Динаміка заборгованості банківського сектору України в розрізі фінансових інструментів, млрд.. Дол.. Сша

	Станом на дату
	01.01.2006	01.01.2007	01.01.2008	01.01.2009
Боргові іцнні папери	1,2	3,3	6,5	6,9
Кредити	3,1	8,9	16,6	28,7
Валюта та депозити	1,3	1,8	2,7	6,5

Ситуація в економіці та політиці України характеризувалася з позиції сформованих чинників системної кризи. Відповідно, стратегія держави, яка здійснює антикризові заходи, почала сприйматися як загроза національній економічній безпеці - банків і населення, зникла зацікавленість останніх у за­безпеченні стабільного економіко-правового середовища, а відтак, взаємовід­носини між державою, банками і населенням втратили спільний базис, їхні стратегії ввійшли в антагоністичну суперечність, що призвело до непомірної «тінізації» економічного життя і криміналізації, поширення небаченої у світі корупції, відтоку грошей із банківської системи (90 млрд. грн. протягом 4-х мі­сяців 2009 р.), відтоку капіталів за кордон. Це створило колосальну загрозу для реалізації антикризових заходів, а відповідно, реформування банківської сис­теми. Слід зазначити, що при розробці антикризових заходів варто було б ви­вчити досвід виходу з криз. Історія до нас донесла опис приблизно двадцяти криз. Перша криза відбулася в 1342 р. у Флоренції (Італія) і була спричинена спекуляціями на ринку нерухомості.

Друга криза - крах банку Медичі у Венеції (Італія) в 1492 році. Приблизно на цей же час припадає банківська криза в Севільї (Італія).

Якщо узагальнювати досвід виходу з економічних криз, то для України найбільш цікавим є досвід США. Коли Ф. Рузвельт прийшов до влади в 1932 р. і проголосив «Новий курс», уже збанкрутувало більше 6000 банків, а 35% усіх банківських депозитів було знято вкладниками або втрачено внаслі­док банкрутства банків План подолання фінансової кризи у 2009-2010 рр. президента США Б. Обами називається «План американського відновлення і реінвестування». План полягає у комбінації двох методів: скорочення податків і масштабних бюджетних інвестицій в економіку. Загальна вартість цього проекту складає 800-900 млрд. дол. США. Точна його вартість поки що невідома.

У стратегічному плані рівні економічної безпеки населення, банків і дер­жави неподільні, оскільки здійснення індивідуальних відтворювальних про­цесів та їхнє перетворення на процес суспільного відтворення можливе лише за умови органічного об'єднання громадян, банків і держави. Дійсно, власне відтворення неодмінно вимагає від громадян України (з метою отримання за­собів, необхідних для існування) участі у певному господарському процесі або вступу у спеціальні інституційні відносини з державою. У результаті інтереси населення прямо залежать від економічної безпеки як банків так і держави. Опосередковано індивідуальна економічна безпека банків залежить від усього комплексу умов, що забезпечуються державою як в економічній, так і в інших сферах існування, а також від спроможності банків забезпечити задоволення потреб населення в грошах. У зв'язку з цим важливим є дослідження і визначення зони спільних економічних інтересів держави, банків і населення. Ця зона знаходить втілення в стабільному законодавчому середовищі, яке може забезпечити еквівалентність обміну в національній економіці і має стати основою економічної стратегії держави.

Процес формування методології економічної безпеки банківської системи передбачає перехід від поняття економічної безпеки як забезпечення реалізації національних інтересів до поняття безпеки як здатності до відтворення основного національного інтересу, а також - від протистояння загрозам, які мають певною мірою зовнішній щодо банків характер, до забезпечення сталого розвитку, що визнає наявність органічних системі внутрішніх загроз У такому ракурсі економічна безпека банків характеризує дієздатність системи та може досліджуватися із якнайширшим застосуванням інтегрованих методів та інструментів низки наук.

Запропонована методологія відкриває шлях до дослідження одного з най­більш фундаментальних чинників впливу на стан економічної безпеки країни - способу та ступеня узгодженості індивідуальних, групових і національних інтересів.

Більшість науковців визначають сьогодні економічну безпеку України як такий стан національної економіки, який забезпечує стабільне функціонуван­ня виробництва, кредитно-фінансової і банківської системи, задовольняє матеріальні потреби держави, суспільства й особи, здійснює їх захист від зовніш­ніх і внутрішніх фінансових загроз. Безпека має багаторівневу структуру: на­ціональну, державну, регіональну. Економічна безпека є складовою всіх рівнів безпеки, і, у свою чергу, включає: фінансову безпеку, безпеку зовнішньоекономічної діяльності, екологічну безпеку, соціальну тощо.

Економічну безпеку банків можна визначити як сукупність умов, за яких потенційно небезпечні для фінансового стану комерційних банків дії чи об­ставини попереджені чи зведені до такого рівня, за якого вони нездатні завда­ти шкоди встановленому порядку функціонування банківської системи, збе­реженню й відтворенню її майна та інфраструктури і перешкодити досягнен­ням банками статутних цілей.

Джерелами зовнішніх і внутрішніх загроз та небезпек банку є:

• держави, банки-конкуренти, зарубіжні й міжнародні організації, конкуруючі юридичні та фізичні особи, які проводять агресивну фінансову політику щодо України;

• злочинність, корупція;

• зовнішні та внутрішні банківські ризики.

Як потенцій­ні суб'єкти загрози безпеці банківській системі, чиї конкретні дії можуть зав­давати фінансової шкоди, слід розглядати:

• юридичних осіб - підприємців, фірми, фонди та благодійні організації;

• державні підприємства й інші суб'єкти господарювання;

• фізичних осіб: приватних підприємців і виробників, які не мають статусу юридичної особи;

• керівників підприємств, які провадять госпо­дарські операції; співробітників державних організацій і установ тощо;

• іно­земних юридичних осіб: валютні фонди, банки, організації, фірми спецслужб;

• злочинні елементи: злочинців, організовану злочинність як у межах країни, так і за кордоном.

Як свідчить практика, суб'єкти господарювання можуть використовувати форми, методи діяльності, які дозволяють досягти бажаних наслідків в межах прав, наданих чинним законодавством, наносячи шкоду безпеці банку чи окремим його підрозділам (наприклад, кредитному департаменту). Найчастіше ви­користовується та обставина, що в сучасних умовах розвитку держави низку діянь закон не визначає як злочинні. У деяких випадках законодавець не всти­гає за ситуацією, що змінюється. З іншого боку, ці дії використовуються для первісного нагромадження капіталу й перерозподілу суспільної власності окремої групи осіб, не зацікавлених у суспільній оцінці і законодавчому ви­значенні цих дій як злочинних. Дії низки суб'єктів відповідно до чинного за­конодавства не можуть бути припинені на законодавчій основі, хоча завдають значної шкоди безпеці банку, суспільству, вирішуючи корпоративні питання.

У теоретичному аспекті безпека банку може розглядатися через її структу­ру, як стан; як процес, тобто у функціональному плані. У структурному плані безпека банку розглядається як система взаємодії фінансових інтересів різних суб'єктів фінансових відносин. У функціональному аспекті безпека банку по­винна розглядатися як процес забезпечення досягнення єдності життєво важ­ливих інтересів, виявлення і попередження загроз, протидії їм, що буде сприя­ти створенню умов надійного функціонування національної банківської сис­теми та її розвитку.

Таким чином, під забезпеченням безпеки банку розуміється процес ство­рення умов для:

• стабільного фінансового розвитку;

• економічного суверенітету держави;

• попередження й усунення загроз, умов та інших чинників, здатних виявити негативний, дестабілізуючий вплив на процеси розвитку національ­ної банківської системи;

• усунення суперечностей між інтересами держави та окремих соціальних груп, суспільства й індивіда.

Забезпечення безпеки банку передбачає цілеспрямовану, постійно здійснювану діяльність усіх суб'єктів безпеки із захисту його життєво важливих інтересів (табл.. 3.7).

Крім того, Міністерством економіки України зазначені основні показники економічної безпеки банківської системи та їхні порогові значення (табл. 3.8)

У 2009 р. стабільність банківської системи України була поставлена під великий сумнів. Національний банк України у межах підтримки ліквідності банківської системи надав понад 34,4 млрд. грн. рефінансування, 12 банків отримали тимчасових адміністраторів від Національного банку України, Кабінет Міністрів України підготував список із семи банків для ре капіталізації з боку держави. Варто за­значити, що до перших двох груп не потрапив жоден з українських банків. До групи «стабільних» увійшли 8 банків, серед яких сім перебувають в іноземній власності і один державний: Райффайзен банк Аваль, Укрсиббанк, Укрсоцбанк, Укрексімбанк, ВТБ банк, банк «Форум», Унікредитбанк та ІНГ банк Україна. Незважаючи на істотні проблеми у певних банках, до найнижчої категорії не потрапив жоден з 27 найбільших українських банків. Поганим стан справ визнано у п'яти установах: Надра банк, банку «Фінанси та кредит», Укрпромбанк, Укргазбанк та Родовід банк. Ще 13 установ потрапили до групи банків з середнім рівнем, тобто таких, які мають певні проблеми та труднощі.

Таблиця 3.7