8. Місце філософії в системі культури

Філософське пізнання завжди соціально детерміноване. Виробляючи нові світоглядні ідеї, воно так чи інакше зачіпає інтереси певних класів і соціальних сил. Проблематика людини і світу, суб'єкта і об'єкта, свідомості та буття є центральною у філософських навчаннях. Але кожна епоха і кожна культура вкладає в ці категорії свої смисли, по-своєму проводить кордону між суб'єктом і об'єктом, свідомістю і буттям. Тому дана проблематика, як і ряд інших проблем, постійно відтворюється і по-новому формулюється на будь-якому з етапів розвитку філософської думки. Накопичення філософського знання про людину та світі передбачає постійну критику фундаментальних принципів філософського дослідження, переформуліровку проблем, зіткнення різних підходів. Різноманітність філософських шкіл і прагнення Ф. до усвідомлення своїх власних передумов є умовою її розвитку. У процесі цього розвитку змінюється структура філософського знання. Спочатку Ф. виступала єдиним і нерозчленованим теоретично знанням про світ, але потім від неї стали відділятися конкретні науки.

Філософія займала і займає важливе місце в культурі людства — всіх матеріальних та духових продуктів і цінностей, створених людьми, на відміну від природи, що виникає й існує без стороннього втручання. Стародавні греки виділяли три розділи культури:

пов'язаний з істиною — предмет науки;

пов'язаний з красою — предмет мистецтва;

пов'язаний з визначенням добра і зла — предмет філософії.

Важливо відзначити й те, що філософія і мистецтво приділяють суттєву вагу людському самовідчуттю та інтуїції, проте розходяться вони у тому, що філософія постає розумовим осягненням світу, а мистецтво подає його через почуття та переживання. Вихідною формою думки для філософії є поняття, а вихідною формою художньої творчості постає художній образ. Мистецтво до того ж надає вирішального значення уяві як творця, так і тої людини, яка сприймає його твори, тому воно зображує дійсність із значною долею умовності, хоча ця умовність постає своєрідним способом проникнення у глибини процесів дійсності.

9. Розкрийте структуру філософського знання

1. Вчення про буття - або онтологія (З грец. Онтос - суще, буття; логос - вчення). Вона включає в себе питання про систематизують первоначалах буття, вчення про єдиного, про сущому буття, про його первопрінціпах.

2. Вчення про пізнання - гносеологія (Епістемологія) або теорія пізнання (від "гнозис" - знання). Філософська теорія, яка розглядає кордону і можливості людського пізнання, а також шляхи та форми пізнавальної діяльності.

3. Вчення про методи людської діяльності - методологія. Вона включає в себе погляди на загальні способи і підходи людини до дійсності. Методологія виділяє два основних філософських методу: діалектичний і антідіалектичний (метафізичний), які розроблялися у філософії, починаючи з античності. Крім цього, методологія включає в себе вчення і про інші, загальнонаукових принципи і методи підходу людини до дійсності, які нерідко так само розроблялися, в тому числі і філософією Методологія розглядає й такі підходи, як: Еволюційний і революційний; Прогресивний і регресивний; Історичний і логічний та інші.

4. Вчення про людину - філософська антропологія (Від грец. "Антропосе" - людина) і вчення про цінності - аксіологія(Від грец. "Аксіо" - цінність). Філософська антропологія та аксіологія - це специфічні і найважливіші частини філософського знання. Вони займаються аналізом проблем людини, його природи та сутності, спосіб її життя, пошуками головних орієнтирів людської діяльності. 5. Вчення про суспільство - філософська соціологія і філософія історії. Філософію тут цікавлять загальні закони розвитку суспільства та взаємини людини з суспільством.

Сучасна філософія, як загальносвітоглядне і загальнометодологічне знання, багатогранна і плюралістична - з філософської точки зору можна розглянути будь-яку сферу людської діяльності та людського буття. Тому в структуру філософського знання, крім перерахованих розділів, включають і інші види філософських досліджень: Філософію природознавства (філософію науки і техніки); Філософію релігії (не збігається з релігієзнавство); Філософію історії (у більш розгорнутому вигляді як окрему дисципліну); Філософію мистецтва; Естетику - в цілому філософські вчення про красу, про прекрасне; Етику - філософію моралі та моральності;Історію філософії її роль як окрему дисципліну.

Ряд інших, які склалися як потреба розвитку сучасного знання, наприклад: філософія бізнесу, філософія освіти, філософія науки і техніки та ін..