Цінні папери як основний інструмент фінансового ринку

Цінні папери - це свідоцтва про участь їх власників у капіталі акціонерного товариства або надані позики, які передбачають зобов' язання емітентів сплачувати їхнім власникам доходи у вигляді дивідендів або процентів.

В юридичному розумінні, цінні папери - це майнове право, яке засвідчується певним документом і реалізується в порядку, що вказується у цьому документі.

Із розвитком електронних систем торгівлі цінними паперами змінюється зовнішня форма їх існування. Цінні папери, операції з якими здійснюються через електронні системи, не мають речового титулу, тобто це не документи. Вони існують як одиниці обліку в комп' ютерній системі й обертаються лише у формі переказів із рахунків одних учасників ринку на рахунки інших.

Цінні папери є капіталом, тому що їх власники одержують доходи. Проте капітал цей фіктивний, оскільки цінні папери не мають вартості, хоча продаються й купуються на ринку.

Цінні папери прийнято поділяти на три види: акції; облігації та похідні, або вторинні. Широкий діапазон цінних паперів пояснюється тим, що причини, які спонукають випускати цінні папери й купувати їх, дуже різноманітні.

Основні характеристиками цінних паперів такі:

1. Ліквідність - спроможність фінансового активу перетворитися у гроші (по агрегату М1). При визначенні міри ліквідності зазвичай враховують тривалість часу та витрати на проведення операції. Наприклад, для конверсії ощадного рахунку в готівку необхідно відвідати банк або надіслати прохання поштою; реалізація казначейського зобов' язання потребує часу й виплат брокерського процента); акції - витрати часу, брокерський процент, можливі витрати від зниження курсової ціни акцій тощо.

2. Ризик як характерна ознака цінних паперів пов'язаний безпосередньо з можливістю не отримати вкладених у фінансові активи грошей. Розрізняють два види ризику: ризик невиконання платіжних зобов' язань позичальником, тобто коли позичальник є ненадійним; та ринковий ризик, пов' язаний із коливаннями ринкових цін фінансових інструментів.

Так, ощадний вклад менш ризиковий, ніж облігація. Наприклад, у США вклади до 100 тис. дол. застраховані, і тому ризик по таких вкладах дорівнює нулю.

3. Дохідність визначається у вигляді річного процента віддачі від вкладеної у фінансовий інструмент суми грошей. Для ощадного рахунка дохідність фактично дорівнює річному проценту, який виплачується банком. Для облігації (або привілейованої акції) дохідність залежить від розміру оголошеного (купонного) процента та ринкової ціни облігації. Якщо відомий купонний процент, то чим вища ринкова ціна облігації, тим нижча дохідність облігації для її майбутнього покупця. Дохідність цінних паперів змінюється внаслідок коливання їх ринкових цін.

Усі три названі характеристики фінансових інструментів тісно взаємопов'язані. Чим більший ризик мають цінні папери, тим більша їх дохідність, оскільки інвестори згодні вкласти гроші тільки під великий відсоток. Проте, чим ліквідніші фінансові інструменти, тим під нижчий процент згодні придбати їх покупці на фінансовому ринку.

Докладніше охарактеризуємо такі цінні папери, як акції та облігації. Так, акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує майнову участь її власника в капіталі акціонерного товариства.

Власники акцій стають пайовиками акціонерного товариства, його співвласниками, тому вони не можуть вимагати від товариства повернення вкладених коштів. Проте вони можуть продавати акції, але в цьому випадку втрачають право співвласника.

Власники акцій як співвласники товариства мають право на одержання частини прибутку товариства пропорційно своїй участі, а також на участь у розділі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Дохід, який одержує акціонер, називають дивідендом. Розмір дивіденду залежить від маси прибутку, співвідношення між його нагромаджуваною та споживчою частинами, інституційної політики акціонерного товариства, виду й кількості акцій та інших факторів.

Товариства намагаються підтримувати дивідендні платежі на високому рівні, тому що значною мірою через ринкову ціну акцій визначають репутацію (рейтинг) товариства, які, своєю чергою, визначають спроможність цього товариства залучати позичковий капітал або додатковий випуск акцій.

Крім дивідендів власники акцій можуть отримувати дохід у вигляді курсової різниці, якщо вони продають акції дорожче, ніж купили їх.

Випуск акцій дає засновникам акціонерного товариства необмежені можливості консолідувати значний капітал на основі об' єднання безліч індивідуальних капіталів і заощаджень.

Акціонерне товариство (компанія, корпорація) - це домінуюча форма комерційної організації у країнах з ринковою економікою. Важливою перевагою акціонерної форми, порівнянно з іншими формами комерційної організації (індивідуальний бізнес, партнерство, кооперативи), є обмежена відповідальність за зобов' язаннями. Власники акцій несуть відповідальність за зобов' язаннями товариства (ризикують) тільки капіталом, вкладеним в акції.

З' явившись на початку розвитку приватного підприємництва, акціонерна форма виявилася надзвичайно гнучкою й життєздатною.

Акціонерна форма комерційної організації сприяє демократизації управління, розширенню громадського контролю за діяльністю організацій, стимулює якісну працю акціонерів-пайовиків.

Акціонерне товариство випускає акції у таких випадках: коли воно створюється; із злиттям з іншим акціонерним товариством; із розширенням масштабів своєї діяльності та збільшенням статутного фонду. На купівлю акцій припадає близько 30 % фінансування підприємницької діяльності у провідних країнах світу. Акція є неподільною. Якщо одна акція належить кільком особам, усі вони визнаються за одного власника і можуть здійснювати свої права через одного з них. Мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою за 1 коп.

Розміщення цінних паперів - це відчуження цінних паперів емітентом первинним власником через укладання громадсько-правових угод. Розміщення, зазвичай має форму передплати - закритої або відкритої.

Закрита передплата - розміщення цінних паперів серед заздалегідь визначених інвесторів без публічного (тобто використанням засобів масової інформації) оголошення пропозицій.

Відкрита передплата - розміщення цінних паперів серед потенційно необмеженого кола інвесторів через оголошення публічної пропозиції та укладання громадсько-правових угод..

На цьому етапі випуску цінних паперів перше слово належить андеррайтеру (від англ. underwriter - переплатник). Андеррайтер - це торговець цінними паперами, який виступає від імені й за дорученням емітента, відповідно до укладеного з ним договору або викупає в емітента цінні папери для їх подальшого розміщення за передплатою.

Андеррайтери можуть розмістити й меншу кількість цінних паперів, ніж зазначено в проспекті. Частку нерозміщених цінних паперів, яка є достатньою, щоб визнати емісію такою, що не відбулася, визначає держава.

Протягом усього періоду відкритого продажу цінні папери не можуть продаватися за ціною, нижчою їх номінальної вартості або вартості, встановленої комісією, з урахуванням ринкової вартості цінних паперів цього емітента на фондових біржах або в позабіржових торгово-інформаційних системах.

Існують два види акціонерних товариств. Закриті - акції яких розподіляються між акціонерами й не надходять у відкритий продаж. Відкриті - акції яких вільно продаються й купуються.

Вищий орган управління акціонерного товариства - загальні збори акціонерів. Керівництво поточною діяльністю доручається Правлінню, Спостережній Раді або Раді директорів.

Акціонери, які придбали акції з правом голосування на зборах, мають право на контроль за діяльністю корпорації, а саме:

- голосують на зборах акціонерів;

- обирають членів ради;

- розподіляють прибуток;

- вирішують питання об'єднання з іншими корпораціями та ліквідації бізнесу.

Проте, права в акціонерів різні, тому що голоси розподіляються пропорційно кількості придбаних акцій. На практиці діяльність корпорацій контролюється групою акціонерів, яка володіє відносно невеликим контрольним пакетом акцій. Теоретично контрольний пакет повинен становити 50 % усіх випущених акцій плюс 1 акція. При сучасному розподілі акцій серед великої кількості дрібних акціонерів для реального контролю достатньо володіти 5-20 % усіх випущених акцій.

Акції, що випускаються в обіг, класифікуються за різними ознаками.

За характером розпорядження розрізняють акції іменні й на пред'явника. Іменні реєструються в акціонерних книгах корпорацій на ім'я власника. Передавання їх іншій особі вимагає дозволу правління корпорації. Акції на пред'явника емітуються без зазначення власника. З розвитком та поширенням акціонерного підприємництва ці акції стали об' єктом купівлі-продажу на ринку цінних паперів, істотно потіснивши іменні.

Залежно від порядку виплат дивідендів права участі в управлінні корпорацією акції поділяються на привілейовані (преференційні) та прості (звичайні). Привілейовані надають їхнім власникам певні переваги, порівнянно з власниками простих акцій. Так, за привілейованими акціями встановлюється фіксований дивіденд, який виплачується раніше, ніж його визначають для власника простих акцій. Фіксований дивіденд виражається або в проценті від номінальної вартості або в грошах з розрахунку на одну акцію. Під час ліквідації корпорації, насамперед, задовольняються претензії власників привілейованих акцій, а потім - простих.

Привілейована акція, зазвичай, не надає власнику право голосу на загальних зборах акціонерів. Це вигідно контролюючій групі акціонерів, яка не бажає втручання акціонерів у справи корпорації. Однак, якщо корпорація не сплачує дивіденди кілька разів поспіль, то власники акцій одержують право голосу.

Привілейовані акції з фіксованим дивідендом за своїм значенням близькі до облігацій. Такі акції надійні, але вони майже не дають змогу підвищити дивіденди.

Різновид привілейованих акцій - це акції за участю, за якими передбачається додатковий дохід до фіксованого дивіденду. Він оплачується за умови, що дивіденд по простій акції досяг свого максимального рівня, передбаченого статутом корпорації, і в розпорядженні компанії ще залишився нерозподілений прибуток.

Привілейовані акції поділяються на зворотні й незворотні. Коли фірма випускає зворотні акції, вона залишає за собою право їх викупу на певних умовах. Зворотність вигідна для корпорації, але не для власників акцій. Ціна викупу не повинна перевищувати їх номінальної вартості та премій, що є свого роду компенсацією за викуп. Незворотні акції не можуть бути оплачені доти, доки існує корпорація, що їх випустила.

Проста акція дає власнику право голосу на загальних зборах акціонерів. З точки зору дохідності, прості акції є найбільш ризикованим видом цінних паперів, оскільки розмір дивідендів по них не фіксується, він залежить від фінансового стану корпорації, й оплачуються з прибутку останньою чергою, тобто після сплати процентів, податків, фіксованих дивідендів.

Проте, в умовах сприятливої економічної кон' юнктури власники простих акцій мають шанс одержати дивіденди, що значно перевищують фіксовані, й швидко збільшити свій капітал.

Облігація - це свідоцтво про надання позички, яке дає право на одержання, зазвичай, щорічного доходу у вигляді відсотків. Привабливість облігацій для власників полягає в одержанні фіксованого доходу. На відміну від акцій, облігації після закінчення визначеного строку підлягають викупу, до того ж емітент повинен сплатити номінальну вартість облігацій і дохід у вигляді відсотка.