
- •Хімічний склад клітини. Органічні та неорганічні сполуки
- •Розділ 1
- •Життєвий цикл клітини. Мітоз, його порушення
- •(А Ген. Сучасний стан теорії гена
- •1. Трансверсія — переміщення азотистих основ з одного полінуклеотиду в інший:
- •Розділ 2
- •Основні поняття генетики
- •Символіка генетичних схем
- •Взаємодія неалельних генів
- •Модифікаційна мінливість характери зується такими ознаками:
- •360 Ться 3вЬтак™амих°вГніння КрИш™а); * вади розвитку нічим не відріз-
- •Соматичні;
- •0Уушн - доброякісних, які не впливають особливо на весь організм, або злоякісним. Які призводять до ракових захворювань
- •Біохімічний метод
- •Розділ 6
- •Моногенні (молекулярні) спадкові захворювання
- •5 Регенерація і трансплантація — процеси, що відбуваються в ході онтогенезу. Їх знання має велике значення для практичної медицини.
5 Регенерація і трансплантація — процеси, що відбуваються в ході онтогенезу. Їх знання має велике значення для практичної медицини.
| Регенерація — здатність організмів відновлювати тканини й органи, внутрішньо- ; штинні структури, зруйновані в процесі нормальної життєдіяльності або в результаті ушкоджень. Розрізняють кілька форм регенерації:
* фізіологічна^- це відновлення клітин і органів, що втрачаються в ході звичай- ної життєдіяльності, тобто в ході нормального фізіологічного процесу (змїн^щ)- колінь клітин в епітелії шкіри, кишок, відростання нігтів; волосся); І • репаративна — відновлювальні процеси в клітинах, органах і тканинах при Ироджувальних впливах (механічні травми, хірургічні, хімічні впливи, опіки й обмороження).
ЗДІЛ 8
Різні форми регенерації мають деякі загальні особливості. Процеси, що лежать в основі регенерації, мають таку послідовність: закриття рани -> загибель деякої частини клітин, що залишилися, -> процес дедиференціювання клітин, тобто втрата ними специфічних рис будови -> розмноження клітин -> переміщення клітин знову диференціювання клітин.
У регулюванні регенераційних процесів поряд із міжклітинними взаємодіями велика роль належить гормонам і впливам з боку нервової системи.
Особливості регенераційних процесів у людини: добра регенерація шкіри, сухожилків, кісток, нервових стовбурів і м'язів; наявність специфічної регенерації внутрішніх органів у формі регенераційної і компенсаторної гіпертрофії.
Регенераційна гіпертрофія — процес, при якому відновлюються маса і функції органа в обсязі, що був характерний для нормального органа, без відновлення його форми (відновлення маси та функцій печінки після видалення її частки).
Компенсаторна заміщувальна гіпертрофія — збільшення маси і функцій органа, що залишився, у відповідь на видалення схожого з ним або парного (після видалення нирки або яєчника, лімфатичного вузла або селезінки).
Трансплантація — пересадження клітин, тканин і органів з одного місця на інше в одному організмі, а також від одного організму до іншого.
Залежно від видового співвідношення донора та реципієнта розрізняють три види трансплантації:
автотрансплантація — відбувається в межах одного організму (пересадження шкіри при опіках і косметичних дефектах чи ділянки тонкої кишки на місце стравоходу при опіках останнього; цей вид характеризується відсутністю генетичної несумісності організму та тканин, які пересаджують);
гомотрансплантація — передбачає пересадження органів між різними біологічними особинами одного біологічного виду (найпоширеніший у медичній практиці вид трансплантації органів від людини до людини; практичними проблемами є не відсутність відповідної хірургічної техніки, а генетична несумісність донора і реципієнта, наслідком якої дуже часто є ефект відчуження; ідеальний варіант цього виду трансплантації — пересадження, що його здійснюють між однояйцевими близнятами, генотип яких ідентичний);
гетеротрансплантація — відбувається між організмами, що належать до різних біологічних видів (має історичний характер, коли мали місце спроби пересаджувати органи від мавп людям; нині у практичній медицині не використовують через дуже велику генетичну несумісність представників різних видів і яскраво виражений ефект відчуження).
Залежно від місця пересадження розрізняють:
ортотопічну трансплантацію — здійснюється в природне для органа місце;
гетеротопічну трансплантацію — здійснюється в неприродне для органа місце (палець нижньої кінцівки на верхню кінцівку, ділянку тонкої кишки замість стравоходу).
Успіх трансплантації органів залежить від хірургічної підготоврґлікаря, життєздатності трансплантата, подолання імунологічної несумісності тканин реципієнта і донора, тобто траїтамаунтаційного імунітету — захисної реакції організму на чужорідні тганйни й органи трансплантата. А якщо ні, то через імунну несумісність донорсьіюго органа та організму реципієнта відбувається реакція антиген—антиті-
Ш- БІОЛОГІЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ. ПАТОЛОГІЧНІ ПОРУШЕННЯ ОНТОГЕНЕЗУ
ло, унаслідок якої гине донорський орган, що зводить нанівець очікувані результати. Цей ефект називають ефектом відчуження.
Практична трансплантологія розробила методи ослаблення ефекту відчуження:
за можливістю, організми донора і реципієнта мають володіти низкою однакових фізіологічних та імунологічних характеристик (близькі родичі, ідеальний варіант — однояйцеві близнята);
застосування імунодепресантів;
■Н
видалення загруднинної залози — важливого органа імунного захисту.