46. Філософське розуміння категорії матерія. Її основні атрибути

Матерія розглядається як об’єктивна реальність, що дана людині у її почуттях і існує поза і незалежно від людської свідомості. При цьому матерія не ототожнюється з будь яким конкретним видом, властивостями, а її атрибутами виступають субстанціональність (об’єктивне існування матерії, не залежне від свідомості, здатність до її нескінченних само перетворень, якими зумовлена природа різних властивостей та форм руху тіла), всезагальність (матерія – це множина, що розглядається як єдність), абсолютність (матерія – вільна від умов, не залежна, на шляху її розвитку не виникає перешкод).

В історії західної філософії виділяють три хвилі матеріалізму:

Античний стихійний матеріалізм (Демокріт та к Епікур)

Механістичний матеріалізм 18ст. (Гольбах, Вольтер, Ламетрі)

Філософія марксизму

Сучасна філософія розглядає матерію на основі її складної системної організації. Виділяють три глобальні системи, кожна з яких підпорядковує відповідні підсистеми:

Біологічні системи – це уся біосфера від мікроорганізмів до людини

Система неживої природи – елементарні частки, зокрема античастки, поля, атоми, молекули

Соціально організовані системи – людина, різні колективи, партії, класи, держави.

Спосіб існування матерії – рух. У широкому розумінні рух - це будь-яка зміна, спосіб існування буття. Виділяють ряд властивостей, що притаманні руху:

1) Об’єктивність. Рух відбув не залеж від свідомості людей і є змінною якої-небудь реальності

2) Абсолютність. Буття не може бути реал без руху. З цього випливає що рух вічний і незнищуваний

3) у той же час рух є відносним. Абсолютна природа руху виявляється тільки через конкретні форми буття

4) Суперечливість. Суперечливий характер руху виявляється в єдності понять зміни і спокою, переривчасті і без переривчасті, еволюції і революції.

Основними формами існування матерії виступають простір і час.

Поняття простір охоплює дві фундаментальні риси матеріального сущого – його протяжність і місце серед інших сущих. Протяжність є продовженням одного і того ж сущого. Кожне тіло має 3 виміри протяжності – довжина, широта і висота. Вони визначають величину, розмір предмета. Задавши розмір тіла і вказавши його місце в середовищі, визначають його просторові характеристики.

Час також відображає дві фундаментальні риси процесів, які відбуваються з матеріальними тілами, а саме тривалість і черговість подій. Простір і час взаємодоповнюють одне одного. Взаємодоповненість полягає у тому що простір визначають через час і навпаки. Розрізняють дві основні концепції простору і часу – субстанційну (Демокрит, Ньютон) і реляційну (Аристотель):

Субстанційна розглядає простір і час як щось самостійне. Навіть коли б матеріальні речі зникли простір і час залишились би

Реляційна розглядає простір і час як властивості матеріальних утворень. Матеріальні маси, їх величина визначають характеристики простору і часу. Тут простір і час є похідними, відносними, визначеними матеріальною масою.