Характеристика основних складових банківського потенціалу

Складова	Характеристика
Фінансово-економічна	Потребує виваження джерел фінансування поточної діяльності і розвитку банку, цінового діапазону, розмірів знижок, тощо.
Виробнича	Включає потужність виробничої бази, що характеризує обсяги випуску, можливість трансформації продуктового портфеля банку, нарощування обсягу випуску інноваційних товарів та послуг, оснащеність основними фондами структура витрат з урахуванням фактору економічної залежності від обсягів та темпів освоєння інноваційних продуктів та послуг
Науково-дослідна	Потужність науково-дослідної бази, що характеризує можливості розробки нових видів банківських продуктів і послуг
Кадрова	Рівень кваліфікації працівників банків відповідно до посад, досвіду роботи, наявності зарубіжного профільного практичного досвіду, віткова структура тощо.
Організа-ційна	Рівень диверсифікації роботи банку; методи стимулювання персоналу і клієнтів; методи аналізу; планування, прогнозування діяльності банку; доступність вичерпної інформації про клієнта, ринкові тенденції; система безпеки; наявність сучасної ІТ-архітектури і програмного забезпечення.
Маркетин- гова	Імідж банку4 концепції банківського продукту та послуг, їх якість рівень відповідності світовим стандартам, ширина і глибина продуктового портфеля; частка ринку у кожному сегменті й у цілому на ринку банківських продуктів та послуг тощо.

Деталізація та кількість складових потенціалу може бути скорегована залежно від конкретних особливостей роботи комерційного банку. Результати аналізу ринкових позицій і стратегій перспектив банків-конкурентів за окремими елементами продуктового портфеля доцільно подати у вигляді багатокутника конкурентноздатності. Аналітично існує імовірність побудови даного багатокутника уникаючи деталізації, але в такому випадку фактори конкурентоспроможності повинні бути відповідно відкориговані.

Зазначимо також, що для повноти оцінки багатокутник варто будувати у двох варіантах – поточний та прогнозований, причому прогноз має бути, як оптимістичним так і песимістичним.

3.2. Забезпечення економічної безпеки банківських установ в умовах настання глобальних економічних криз

На етапі глибокої системної кризи 2008-2009 рр. в економіці України, розпочалася ефективна робота з аналізу діяльності банківської системи як сукупності приватних банків начолі з Національним банком України. Банківські фахівці зазначають, що концепція відкриття більшості комерційних банків двадцять років тому базувалася не на засадах створення ефективних фінансо­вих інструментів для економічного розвитку і процвітання країни. Скоріше за все підгруньтям даного явища виступали меха­нізми бізнес-процесів. Усі прекрасно розуміли, що головна мета діяльності бан­ку – це максимізація прибутку, проте дане прагнення не має породжувати поверхневе відношення до процесів створення кредитно-фінансових установ даного типу Ще однією проблемою того часу було явище з формування надійного регулятора банківської системи — Націо­нального банку України. Закон України «Про Національний банк України», створений в 1999 р., зробив заручниками фінансової кризи весь український народ. Банки росли, як гриби після дощу, але не як фінансові інститути економіки, а як «кишенькові» каси для задоволення потреб своїх ха­зяїв та регулятора. Маніпуляції з кредитами, балансами, цінними паперами, ставками, валютним курсом, тарифами тощо призвели до втрати нашими громадянами власних грошей, до занепаду виробництва, оскільки прибуток формувався у фінансовій сфері. І що головне, держава втратила свого голов­ного інвестора — своїх громадян та довіру до фінансових інституцій

Згідно з чинним законодавством, Національний банк України мав би здійснювати нагляд і контроль за діяльністю та станом справ у банківській системі. Однак, як виявилося, за формування стратегії розвитку банківської системи ти її реалізацію ніхто не несе відповідальності. Законом України «Про Національний банк України» (ст. 53) не допускається втручання органів законодавчої та виконавчої влади, тобто Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України, у діяльність центрального банку. І це при тому, що від стану банківської системи залежить грошово-кредитна політика в країні, перспективи соціально економічного розвитку в цілому. Підтвердженням цього є один, але досить перекон­ливий факт некерованості фінансової політики в Україні. Це проявляється у системі зов­нішніх запозичень, за результатами яких Україна опинилась на межі дефолту.

Протягом 2006-2008 рр. банківський ринок України переживав бурхливе зростання, обумовлене різким збільшенням попиту населення на споживчі кредити та підприємств — на кредити для інвестування в розширення, модер­нізацію, купівлю бізнесу. Відсутність значного досвіду у фінансовому плану­ванні, а також низка інституційних чинників призвели до безконтрольного та дуже інтенсивного кредитування резидентів української економіки. Оскільки внутрішніх ресурсів для задоволення внутрішнього попиту на кредити виявилось замало, банки стали активно залучати зовнішні фінансові ресурси, які могли бути навіть де­шевшими за внутрішні.

Таблиця 3.6