- •Стилі і типи мовлення.
- •Основні завдання курсу «Українська мова за професійним спрямуванням».
- •Культура фахового мовлення
- •Державотворча роль української мови.
- •Функції мови.
- •Основні ознаки офіційно-ділового стилю.
- •Літературна мова. Мовна норма. Види норм.
- •Культура мови. Культура мовлення під час дискусії.
- •Специфіка мовлення фахівця.
- •Види і форми розумової діяльності.
- •Основні закони риторики.
- •Основні розділи класичної риторики.
- •Поняття етики ділового спілкування.
- •Професійна етика медичного працівника.
- •Правила спілкування фахівця під час телефонної розмови.
- •Ознаки культури мовлення.
- •Текст документа.
- •Мовленнєвий етикет.
- •Основні правила ділового спілкування.
- •Терміни та термінологія.
- •Лексика за сферою вживання.
- •Основні види ділового спілкування.
- •Точність мовлення.
- •Багатство і різноманітність мовлення.
- •Види документів та їх класифікація.
- •Вимоги до тексту документа.
- •Чистота мовлення.
Вимоги до тексту документа.
Документ (лат. “доказ”) – засіб закріплення різними способами на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності й розумову діяльність людини. Має правове й господарське значення - може служити писемним доказом, а також джерелом різноманітних відомостей довідкового характеру (носій інформації). Текст поділяється на взаємозумовлені логічні елементи: вступ, основну частину (доказ), закінчення. У вступі зазначається причина написання документа. В основній частині викладається суть питання, наводяться докази, пояснення, міркування. У закінченні вказується мета, заради якої складено документ. Ділова документація відображає характер суспільних відносин у виробничій, управлінській та інших сферах життя суспільства. Тому питання мовного етикету в діловодстві набуває принципового, а не приватного, суб’єктивного, часткового значення. Найголовнішим виявом етикету є переконливість документа. Вичерпна переконливість ділового папера досягається тоді, коли укладачеві його вдалося якнайповніше і якнайточніше висловити розуміння ним громадських, а не лише вузьковідомчих чи особистих інтересів.
Чистота мовлення.
Чистота мовлення пов’язана з правильністю й нормативністю: якщо в мовленні немає порушень лексичних, стилістичних, орфоепічних та інших норм, воно вважається чистим. Отже, чисте мовлення – це таке де немає не літературних елементів. Чистота виявляється в 3-х аспектах: в орфоепії – відсутність акценту, нормативна вимова; у слововживанні – відсутність вульгаризмів, жаргонізмів;канцеляризмів, слів-паразитів; в інтонації – відповідність інтонації змістові та експресії висловлення. Чистота мовлення – це його естетичність, а краса ніколи не втомлює, не набридає, зокрема тому, що вона змінюється відповідно до потреб спілкування.
