63. Розкрийте роль і значення свідомості і мови

Свідомість — це діяльне відображення навколишнього світу. А відображення є процесом і результатом встановлення відповідності щодо структур будь-яких систем, які взаємодіють і впливають на їхнє подальше існування.

Є різні рівні відображення: перший з них — це відображення у неорганічній природі (результат механічних, фізичних, хімічних процесів і взаємодій); другий — відображення в органічній природі (подразливість, чутливість, психіка); третій — діяльне відображення навколишнього світу суб’єктами, що мають свідомість (соціальне відображення).

Свідомість має подвійну природу. З одного боку, вона є результатом розвитку матерії від неструктурованих до структурованих, від елементарних до складних, від неорганічних до органічних, від неживих до живих форм. З другого боку, свідомість є результатом історичного процесу становлення й розвитку людини та суспільства, вона є діяльним, активним відображенням дійсності, суб’єктивним образом об’єктивного світу.

Мова — найважливіший засіб спілкування між людьми. Вона безпосередньо зв'язана з мисленням. Не може бути мислення без мови і мови без мислення. Мова і мислення мають глибоко суспільний характер — не лише за своєю природою, а й за своєю функцією в суспільстві. За допомогою мислення люди пізнають світ, об'єктивні закони природи й суспільства. Пізнавальна діяльність людини, її мислення можливі лише на базі мовного матеріалу, слів і речень. Кожний момент діяльності обумовлюється думкою і її носієм — мовою. Тільки завдяки мові все здобуте попередніми поколіннями не гине марно, а служить фундаментом для подальшого розвитку людства.

Головні функції мови:

а) комунікативна;

б) мислеоформлююча;

в) пізнавальна;

г) естетична

д)емотивна

64. Колективне несвідоме за Юнгом

Центральне поняття у Юнга - це "колективне несвідоме". Він відрізняє його від "особистісного несвідомого", куди входять передусім витіснені протягом індивідуального життя уявлення.

Колективне несвідоме - підсумок життя роду, воно притаманне всім-людям, передається у спадок і служить тим підґрунтям, на якому виростає індивідуальна психіка.

Юнг порівнював архетипи з системою осей кристала, яка преформовує останній в розчині, будучи певним нематеріальним полем, який розподіляє частинки речовини. У чистому вигляді архетип тому не входить у свідомість, він завжди з'єднується з якимось досвідом, піддається свідомої обробці.

З такими "вторгненнями" колективного несвідомого Юнг пов'язує не тільки все зростаюче число індивідуальних психічних захворювань, а й масові психози сучасності.

Символи і догмати відкривають людині священне і одночасно охороняють його від зіткнення з колосальною психічною енергією. Світові традиції містять в собі гармонійні "форми життя", які стали чужі більшості сучасних європейців і американців, що руйнують традиційні суспільства вже не тільки у себе вдома, а й по всьому світу.

В останні десятиліття своєї творчості Юнг займався не стільки розробкою своєї психології, скільки дослідженнями гностицизму, алхімії, міфології різних країн і народів. Їм було створено своєрідне богословське вчення в дусі гностицизму перших століть нашої ери, а свою аналітичну психологію він нерідко називав "західної йогою". Юнг став "гуру" для чималого числа адептів езотеризму, хоча навчальні інститути юнгіанської асоціації і раніше готують не шаманів, а кваліфікованих лікарів-психотерапевтів. Його неодноразово звинувачували у містицизмі та ірраціоналізмі, хоча правильніше було б говорити про традиціоналізм і політичному консерватизмі Юнга.