Змістовий модуль іі
Тема 4: мистецйтво античного світу
Давньогрецьке мистецтво – мистецтво Стародавньої Греції від мінойської доби (2500 – 1500 роки до н. е.) до елліністичного періоду (початку 1 століття н. е.).
Лекція 8. Стародавня Греція: 2500 – 530 р. до н.е.
Мінойська цивілізація.
Мікенська цивілізація.
Гомерівський період.
Період архаїки: Архітектура, Скульптура, Вазопис.
(2 год.)
Мета: ознайомити студентів із особливостями грецького мистецтва: егейська культура та її зв’язок з традиціями Єгипту; образотворче мистецтво Кріту; особливості Мікенського мистецтва; «Геометричний стиль» гомерівського періоду; з’ясувати особливості давньогрецької архітектури, системи орденів; сформувати уявлення про типи храмів античної Греції, її скульптуру; надати відомості про давньогрецький живопис, вазопис.
Мінойська цивілізація.
Археологічні розкопки на острові Крит, півдні Пелопоннесу та в Трої наприкінці 19 – на початку 20 століття відкрили світу грецьку цивілізацію догомерівського періоду. Центром її в середині 2 тисячоліття до н. е. був острів Крит, а пізніше Мікени на півдні Пелопоннесу, звідки походить і назва культури – крито-мікенська (від початку 2 тисячоліття до н. е. до приблизно 13 століття до н. е.). На Криті, де існувала рабовласницька держава, в містах Кносс, Фест та Малія дослідники відкрили залишки розкішних палаців, які були своєрідним мегароном – лабіринти приміщень, поєднаних між собою переходами та сходами і розташованими довкола широкого внутрішнього двору. Кімнати мали різноманітне призначення: особисті покої, святилища, сховища для продуктів, скарбниці, майстерні ремісників (див. рис. 1).
Рисунок 1. Червона колонада з фресками біля північного входу в палац Кноссу.
Складна система приміщень Кносського палацу передана у міфі про Мінотавра та афінського царя Тесея. За переказом, Кносський лабіринт побудував майстер Дедал. Донині не меншу цінність становлять унікальні настінні розписи палацу. Близько 1600 до н. е. критські майстри оволоділи технікою фресок – живопису по сирій штукатурці – і оздобили палац Міноса яскравими різнобарвними розписами. Стіни прикрашають пейзажі зі скелями та квітучими деревами, зображення різноманітних тварин – дельфінів, антилоп, кішок, птахів тощо. Дивовижна точність зображених фігур свідчить про високий рівень майстерності їх авторів, а також вміння розуміти природу. Окрім тваринно-рослинних сюжетів, широко відомі сцени принесення дарів, розваг (зокрема, таврокатапсії – танцю із чорним биком як втіленням Посейдона на землі). Не менш часто в Кноссі, де панував культ Богині Матері, або Матері Део (тобто Деметри), зустрічаються зображення критських дам із оголеними грудьми, зачісками, прикрашеними діадемами, руками і плечима – прикрашеними коштовностями. 1903 року у Кноссі Артур Еванс знайшов дві вотивні статуетки, нині відомі як Велика і Мала Богиня зі зміями, які, вірогідно, зображують верховну жрицю Кносського святилища Матері Део.
У зображенні фігур критські майстри керувались умовними правилами: груди і плечі подавались анфас, а обличчя та ноги – у профіль (див. рис. 2, 3).
Рисунок 2. «Парижанка», Археологічний музей Іракліону.
Рисунок 3. «Принц з ліліями», Археологічний музей Іракліону
Визначальним було й широке використання зооморфних мотивів, а також кольорове рішення – яскраві локальні червоні, сині та зелені тони викликають асоціації та споріднюють критський живопис із мистецтвом Стародавнього Єгипту (див. рис. 4). Проте в Кноссі сама манера автора більш вільна, вона не підкорюється жорстким канонам, характерним для Єгипту.
Рисунок 4. Фреска «Таврокатапсія», Археологічний музей Іракліону
В середині 15 століття до н. е. потужне виверження вулкана на сусідньому острові Тіра (Санторіні), відоме як Мінойське виверження, знищило квітучу цивілізацію Криту. Усі міста, окрім Кносса, покинуті їх мешканцями. Саме тоді греки-ахейці захопили Крит, встановили на свою владу, таким чином поклавши кінець мінойській таласократії в Егейському морі.