної стандартизації є:

• організація провадження робіт з стандартизації;

• термінологічні системи різних галузей знань та діяльності;

• класифікація та кодування продукції;

• системи та методи забезпечення якості та контролю якості;

• метрологічне забезпечення;

• вимоги техніки безпеки, гігієни праці, технічної естетики;

• системи технічної та іншої документації загального використання, єдина технічна мова;

• системи величин та одиниць;

• продукція міжгалузевого призначення та широкого вжитку, тощо.

Категорії стандартів,

позначення нормативних документів

Позначення нормативного документа складається з індексу, номера та року прийняття. Наприклад, ДСТУ 1.0:2003 Національна стандартизація. Основні положення. Цим стандартом установлено такі індекси документів:

а) для національного рівня:

„ДСТУ“ – національний стандарт;

„ДСТУ-П“ – пробний стандарт;

„ДСТУ-Н“ – настанова, правила, звід правил, кодекс усталеної практики, що не є стандарт;

„ДК“ – державний класифікатор;

„ДСТУ-ЗТ“ – технічний звіт.

б) для інших рівнів:

„СОУ“ – стандарт організації;

„ТУУ“ – технічні умови, що не є стандарт;

„СТУ“ – стандарт наукового, науково-технічного або інженерного товариства чи спілки.

1 ДСТУ – Державний стандарт України розробляють на системи технічної документації, системи вимірювання, правила техніки безпеки, охорони здоров’я та навколишнього середовища, на продукцію масового вжитку міжгалузевого призначення.

2 СТУ – стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України розробляють у разі необхідності розповсюдження та впровадження систематизованих та узагальнених результатів досліджень у певних галузях чи сферах професійних інтересів.

3 ТУУ – нормативний документ, який розробляють для встановлення вимог, що регулюють стосунки між постачальником (розробником, виробником) і споживачем (замовником) продукції, для якої відсутні державні стандарти (або в разі необхідності конкретизації вимог зазначених документів).

4 СОУ – стандарти підприємства розробляють на продукцію (процеси, послуги), яку виробляють і застосовують (здійснюють, надають) лише на конкретному підприємстві.

Обов’язкові та рекомендовані вимоги

державних стандартів України

Державні стандарти України містять обов’язкові та рекомендовані вимоги.

До обов’язкових належать:

• вимоги, що стосуються безпечності продукції для життя, здоров’я і майна громадян, її сумісності і взаємозамінності, охорони навколишнього середовища, і вимоги до методів випробувань цих показників;

• вимоги техніки безпеки і гігієни праці з посиланням на відповідні норми і правила;

• метрологічні норми, правила, вимоги та положення, що забезпечують достовірність і єдність вимірювань;

• положення, що забезпечують технічну єдність під час розроблення, виготовлення, експлуатації або застосування продукції.

Обов’язкові вимоги державних стандартів підлягають безумовному виконанню на всій території України.

Регламентовані вимоги державних стандартів України підлягають безумовному виконанню, якщо:

• це передбачено чинними актами законодавства України;

• ці вимоги включено до договорів на розроблення, виготовлення та поставку продукції;

• виробником (постачальником) продукції документально підтверджено про відповідність продукції цим стандартам.

ПОРЯДОК РОЗРОБЛЕННЯ, ВПРОВАДЖЕННЯ СТАНДАРТІВ

ТА ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД ЗА ЇХ ДОДЕРЖАННЯМ

План

1. Вимоги щодо розроблення стандартів.

2. Стадії розроблення та впровадження стандартів.

3. Державний нагляд за додержанням стандартів.

Розроблення стандартів в умовах сучасної багатогалузевої промисловості є складною науково-технічною роботою, що потребує значних коштів та часу. Тому під час розроблення стандартів необхідно дотримуватися таких вимог:

• розроблення стандартів проводиться тільки за потребою, і в першу чергу мають розроблятися стандарти, які забезпечують безпеку життя населення, охорону довкілля, сумісність та взаємозамінність продукції;

• використання сучасних методів стандартизації з урахуванням вимог і досягнень міжнародної стандартизації;

• взаємне прагнення всіх зацікавлених сторін, які розробляють, заготовляють та споживають продукцію, до досягнення згоди щодо управління якістю продукції;

• керуватися вимогами споживачів;

• стандарти мають бути викладені чітко, точно і зрозуміло для забезпечення однозначності їх вимог.

При розробленні стандартів необхідно дотримуватися таких стадій виконання роботи:

• організація розроблення стандартів, складання технічного завдання та перепису організацій, зацікавлених у розробці відповідних стандартів;

• розроблення в першій редакції проекту стандартів та розсилання їх на відгук згідно з переписом;

• опрацювання відгуків та розроблення в остаточній редакції проекту стандартів;

• розглядання експертною комісією остаточної редакції проекту стандарту та затвердження проекту, а в разі зауважень – надання рекомендацій на доопрацювання проекту стандартів;

• затвердження, державна реєстрація стандартів, надання відповідної категорії та позначення яке складається з індексу (ДСТУ, ТУУ, СТУ, СОУ), реєстраційного номера та року затвердження чи перегляду стандарту;

• видання та впровадження стандартів.

Інформацію щодо затвердження стандартів надають у щомісячному інформаційному покажчику “Стандарти”. Стандарти впроваджуються у визначений термін.

Державний нагляд і відомчий контроль за додержанням стандартів здійснюється з метою припинення та попередження порушень стандартів, технічних вимог чи іншої НД, випуску продукції з порушенням вимог стандартів, підвищення державної дисципліни і законності в галузі стандартизації. Суб’єкти підприємницької діяльності за порушення обов’язкових умов стандартів, норм і правил несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Основною формою державного нагляду та відомчого контролю є вибіркова або суцільна перевірка на різних стадіях життєвого циклу продукції. Державний нагляд здійснюється шляхом проведення періодичних чи постійних перевірок. Періодичні перевірки мають форму інспекційного контролю за планами держнагляду територіальних Держспоживстандарту України або за зверненням громадян.

Перевірку здійснюють головні державні інспектори з нагляду за стандартами і засобами вимірювань, їх заступники, державні інспектори. За потреби до перевірки можуть залучатися спеціалісти сторонніх організацій.

ВИДИ СТАНДАРТІВ

План

1. Класифікація видів стандартів.

2. Характеристика видів стандартів.

Вид НД залежить від специфіки об’єкта стандартизації, призначення, складу та змісту вимог, встановлених для нього. Для різних категорій НД зі стандартизації розробляють стандарти таких видів:

• основоположні;

• на продукцію, послуги;

• на процеси;

• на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу).

Основоположні стандарти встановлюють організаційно-методичні та загально-технічні положення для визначеної галузі стандартизації, а також терміни та визначення, загально-технічні вимоги, норми та правила, що забезпечують впорядкованість, сумісність, взаємозв’язок та взаємопогодженість різних видів технічної та виробничої діяльності під час розроблення, виготовлення, транспортування та утилізації продукції, безпечність продукції, охорону довкілля.

Стандарти на продукцію, послуги встановлюють вимоги до груп однорідної або певної продукції, послуг, які забезпечують їх відповідність своєму призначенню. У них наводяться технічні вимоги до якості продукції (послуг) при її виготовленні, постачанні та використанні; визначаються правила приймання, способи контролю та випробування, вимоги до пакування, маркування, транспортування, зберігання продукції або якості надаваних послуг.

Стандарти на процеси встановлюють основні вимоги до послідовності та методів (засобів, режимів, норм) виконання різних робіт та операцій у процесах, що використовуються у різних видах діяльності та які забезпечують відповідність процесу його призначенню.

Стандарт на методи контролю випробувань, вимірювань, аналізу регламентують послідовність операцій, способи (правила, режими, норми) і технічні засоби їх виконання для різних об’єктів контролю продукції, процеси послуг. У них наводяться уніфіковані методи контролю якості, засновані на досягненнях сучасної науки та техніки.

ВИДИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ. МЕТОДИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

План

1. Комплексна стандартизація.

2. Випереджувана стандартизація.

3. Методи стандартизації та їх наслідки.

Комплексна стандартизація – це стандартизація, за якої здійснюються цілеспрямоване і планомірне становлення і використання системи взаємозв’язаних вимог як для самого об`єкта комплексної стандартизації в цілому, так і його основних елементів з метою оптимального вирішення конкретної проблеми.

Випереджувана стандартизація – це стандартизація, за якої встановлюють підвищені по відношенню до досягнутого рівня на практиці норми і вимоги до об`єктів стандартизації, які згідно прогнозів будуть оптимальними в майбутньому.

Сучасні методи впровадження стандартизації: