Розділ 1

стосовують у клітинній інженерії, мікробіологічній промисловості для одержання корисних штамів мікроорганізмів.

У лабораторних умовах рослинні й тваринні клітини частіше за все проходять лише обмежену кількість поділів, а потім гинуть. Виняток становлять ракові кліти- Я ¹ ни. Для клітин прокаріотів характерна гаплоідність, а для еукаріотів — диплоїд­ність. Це обмежує можливості генетичного аналізу, оскільки рецесивні алелі не я £ виявляються у гетерозиготи. І V У зв'язку з експериментами із пересадження клітинних ядер відкрилася мож- . Я ^т ливість для клонування тварин чи людини. Метод клонування використовують та- Я х кож і для ідентифікації генів. Створюють міжвидові гібридні клітини, в яких і І ¹¹ ^ визначають розташування генів. Отже, можна дійти висновку, що цей метод при- г,' несе багато наукових здобутків на користь людству. —у Ш Е !

Модифікаційна мінливість. 91

124 113

їіттфа шл форма існування хромосом. Його видно в світловий упність зерен, грудочок, що добре забарвлюються основними барв- хромосоми видно інше під час поділу клітини. Хімічний склад хро-

ПРЕДМЕТ МЕДИЧНОЇ БІОЛОГІЇ. СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ КЛІТИНИ

матину і хромосом однаковий. Це комплекс ДНК і білків — дезоксирибонуклео- протеїн (ДНП). На ультраструктурному рівні хроматин складається із хромосомних фібрил (ниток) завтовшки 20—25 нм, які, своєю чергою, побудовані з фібрил зав­товшки 10 нм. Основою структурної організації фібрил є нуклеосоми.

Хроматин інтерфазного ядра поділяють на еухроматин і гетерохроматин, які різняться між собою за ступенем спіралізації та генетичною активністю.

Еухроматин — деспіралізовані в інтерфазі ділянки хромосом. Це генетично ак­тивний хроматин, де розташовані структурні гени і відбувається транскрипція. Еу­хроматин не забарвлюється барвниками і його не видно в світловий мікроскоп З початком мітозу весь еухроматин конденсується в складі хромосом і стає видимим. \) Гетерохроматин — надміру спіралізовані і сконденсовані ділянки хромосом, які знаходяться в генетично неактивному стані (не транскрибуються). Гетерохроматин поділяють на структурний і факультативний.

Структурний (конститутивний) гетерохроматин — ділянки хромосом, які спіралізовані впродовж усього клітинного циклу (інтерфаза і мітоз). Він постійно займає однакові ділянки в обох гомологічних хромосомах — близько центромер, вторинних перетяжок, на кінцях хромосом (теломерах). Цей хроматин інтенсивно забарвлюється барвниками і його видно в світловий мікроскоп.

Факультативний гетерохроматин локалізується в одній із двох гомологічних хромосом. В окремих випадках одна з них гетерохроматизується повністю. Приклад факультативного хроматину — Х-статевий хроматин, або тільце Барра. Це одна з двох Х-хромосом особин жіночої статі (ссавці, людина), яка гетерохроматизується

рованіи ос мосом має ідіограмі р<

Каріотип — диплоїдний набір хромосом соматичної клітини, який характери зується сукупністю ознак: — кількістю хромосом:

16

• розмірами хромосом;

• формою хромосом (типом симетрії);

• особливостями їхньої будови.

Каріотип є видовою ознакою, йому властиві сталість і специфічність; в особин одного і того ж біологічного виду він точно відтворюється з покоління в покоління завдяки мітозу і мейозу. Тому всі соматичні клітини певного виду несуть повний об'єм генетичної інформації, властивий цьому виду. Каріотипи ж різних видів різ­няться між собою як за кількістю хромосом, так і їх розмірами, формою та особли­востями будови.

Видова специфічність хромосом забезпечується їх здатністю до самовідтворен­ня. Зміни каріотипу можуть відбуватися внаслідок мутацій.

Число хромосом не залежить від рівня організації і розмірів організму. Найбіль­ше число хромосом (1600) мають, наприклад, радіолярії (найпростіші), найменше (2) — аскарида коня.

Статеві хромосоми (гетерохромосоми) — пара хромосом, за якими хромосом­ні набори соматичних клітин чоловічих і жіночих особин того самого виду різ­няться між собою. Ці хромосоми визначають стать організму: у жінки — XX, у чоловіка — ХУ.

X — хромосома середня субметацентрична, у ній відомо близько 150 генів (у тому числі рецесивні гени, які зумовлюють дальтонізм (кольорова сліпота), гемо­філію (порушення зсідання крові), атрофію зорового нерва).

V — найдрібніша акроцентрична. У ній виявлено небагато генів. У людини У-