Взаємодія неалельних генів

Основні форми взаємодії неалельних генів:

• комтиементарність (від лат. сотріетепіит — доповнення). Комплементарни­ми, або взаємодоповнювальними, називають неалельні гени, які при одночасній наявності в генотипі зумовлюють розвиток нової ознаки (новоутворення).

У запашного горошку забарвлення квіток зумовлене двома домінантними иеа- лельними генами, з них один ген (А) забезпечує синтез безкольоровою субстрату, інший (В) — синтез пігменту. Тому при схрещуванні рослин і білими квітками (ААввхааВВ) усі рослини в першому поколінні Р, (АаВв) мають забарвлені квітки, а в другому поколінні Р, відбувається розщеплення за фенотипом у співвідношенні 9:7, де 9/16 рослин мають забарвлені квітки і 7/16 — незабарвлені.

У людини нормальний слух зумовлений комплементарною взаємодією двох до­мінантних неалельних генів О і Е, з них один визначає розвиток завитка, інший — слухового нерва. Люди з генотипами 0_Е мають нормальний слух, з генотипами Оее і ск1Е_ є глухими. У шлюбі, де батьки глухі (ООее х сісІЕЕ), усі діти будуть мати нормальний слух (ОсіЕе);

• епістаз — взаємодія неалельних генів, при якій один ген пригнічує дію іншо­го, неалельного, гена. Перший ген називають епістатичним, або супресором (інгібі­тором), інший, неалельний ген — гіпостатичним. Якщо епістатичний ген домінант­ний, епістаз називають домінантним (А>В). І навпаки, якщо епістатичний ген ре­цесивний, епістаз — рецесивний (аа>В або аа>вв). Взаємодія генів при епістазі протилежна комплементарності.

Прикладом рецесивного епістазу може бути бомбейський феномен — незвичайне успадкування груп крові системи АВО, уперше виявлене в одній індійській сім'ї. У жінки, у генотипі якої був наявний ген І^в, фенотипово проявлялася І група крові. Виявилось, що генотип цієї жінки 1^ВІ88, де 5 — рідкісний рецесивний епістатичний ген, наявність якого у гомозиготному стані пригнічувала фенотиповий прояв алеля І^в, унаслідок чого проявляв себе рецесивний алель І групи крові — і;

82

. полімерія - взаємодія неалельних генів, при якій одну й ту саму ознаку конт­ролюють кілька домінантних неалельних генів, які діють на цю ознаку однозначно, однаковою мірою, посилюючи її прояв. Такі однозначні гени називають полімерни­ми (.множинними, полігенами) і позначають однією літерою латинського алфавіту, але 3 різними цифровими індексами. Наприклад, домінантні полімерні гени — А,, А₂, А₃ і т. д., рецесивні — а_р а₂, а₃ і т.д. Відповідно позначають генотипи — АДАДАДг а^а^а^а^. Ознаки, що їх контролюють полігени, називають поліген- ними, а успадкування цих ознак — полігенним, на відміну від моногенного, де оз­нака контролюється одним геном.

Полімерія буває кумулятивною і не кумулятивною. При кумулятивній полімерії кожний ген окремо має слабку дію (слабку дозу), але кількість доз усіх генів зреш­тою сумується, так що ступінь вираження ознаки залежить від числа домінантних алелів. Сумування доз полімерних генів забезпечує існування неперервних рядів кількісних змін.

За типом полімерії в людини успадковуються зріст, маса тіла, колір шкіри, ро­зумові здібності, величина артеріального тиску. Так, пігментація шкіри в людини визначається 4—6-ю парами полімерних генів. У генотипі корінних жителів Афри­ки наявні переважно домінантні алелі (Р₁Р₁Р₂Р₂Р₃Р₃Р₄Р4)' У представників європео­їдної раси - рецесивні (Р.Р.Р2Р2РЗРЗР4Р4)- ^ ш™^ ^негР^{а 1} білої жінки народжу­ються діти з проміжним кольором шкіри - мулати (Р_1Р1Р₂Р₂Р₃РЗР₄Р₄)- ^ЯкЩ° ^п°Д" ружжя - мулати, то можливе народження дітей з пігментацією шкіри від

максимально світлої до максимально темної. ~7

Модифікаційна мінливість.

Ш Норма реакції. Фенокопії

Модифікаційна мінливість — неспадкові зміни фенотипу, які зумовлені фактора­ми середовища. Оскільки генотип при модифікаційній мінливості не змінюється, то модифікаційні зміни (модифікації) не успадковуються. Проте вони виникають на певній генетичній основі і в певних межах, які визначає норма реакції.

91

РОЗДІЛ 5 — — —ц^

Норма реакції — діапазон модифіка ційної мінливості, у межах якого один юй самий генотип може давати різні ф_е нотипи н різних умовах середовища. Нор ма реакції ознаки генетично зумовлена успадковується. Окрема модифікаційн зміна ознаки не успадковується. Одні о- наки характеризуються широкою нормої реакції (кількість жиру в організмі, мас тіла), інші — вузькою (маса серця, головне їх) мозку).