8. Поняття тарифного нормування заробітної плати

Тарифне нормування заробітної плати — це основа тарифної моделі організації заробітної плати, котра застосовується на більшості підприємств небюджетного і на всіх підприємствах бюджетного сектору економіки. Тарифне нормування заробітної плати передбачає використання сукупності норм праці (часу, виробітку, чисельності, обслуговування тощо) та норм оплати (тарифні ставки, посадові оклади, розцінки, доплати, надбавки тощо).

9. Поняття тарифної сітки, тарифного розряду та тарифної ставки

Тарифна сітка — шкала кваліфікаційних розрядів і тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких установлюється безпосередня залежність розміру заробітної плати робітників від складності робіт і рівня кваліфікації. Головним фактором диференціації є складність виконуваних робіт.

Тарифний розряд є показником міри складності праці, котру виконує працівник, та рівня його кваліфікації.

Тарифна ставка — виражений у грошовій формі абсолютний розмір оплати праці робітника даного розряду за одиницю робочого часу (годину, день, місяць). Тарифні ставки можуть бути годинними, денними і місячними.

10. Сутність схеми посадових окладів

Схема посадових окладів — нормативний документ, який використовується для диференціації основної заробітної плати керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців залежно від посад, які вони обіймають. Схеми посадових окладів містять перелік розташованих в ієрархічному порядку посад від першого керівника підприємства до технічних службовців, котрі виконують найпростіші роботи, і розміри посадових окладів, передбачених для кожної з них. Замість розмірів посадових окладів у грошових одиницях можуть установлюватись міжкваліфікаційні (міжпосадові) співвідношення (коефіцієнти) в оплаті праці, які аналогічно тарифним коефіцієнтам показують, у скільки разів передбачений для відповідної посади оклад перевищує мінімальну тарифну ставку (тарифну ставку робітників першого розряду). На основі міжкваліфікаційних співвідношень і мінімальної тарифної ставки розраховуються посадові оклади.

11. Що таке система оплати праці?

Система оплати праці — це чинний на підприємстві організаційно-економічний механізм взаємозв’язку між показниками, що характеризують міру (норму) праці та міру її оплати відповідно до фактично досягнутих результатів праці (відносно норми), тарифних умов оплати праці, та погодженою між працівником і роботодавцем ціною робочої сили.

12. Які різновиди систем оплати праці Ви знаєте?

З огляду на комплексність впливу чинних систем оплати праці на матеріальні мотиви працівників їх можна поділити на прості та складні. У простих системах розмір заробітку визначають два показники, один з яких характеризує міру праці (простої почасової системи оплати праці). У складних системах величина заробітку залежить від трьох і більше показників, з яких зазвичай два — основні, а інші — додаткові.

Отже, за характером зміни параметрів заробітної плати залежно від виконання норм праці (виробітку) та інших умов оплати праці чинні системи можна поділити на прямі (пропорційні), прогресивні та регресивні.

Залежно від того, наскільки повно чинні системи оплати праці забезпечують одночасну реалізацію інтересів роботодавців і найманих працівників, їх можна поділяти на заохочувальні, гарантувальні та примусові (рамкові).

За простої почасової системи заробіток працівника формується відповідно до його тарифної ставки (окладу) і фактично відпрацьованого часу.

За прямої відрядної системи заробіток працівника (Зв) залежить від відрядної розцінки за одиницю виготовленої продукції (виконаної роботи) і кількості виготовленої продукції (виконаної роботи).

Відрядна розцінка за одиницю продукції визначається за формулою

Рв = Тр* Нч

Рв = Тр*Нв

Де Тр — тарифна ставка, що відповідає розряду виконаної роботи, грн; рТ

Нч — норма часу, год;

Нв — норма виробітку в установлених одиницях.

За відрядно-прогресивної системи оплати праці починаючи з певного рівня виконання норм виробітку застосовуються відрядні розцінки за виконану роботу (операції, деталі, вироби тощо) у підвищеному розмірі. Отже, базова розцінка, визначена згідно з тарифною ставкою, що відповідає розряду виконаної роботи, та чинною нормою часу, диференційовано підвищується залежно від досягнутого рівня виконання норм.

Складником цієї системи є вихідний (базовий) рівень виконання норм виробітку, за перевищення якого застосовується прогресивна шкала підвищення відрядних розцінок.

Різновидом відрядної оплати праці є також відрядно-регресивна система, характерною ознакою якої є те, що починаючи з певного рівня перевиконання норм відрядні розцінки знижуються. Що вищий рівень перевиконання норм [понад визначений вихідний (базовий) рівень], то нижча розцінка за кожну одиницю продукції (виконану роботу).

За почасово-преміальної системи працівникові понад оплату відповідно до його тарифної ставки (окладу) і фактично відпрацьованого часу виплачується премія за виконання визначених кількісних і якісних показників і умов преміювання.

За відрядно-преміальної системи оплати праці працівникові крім відрядного заробітку, нарахованого згідно з чинними відрядними розцінками за одиницю виготовленої продукції та її кількість, виплачується премія за виконання показників, що передбачені чинним преміальним положенням.

За акордної системи оплата здійснюється не за окремі операції, види робіт, а за виконання певного комплексу робіт, які входять до акордного завдання. Акордна оплата праці, як правило, запроваджується для колективу працівників (бригади, ланки) і може розглядатись як варіант колективної системи оплати праці за кінцевими результатами.