Елліністичний період
Елліністичний період пов'язаний, в першу чергу, із походами Александра Македонського, внаслідок чого греки краще познайомились із культурою Сходу – Єгипту, Вавилону, Індії. Пізнаючи неосяжність землі, людина відчула себе піщинкою у складній системі світобудови. Безсилля перед долею та оточуючим світом породжувало в людині трагічне світовідчуття, це спонукало її звернути увагу на власні буденні переживання. В добу еллінізму також виникла низка художніх шкіл, в мистецькій манері яких відчувався вплив Сходу. Продовжує розвиватися архітектура, на яку впливали як традиції Сходу, так й зміна соціально-економічного та політичному стану речей. Одним з відомих представник елліністичної архітектури був Філон.
Справжнім шедевром елліністичного мистецтва можна вважати статую богині перемоги Ніки, встановлену в святилищі на острові Самотракі близько 190 до н. е. Богиня стояла на постаменті, виконаному у формі носу корабля, на прямовисній скелі над морем. Мокрий одяг обліпив її тіло, демонструючи неперевершену пластику тіла. Долаючи пориви вітру, богиня гордо лине вперед, уособлюючи торжество перемоги. Титанічний образ Ніки Самофракійської здається самою стихією, не менш сильною, аніж та, якій вона опирається (див. рис. 18).
Рисунок 18. Ніка Самофракійська.
Не менш виразною є і статуя Венери Мілоської (див.рис. 19 ). Відштовхуючись від сюжетів, сповнених драматизму, елліністичні майстри звертались також до ідеалів класичного періоду. Так, близько 120 до н. е. скульпутор Александр із Антіохії створив статую Афродити (у давньоримській міфології їй відповідала Венера). За назвою острова Мілос, на якому статуя була знайдена, вона отримала своє ім'я – Венери Мілоської. Напівоголене, ледь зігнуте, пластичне тіло богині сповнене спокоєм та стриманою силою. Її чистий ідеальний профіль веде нас до ідеалів 5 століття до н. е. доби «золотого століття Перикла».
Рисунок 19. Венера Мілоська.
Тема боротьби знайшла своє відображення й в ансамблі рельєфів, що прикрашали вівтар Зевса, побудований у Пергамі близько 180 до н. е. – відоміший як Пергамський вівтар (див. рис. 20, 21, 22). Вздовж його цоколя довжиною 120 метрів тягнулися рельєфи зі сценами боротьби олімпійських богів з титанами – гігантомахія. Завдяки високій техніці рельєфу скульптури досягли цікавої світлотіньової гри, яка створювала відповідний емоційний настрій. Драматизм боротьби виражений і в різноманітності рухів, ракурсів, поз персонажів. Створюється враження, неначе всі вони поєднанні в один живий гігантський вузол із людських тіл, коней, зміїних хвостів, крил тощо.
Центральними образами стають Зевс та Афіна, які власне ведуть боротьбу із гігантами. Зевс вражає блискавками одразу кількох супротивників і продовжує боротьбу із Порфірионом. Його тіло – тіло надлюдини, наділене нереальною, перебільшеною мускулатурою, від здається зосередженням енергії та сили всієї битви. Драматичніша сцена боротьби Афіни, яка міцно тримає гіганта Алкіноя за волосся. Безпорадність його фігури надає відчуття трагізму всій композиції.
Рисунок 20. Пергамський вівтар, Пергамський музей, Берлін.
Рисунок 21. Фрагменти фризу гігантомахії: Зевс та Порфиріон.
Рисунок 22. Афіна та Алкіной.
Наприкінці 1 століття до н. е. Еллада майже цілком була завойована Римом, відтак провідна роль перейшла до останнього, хоча вся давньоримська цивілізація вибудовувалась на великих досягненнях стародавніх греків.
Список використаних джерел.
Балух В.Історія Стародавньої Греції / Балух В., Макар Б. – Чернівці, 2001.
Большаков В.П. Особенности культуры в ее историческом развитии (от зарождения до эпохи Возрождения) / В.П. Большаков, Л.Ф. Новицкая //Эстетическая и художественная культура Древней Греции (рос.)
3. История Древней Греции. – Санкт-Петербург: Изд-во Полигон, 1999.
4. История искусств. Живопись. Скульптура. Архитектура. – М.: Изд-во Эксмо, 2002.
5. Колпинский Ю. Искусство Древней Греции / Ю. Колпинский // Общая характеристика культуры и искусства Древней Греции (рос.)
6. Martin Robertson A shorter history of Greek art. – Cambridge: Cambridge University Press, 1981. – 240 с. – ISBN 0521280842
J. J. Pollitt, Jerome Jordan Pollitt The art of ancient Greece: sources and documents. – Cambridge: Cambridge University Press, 1990. – 298 с. – ISBN 0521273668
Martin Robertson A shorter history of Greek art. – Cambridge: Cambridge University Press, 1981. – 240 с.– ISBN 0521280842