2.3 Регуляторна діяльність нбу в контексті результатів аналізу dea

Як уже зазначалося, для дослі­дження ефективності діяльності банківської системи України ми використовуємо аналіз огортання даних (DЕА) і щоквартальні дані про роботу українських банків у 2009-2013 рр., які публікувалися в Офіційному виданні Національного банку України журналі "Вісник НБУ". Відомості про місце роз­ташування головних офісів банків отримано з Інтернет-сайту Асоціа­ції українських банків та з порталу finance.ua. Наша первинна база да­них (data set) містила 2 723 спостере­ження. З неї вилучено два державні банки (Укрексімбанк та Ощадбанк), які працюють в інших умовах, аніж комерційні. Банки, для котрих хоча б один вхід чи Вихід у заданому пері­оді був нульовим, також вилучалися з база.⁴

Таким чином, остаточна база да­них для оцінки ефективності україн­ських банків налічувала 2 671 спосте­реження. Зазначимо, що при оцінці ефективності в різні періоди часу за допомогою методу DЕА фінансові показники, що входять у базу даних, не потребують корекції на індекс ін­фляції, оскільки цей метод не чутли­вий до одиниць вимірювання.

Однією з найбільших проблем при оцінці ефективності банків є визначен­ня входів та виходів. У літературі зна­ходимо кілька підходів до розв'язання цієї проблеми. Найпопулярніші серед них — виробничий та посередницький підходи. За виробничого підходу банки розцінюються як "виробники" послуг для позичальників і вкладників. Множина входів при цьому підході складається лише з фізичних показни­ків (або асоційованих з ними коштів), таких як праця, виробничі площі, ма­теріали, інформаційні системи. Про­центні витрати не входять у сукупність входів.

Виходи є послугами, котрі нада­ються клієнтам. Ці послуги визнача­ються через тип і кількість трансак­цій, але за браком таких деталізова­них да них можуть використовувати­ся кількісні показники за строкови­ми коштами, коштами до запитання та кредитами.

За посередницького підходу банки продукують посередницькі послуги через залу­чення депозитів та інші зобов'язання і розміщують їх у дохідні активи (кредити, цінні папери тощо). Цей підхід широко використовується для оцінки ефективності банків. Входи тут можуть бути пред­ставлені як непроцентними, так і процентними витратами, а виходи — кредитами, цінними па-

перами та ін­шими дохідними активами.

Стосовно посередницького підхо­ду серед експертів триває дискусія про природу депозитів: розглядати їх як входи чи як виходи? Наслідком цієї дискусії стали поява і розвиток підходу активів, підходу вартості ви­користання та підходу доданої вар­тості, котрі можна розглядати як варіанти посередницького підходу.

Для визначення входів і виходів ми скористалися підходом активів, згідно з яким банки є класичними по­середниками між вкладниками та по­зичальниками. Ми визначили три вхо­ди:

• персонал;

• фізичний капітал;

• позичені кошти (purchased funds).

Та два виходи:

• кредити нетто (net loans);

• цінні папе­ри та інші дохідні активи (securities and other earning assets).

Усі дані подано в тисячах гривень, вимірюються вони сумою на кінець кварталу, за винятком даних про персонал — цей показник за браком інформації про кількість пра­цівників визначається за щокварталь­ними витратами на їх утримання. Фі­зичний капітал вимірюється балансо­вою вартістю (book value) матеріальних та нематеріальних активів⁵. Позичені кошти складаються з підпроцентних зобов'язань (loanable funds), що вклю­чають усі види депозитів банку, кошти інших банків та цінні папери, емітова­ні банком (табл. 2.6). Оцінюючи ефективність банків­ського сектора України, ми зро­били головний акцент на усе­реднених показниках та виявленні загальних тенденцій щодо ефектив­ності функціонування вітчизняної банківської системи. Тобто індиві­дуальні оцінки банків у нашому до­слідженні залишаються поза увагою.

Таблиця 2.6