3.1. Проведення ефективної модифікаційної діяльності на базі української банківської системи

Наукові підходи й методи підвищення ефективності діяльності комерційних банків мають виняткове значення в період переродження банківської системи України Посилення конкуренції в банківській сфері , поява конкурентів в особі пара банківських установ, розвиток ринку цінних паперів призвели до необхідності використання банками нових інструментів забезпечення стійкості й гнучкішого реагування на численні ризики, якими обтяжена банківська система на даному етапі. В наслідок цього актуалізується питання дослідження інтенсивності конкуренції в банківській сфері, яка створює об’єктивні умови для підвищення маркетингової діяльності в розрізі збільшення ринкового сектору, обсягу продажів, прибутків комерційних банків у цільових сегментах ринку банківських продуктів і послуг.

Сфера банківської конкуренції є дуже специфічною та різноманітною, тому що для збереження конкурентноздатності й задоволення суспільних потреб комерційні банки змушені освоювати нові ролі, якими є:

• роль посередника – трансформація заощаджень у кредити (позики) підприємства для подальшого інвестування у засоби виробництва;

• роль у здійсненні платежів – за товари й послуги за дорученням клієнта банку (наприклад, шляхом випуску та клірингу чеків за допомогою електронної системи платежів);

• роль гаранта – підтримка клієнтів, яка полягає у сплаті їх боргів (наприклад, шляхом видачі акредитиву);

• роль організації, що надає агентські послуги – управління власністю та її захист, випуск і погашення цінних паперів клієнта за його дорученням (здійснюється через трастовий відділ банку);

• політична роль – реалізація державної політики регулювання економічного і соціального розвитку України.

Отже, можна стверджувати , що не аби як актуальним є запровадження у практичну діяльність вітчизняних комерційних банків методів кількісної оцінки конкурентоспроможності банківських продуктів та послуг.

Конкурентноздатність банківських продуктів і послуг визначається такими агрегованими групами факторів:

• споживчі властивості продуктів і послуг даного банку;

• споживчі властивості продуктів і послуг банків-конкурентів;

• маркетингова стратегія даного банку;

• маркетингові стратегії банків-конкурентів;

• характеристики цільових ринкових сегментів даного банку;

• характеристики цільових ринкових сег­ментів банків-конкурентів.

Кількісно конкурентоспроможність банківського продукту або послуги визначаєть­ся як співвідношення корисного ефекту й ціни. У процесі діагностики рівня інтен­сивності конкуренції в цільовому сегменті ринку доцільно кількісно оцінювати кон­курентоспроможність банківських продуктів і послуг шляхом розрахунку одиничних і групових показників конкурентоспроможності, на базі яких визначається інтег­ральний показник конкурентноздатності.

Таблиця 3.1

Етапи розрахунку інтегрального показника конкурентоспроможності

№	Сутність		Характеристика
1	Обирається базовий зразок		Банківським зразком може бути кращий продукт, або послуга банків-конкурентів, досконаліший зра­зок або деякий абстракт­ний еталон.
			Банківські продукти та послуги
		існуючі аналоги		присутні на ринку	аналоги, що перебувають у стадії розробки	продукти й послуги, які не мають аналогів
2	Обираються одиничні характеристики (показники)		Якісні по­казники включають корисність, зручність, безпеку, надійність тощо.				Значення одиничного показника конкурентоспроможності базового зразка позначається як Ріб порівнюваного зраз­ка — Рі (і =1…n) кількість одиничних показників конкурентоспроможності
			Економічні — ціну банківського продукту або послуги й витрати, пов'язані з його або її викорис­танням, що в цілому становить ціну споживання.
3	розраховується одиничний індекс конкурентос- проможності qі		(+)qі => (+)Ріб => qі = Рі / Ріб (3.1) (-)qі => (-)Ріб => qі = Ріб / Рі (3.2) Такі розрахунки проводяться окремо для групи якісних (qяi) та економічних (qei)показників конкурентоспроможності банківського продукту або послуг
4	ранжування за ступенем вагомості і при­власнення ваги		aяі — для якісних показників, аei — для економічних показників конкурентоспроможності банківського продукту або послуги. (3.3) n – кількість одиничних якісних показників конкурентоспроможності банківського продукту або послугу. m – кількість одиничних економічних показників конкурентоспроможності конкурентоспроможності банківського продукту або послугу..
5	Групові параметричні індекси		(3.4) Qn- груповий параметричний індекс за якісними показниками конкуренто­спроможності банківського продукту або послуги; Qe- груповий параметричний індекс за економічними показниками конку­рентоспроможності банківського продукту; qяi - одиничний індекс конкурентоспроможності банківського продукту або послуги за якісними показниками; qei - одиничний індекс конкурентоспроможності банківського продукту або послуги за економічними показниками; aяі - вага одиничного якісного показника конкурентоспроможності банківсь­кого продукту або послуги; аei - вага одиничного економічного показника конкурентоспроможності бан-, ківського продукту або послуги.
6	інтегральний показник конкурентос-проможності (К) банківського продукту або послуги К = Qn./ Qe		К>1 то рівень якості (корисний ефект від споживання) вищий за рівень витрат.
			К=1 корисний ефект дорівнює витратам (питання конкурентоспроможності є некоректним)
			К<1 то банківський продукт або послуга є не конкурентоспроможна на даному етапі

Також необхідно відмітити, що існує п’ять груп факторія, котрі впливають на інтенсивність конкуренції в банківській сфері. Так кожна із них може впливати на ситуацію, як за напрямом так і за значимістю (див. дод. Д) Кількість цих факторів може змінюватися залежно від мети дослідження, особливостей діяльності банку, унікальності конкурентних товарів та послуг. Для розрахунку відносної значимості факторів у діяльності банку визначаються їхні вагові коефіцієнти.

Таблиця 3.2