Семінарське заняття №11. Тема «Заробітна плата»

1. Поняття заробітної плати на підприємстві

розглядаючи заробітну плату принаймні з п’яти позицій:

1) заробітна плата — це економічна категорія, що відбиває відносини між власником підприємства (або його представником) і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості (доходу);

2) заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, котру за трудовим договором власник або вповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу. Отже, заробітна плата залежить від складності та умов виконуваної роботи, компетенцій працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства в цілому. Джерелом коштів на оплату праці для підприємств небюджетного сектору економіки є власні кошти — дохід підприємства;

3) у сучасному товарному виробництві, що базується на найманій робочій силі, заробітна плата — це елемент ринку праці, що є ціною, за якою найманий працівник продає свою робочу силу. З огляду на це заробітна плата виражає ринкову вартість використання найманої робочої сили;

4) для найманого працівника заробітна плата — це його трудовий дохід, який він одержує в результаті реалізації здатності до праці і який має забезпечити об’єктивно необхідне відтворення робочої сили;

5) для підприємства заробітна плата — це елемент витрат на виробництво, що входять до собівартості продукції, робіт (послуг), і водночас головний чинник забезпечення матеріальної заінтересованості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці.

Тож ціна робочої сили за сучасних умов охоплює всі витрати роботодавців, пов’язані з найманням, функціонуванням і розвитком робочої сили. З огляду на це заробітну плату слід розглядати як основну складову ціни робочої сили.

2. Основна та додаткова заробітна плата

Основна заробітна плата — винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців.

Додаткова заробітна плата — винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

3. Основні функції заробітної плати

Функція заробітної плати — це її призначення і роль як складової сфери практичної діяльності з узгодження й реалізації інтересів головних суб’єктів соціально-трудових відносин — найманих працівників і роботодавців.

Першорядне значення з-поміж основних фундаментальних функцій заробітної плати має відтворювальна. Робоча сила — це особливий товар, який потребує постійного відновлення фізичної й розумової енергії, підтримки організму людини у стані нормальної життєдіяльності. Заробітна плата є основним джерелом коштів на відтворення робочої сили, а отже, її параметри мають формуватися виходячи з вартісної концепції оцінки робочої сили.

У заробітній платі як формі доходів найманих працівників закладено значний мотиваційний потенціал. Намагання людини поліпшити свій добробут, задовольнити різні потреби спонукає її до активної трудової діяльності, підвищення якості своєї робочої сили, повної реалізації своїх компетенцій, більшої результативності праці. За таких умов заробітна плата має стати основним засобом мотивації до виконання складних, відповідальних робіт, поліпшення результатів праці через установлення безпосередньої залежності заробітної плати від складності, важкості, кількості і якості праці кожного працівника, його трудового внеску у загальні результати праці. Отже, до основних функцій заробітної плати слід віднести мотиваційну.

Заробітна плата як важлива складова ринку праці має виконувати і регулювальну функцію. Остання полягає у впливі заробітної плати на співвідношення між попитом і пропонуванням, на формування персоналу підприємств, рівень його зайнятості, а також на галузеву й регіональну диференціації заробітної плати. Названа функція посідає проміжне місце між відтворювальною й мотиваційною, виконуючи щодо них інтеграційну роль з метою досягнення балансу інтересів найманих працівників і роботодавців.

Визначаючи індивідуальну заробітну плату, важливо реалізувати принцип однакової винагороди за однакову працю, забезпечити соціальну справедливість. Виконання цього завдання пов’язано з реалізацією на практиці соціальної функції заробітної плати. Під час становлення соціально орієнтованої ринкової економіки ця функція набуває першорядного значення. Неповноцінне виконання заробітною платою соціальної функції унеможливлює створення ефективного мотиваційного механізму та забезпечення справедливості у сфері розподільних відносин.

Оптимізаційна функція, сутність якої полягає ось у чому. Заробітна плата як складова собівартості продукції є чинником мотивації власника до вдосконалення технічної бази виробництва, його раціоналізації, підвищення продуктивності праці. Реалізація цієї функції на практиці безпосередньо пов’язана також із запровадженням прогресивних систем заробітної плати, удосконаленням усіх елементів оплати праці. Власник щоразу вирішує, що для нього вигідніше: зменшити чисельність працівників, а решті підвищити заробітну плату, замінити частину працівників машинами, перенести виробництво до іншої країни, де дешевша робоча сила, тощо.