53. Проаналізуйте позараціональні види досвіду

1. Втуп

Коли вимовляються словосполучення «позараціональний досвід» або «позараціональне знання», то звичайній людині найчастіше приходить на розум туманне і загадкове, але тому особливо западають у душу слово «містика», під якою він може розуміти все що завгодно: і традиційні релігії з їх розвиненим культом і священними текстами, і різного роду окультні трактати і секти, і візіонерський досвід йогів, і форми безпосереднього осягнення предмета у формі різного роду інтуїтивних актів, і, нарешті, все те, що протистоїть наукового знання і здоровому глузду типу фантастичних оповідань чи неймовірних подій особистої біографії. У переважній же більшості випадків в голові людини все вищевідзначені аспекти просто зливаються в якийсь загальний ірраціональний смислової «бульйон», що викликає або інстинктивне відторгнення від подібних феноменів, або, навпаки, настільки ж інстинктивне до них потяг.

З огляду на нинішню непросту світоглядну ситуацію і розквіт у суспільній свідомості різного роду форм ірраціоналізму, про що йшлося в попередньому розділі, представляється необхідним докладно зупинитися на різних позараціональних здібностях свідомості і пов'язаних з ними формах досвіду. Це тим більше важливо, якщо врахувати, що подібна проблематика довгий час кваліфікувалася офіційною наукою і багатьма філософськими напрямами (особливо діамат) як певний компендіум помилок або пряме шарлатанство, які вимагають інтелектуальних викриттів, а в перспективі - повного викорінення. Ні до яких позитивних результатів такої обскурантизм не навів, і стало ясним, що неупереджений гносеологічний аналіз нераціонального знання корисний не тільки для суспільної свідомості, а й для самої філософії.

2. Містичне знання

Щодо містичного досвіду в повній мірі зберігають свою актуальність висновки, які зробив класик його вивчення У. Джемс. Зокрема, він відзначив два моменти:

а) виключне різноманіття містики, яка практично не піддається якій-небудь концептуальної уніфікації;

б) очевидність містичного знання для самого містика-адепта і його абсолютну неочевидність і проблематичність для іншої свідомості, тобто принципову неінтерсуб'ективність містичних переживань.

У зв'язку з цим наш підхід до аналізу містики буде суто кантівським: ми нічого конкретно не будемо стверджувати про самому змісті містичних переживань, про те, що безпосередньо бачить містик в стані трансу, але зате ми маємо підстави для цілком раціонального, хоча й неминуче гіпотетичного, відповіді на питання: як і за допомогою чого такий досвід взагалі можливий?

54. Розкрийте роль і значення проблеми наукової творчості

Наукова творчість являє собою створення нових наукових понять, нових наукових теорій. Їхня реалізація забезпечує технічний прогрес, відкриває шляхи; до удосконалення того чи іншого виду або області практичної діяльності людей. Створення наукового поняття і тим більше наукової теорії вимагає найглибшого аналізу явищ, вдумливого зіставлення їх, узагальнення й оцінки з нових позицій, часто навіть відмінних від загальноприйнятих. Найважливішою умовою наукової творчості є уміння по-новому уявити собі картину протікання досліджуваних явищ.

Творча уява — необхідний компонент розумової діяльності на всіх етапах наукової творчості.

На первісному етапі дослідження уява виступає у визначенні робочих гіпотез на основі первісної творчої переробки наявних у науці даних, у виношуванні експериментального задуму чи дослідження його принципової (теоретичної) схеми, у створенні конкретної методики дослідження, іноді уявному моделюванні.

Творча уява необхідна й у період розробки експериментальної ситуації — визначення умов наміченої серії досвідів, які повинні підтвердити чи відкинути вихідні гіпотези. Важливо представити цю експериментальну ситуацію в її образній формі. При конструюванні нової експериментальної установки чи нового приладу також приходиться прибігати до експериментального моделювання.

На наступному етапі дослідження - етапі нагромадження вихідних даних, необхідних для вирішення проблеми,— уява має не менш істотне значення. На цьому етапі дуже важливо в міру нагромадження фактів уявити собі, що криється за малопомітними і на перший погляд випадковими відхиленнями в досліджуваних явищах. Не менш важливо також побачити, які зміни необхідно внести в експериментальну ситуацію, і які дозволять підтвердити чи уточнити отримані дані, довести їх до ступеня незаперечно доведених фактів і показати їхню причинну обумовленість. На цьому етапі дослідження образи уяви — важливий засіб пізнання того нового, що ще тільки в самій зародковій формі починає виступати в отриманих дослідником фактах. Ці образи можуть бути і нерідко бувають тими опорними пунктами, на основі яких у подальшій роботі формуються теоретичні положення чи нове вирішення питання про природу досліджуваного явища.

На заключному етапі наукового дослідження роль творчої уяви зводиться до того, що завершується перетворення раніше наявних у дослідника представлень про досліджуваний об'єкт, формуються нові представлення - образи. У них з необхідною ясністю і повнотою відбиваються закономірні зв'язки і причини залежності. Ці представлення-образи, у яких в діалектичній єдності виступають пам'ять і уява, є почуттєвою основою нових наукових понять і теорій. Образи уяви забезпечують необхідний "відліт" від дійсності як істотний фактор подальшого проникнення в її сутність і проектування майбутнього – створення нового, прогресивного.